Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №914/4137/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 914/4137/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.(доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.11.2016у справі№ 914/4137/15Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"простягнення 27387636,87грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Громніцький Ю.П. (довіреність №14-132 від 13.05.2014) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Яворський Б.І.) від 28.09.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді: Кузь В.Л., Орищин Г.В.,) від 08.11.2016, у справі №914/4137/15 частково задоволено заяву Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду; розстрочено виконання рішення суду від 12.04.2016 у справі №914/4137/15 зі сплатою: до 01.11.2016 - 731207,12грн, до 01.12.2016 - 731207,12грн, до 01.01.2017 - 731207,12грн, до 01.02.2017 - 731207,12грн, до 01.03.2017 - 731207,12грн, до 01.04.2017 - 1462414,24грн, до 01.05.2017 - 1462414,24грн, до 01.06.2017 - 2193621,33грн. У задоволенні решти вимог за заявою відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та відмовити в задоволенні заяви відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.526, 599, 617, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.43, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Представник відповідача не скористався правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.04.2016 позов задоволено частково, стягнуто з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8389173,13грн інфляційних втрат, 326848,28грн 3% річних та 58464,00грн судового збору. 26.04.2016 видано наказ на виконання судового рішення.

16.09.2016 на розгляд Господарського суду Львівської області Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" подало заяву про розстрочку виконання рішення у даній справі, в якій зазначено, що на даний час підприємство-боржник знаходиться у важкому матеріальному становищі, підприємство має велику дебіторську заборгованість контрагентів перед підприємством, з економічно необґрунтованим та збитковим для боржника тарифом на послуги теплопостачання. Заборгованість виникла з вини держави, оскільки комунальне підприємство змушене застосовувати збитковий тариф для мешканців та бюджетних установ, що не покриває затрат на вироблення теплової енергії для даних категорій споживачів, після отримання субвенцій з бюджету із значним запізненням. Додаткові витрати (штрафні санкції, інфляційні втрати, 3% річних) на користь державної акціонерної компанії підприємство змушене також нести з вини держави. На даний час одночасно відкрито усі виконавчі провадження по стягненню з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь як ДК "Газ України", так і її засновника - ПАТ "НАК Нафтогаз України"; усі рахунки боржника в банківських установах арештовано. Винесено постанови про арешт майна та заборону його відчуження, а оскільки підприємство не має можливості розпоряджатися коштами, це унеможливлює проведення підготовки до опалювального сезону.

На підтвердження вказаних обставин, відповідачем було додано: звіт про фінансові результати за І півріччя 2016 року, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2016, копії постанов про арешт коштів від: 27.01.2016, 23.02.2016, 10.02.2016 та про відкриття виконавчого провадження від: 13.05.2016, 13.05.2016, 13.05.2016, 10.02.2016, 14.01.2016.

Частково задовольняючи подану відповідачем заяву, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Згідно із ст.124 Конституції Україні судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Згідно із вимогами ст.121 ГПК України до заяви мають бути додані, зокрема, докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, зокрема, неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №5-рп/2013 від 26.06.2013 зазначено, що аналіз положень статей 116, 121 ГПК України і статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Окрім того, відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання", "Правил користування тепловою енергією", які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, на теплопостачальні організації покладено обов'язок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв'язку із неплатоспроможністю більшості споживачів теплової енергії, а особливо фізичних осіб, відсутністю коштів, підприємство боржника буде позбавлене можливості своєчасно ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котелень і теплових пунктів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, заявник, відповідач у справі, не ухиляється від сплати коштів, що присуджені до стягнення рішеннями судів, а проводить сплату своїх боргових зобов'язань по мірі наявності коштів.

З огляду на подані заявником документи: копію балансу підприємства за 2016, звіт про фінансові результати І півріччя 2016, копій постанов відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника, виходячи з правових позицій, викладених Конституційним Судом України у рішенні від 26.06.2013, Вищим господарським судом України у постанові №9 від 17.10.2012 та враховуючи те, що за оцінкою судів у відