ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 922/1573/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриЗарудяна Н.О. - прокурор Генеральної прокуратури України, посвідчення № 000626 позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаБатіщев П.С. - довіреність від 19.12.2016 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської областіна постановувід 20.10.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1573/16 господарського суду Харківської областіза позовомХарківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Українського державного університету залізничного транспортудо Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна"провизнання недійсним договору та повернення майна В С Т А Н О В И В :

Харківська місцева прокуратура № 1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області та Українського державного університету залізничного транспорту звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Фортуна" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 5250-Н від 10.08.2012 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області та ТОВ "Фортуна", припинення зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення № 5250-Н від 10.08.2012 р. на майбутнє та зобов'язання ТОВ "Фортуна" повернути орендовані на підставі оскаржуваного договору оренди нежитлові приміщення Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Харківській області (з урахуванням заяви від 25.07.2016 р. том 2 а.с. 58).

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 3, 63 Закону України "Про освіту, норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", обґрунтовані тим, що за спірним договором оренди відповідачеві у користування були передані нежитлові приміщення ливарної лабораторії, учбової лабораторної бази та нежитлові приміщення будівлі трансформаторної, балансоутримувачем яких є Український державний університет залізничного транспорту, для розміщення ливарного виробництва.

Проте, відповідно до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з учбовим та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Тобто, передача в оренду приміщень закладу освіти, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства.

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській області зазначало, що перед укладенням оспорюваного договору листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.06.2012 р. до відому РВ ФДМ України по Харківській області було доведено, що на засіданні Комісії з майнових питань підприємств, установ, організацій, віднесених до сфери його управління, прийнято рішення (протокол № 11 від 05.06.2012 р.) про надання дозволу на передачу в оренду спірних приміщень по вул. Дацько, 5 у м. Харкові, а довідкою Українського державного університету залізничного транспорту від 20.12.2011 р. № 268 до відому РВ ФДМ України по Харківській області було доведено технічну характеристику спірних нежитлових приміщень та запропоновано передати їх в оренду.

ТОВ "Фортуна" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що позивачем не доведено прямої заборони в законі на оренду матеріально-технічної бази вищого навчального закладу, а передаче за спірним договором майно балансоутримувачем на час укладення договору не використовувалось за призначенням, що також підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2014 р. у справі № 922/2012/14, яким прокурору відмовлено у задоволенні позову про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 5250-Н від 10.08.2012 р.

При цьому, відповідач у додаткових поясненнях також звертав увагу на те, що відповідно до підпункту 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, визнано можливим надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, а погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються в Університеті прокурором не доведено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2016 р. (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволені в повному обсязі, визнано недійсним договір оренди №5250-Н від 10.08.2012 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Фортуна" про передачу в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначне майно, перелік якого судом наведено в резолютивній частині рішення. Припинено зобов'язання за договором оренди № 5250-Н від 10.08.2012 р. на майбутнє. Зобов'язано ТОВ "Фортуна" звільнити індивідуально визначене майно за адресою: м. Харків, вул. Дацько, 5 та повернути його Українському державному університету залізничного транспорту за Актом приймання-передачі орендованого майна.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог, вказавши, що твердження відповідача про відсутність порушення інтересів держави у зв'язку з укладенням спірного договору є необґрунтованими, адже, за наслідкам укладення спірного договору об'єкт освіти (лабораторні приміщення) фактично вибув з користування навчального закладу для здійснення стороннім суб'єктом підприємницької діяльності, не пов'язаною із навчальним процесом, що є порушенням частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

За апеляційною скаргою ТОВ "Фортуна" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.10.2016 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законодавством передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передання в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, встановивши при цьому обставини стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що передача спірного майна в оренду погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2016 р. залишити без змін, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги залишенням судом апеляційної інстанції поза увагою, що спірний договір оренди суперечить вимогам закону, оскільки об'єктом за цим договором є приміщення будівель ливарної лабораторії, лабораторної бази та трансформаторної, які є майном державного навчального закладу, тобто об'єктами освіти та не підлягають передачі в користування для цілей, не пов'язаних з навчальним процесом.

У запереченнях на касаційну скаргу Український державний університет залізничного транспорту просить відмовити у її задоволенні вказуючи на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, наголошуючи на тому, що на момент укладення спірного договору всі орендовані відповідачем приміщення не використовувались навчальним закладом більше 10 років за призначенням, потребували поточного та капітального ремонту, обов'язок проведення якого було покладено на орендаря, яким, з урахуванням інтересів всіх сторін та забезпечення загальногосподарського інтересу, було вжито всіх необхідних заходів з метою запобігання подальшого руйнування об'єкта оренди, його збереження та проведення капітального ремонту, який університетом не проводився у зв'язку із відсутністю фінансування.

Університет також звертає увагу на те, що навчальним планом на 2016-2017 роки для студентів 2 курсу денної форми навчання механічного факультету передбачено проведення практичних занять по курсу "Учбово-виробничі майстерні" розділ "Ливарне виробництво" в кількості 96 годин на рік, в той час, як, для порівняння, у 2000 році, навчальний план передбачав проведення практичних і лабораторних занять за вказаним курсом об'ємом 800 годин на рік, що свідчить про значне зменшення кількості занять, як й зменшена кількість студентів, що впливає на зменшення навчального навантаження.

У зв'язку із недоцільністю використання ливарної лабораторії, розташованої по вул. Дацько, 5 в м. Харкові для проведення практичних занять студентів, кафедрою у 2000- 2001 роках було вирішено створити аналогічну за принципом лабораторію за місцем розташування основних корпусів університету - на майдані Фейєрбаха, 7 у м. Харкові, на базі якої на теперішній час проводяться практичні заняття.

На думку позивача, визнання договору оренди № 5250-Н від 10.08.2012 р. недійсним не відповідає загальнодержавним інтересам, зокрема, інтересам Університету, а саме на своєчасне отримання орендної плати, відшкодування витрат на оплату комунальних платежів, збереження та проведення капітального і поточного ремонту майна тощо.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.08.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ТОВ "Фортуна" (орендар) було укладено договір оренди № 5250-Н, відповідно до пункту 1.1 якого, з урахуванням внесених до нього додатковою угодою № 1 від 06.07.2015 р. змін, орендодавець передає, орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначне майно: нежитлові приміщення - на 1-му поверсі (за тех. паспортом №1-1 - 174,0 кв.м., № 1-2 - 14,9 кв.м., № 1-3 - 30,5 кв.м., № 1-4 - 8,3 кв.м., № 1-5 - 6,2 кв.м., № 1-6- 35,6 кв.м., № 1-6а - 10,5 кв.м., № 1-7 - 40,6 кв.м., № 1-7а - 23,8 кв.м., № 1-7б - 38,4 кв.м., № 1-8 - 2,4 кв.м., № 1-9 - 3,3 кв.м.) 1-поверхової будівлі ливарної лабораторії, інв. № 0001030027, Літ. "А-1", реєстровий номер № 01116472.21.ПВПСЦЧ 089, площею 388,5 кв.м.; нежитлові приміщення на 1-му поверсі (за тех. паспортом № 1-1,8 кв.м., № 2 - 21,6 кв.м) та 2-му поверсі (за тех. паспортом № 3-26,9 кв.м.) 2-поверхової будівлі учбової лабораторної бази, інв. №0001030028, літ. "Г-2", реєстровий № 01116472.21.ПВПСЦЧ 091, площею 50,3 кв.м.; нежитлові приміщення на 1-му поверсі (за тех. паспортом № 1-88,6 кв.м.) 1-поверхової будівлі трансформаторної, інв. № 0001030012, Літ."Б-1", реєстровий № 01116472.21 ПВПСЦЧ 092, площею 88,6 кв.м. (майно), загальною площею 527,4 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Дацько, 5, що знаходиться на балансі Української державної академії залізничного транспорту (балансоутримувач) (правонаступником якого є Український державний університет залізничного транспорту), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 22.02.2012 р. і становить 213 800,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2 договору оренди, майно передано в оренду з метою розміщення ливарного виробництва.

В пункті 7.1 договору оренди сторони домовились, що орендодавець передає орендоване майно орендарю за участю балансоутримувача за актом приймання-передачі.

10.08.2012 р. обумовлене договором оренди приміщення було фактично передано ТОВ "Фортуна" в користування за актом приймання-передачі орендованого майна, підписаного орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем та скріпленого печатками сторін (т.с. 1 арк.с.26).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди № 5250-Н від 10.08.2012 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області та ТОВ "Фортуна", припинення зобов'язання за на майбутнє та зобов'язання ТОВ "Фортуна" повернути орендовані нежитлові приміщення, з посиланням на те, що передача в оренду приміщень закладу освіти, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" врегульовані питання, зокрема, щодо організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності (абзац 1 частини 1 статті 1 Закону).

За приписами статті 2 цього Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна, що кореспондується з приписами статті 287 Господарського кодексу України.

Статтею 760 Цивільного кодексу передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 63 Закону України "Про освіту" визначена матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти, частиною 1 якої встановлено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 4 вказаної норми передбачено, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу країни передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Частинами 1, 4 статті 61 вказаного Закону передбачено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 затверджений Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, підпунктом 2 пункту 8 якого (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди від 10.08.2012 р.) передбачено, що до послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, відноситься можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Виходячи із вказаних приписів законодавства судом апеляційної інстанції було встановлено, що законодавством передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передання в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що до моменту передачі майна в оренду за оспорюваним договором, воно перебувало у непридатному для використання стані, у будівлі була відсутня стеля, обвалювались стіни, що підтверджується фотоматеріалами, наданими відповідачем та не використовувалось Університетом понад 10 років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, а прокурором не спростовано, що передача спірного майна в оренду не погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. При цьому, згідно умов спірного договору ТОВ "Фортуна" здійснює за власний рахунок поточний та капітальний ремонт майна, забезпечує страхування об'єкту та несе всі витрати, пов'язані з утриманням спірного майна, включаючи оплату комунальних платежів та плати за землю".

Крім того, вказане також підтверджує балансоутримувач спірного майна - Український державний університет залізничного транспорту, який у своїх поясненнях та запереченнях на касаційну скаргу неодноразово наголошував та наполягав на невідповідності загальнодержавним інтересам та інтересам, зокрема, Університету, визнання недійсним спірного договору.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 р. у справі № 922/1573/16 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач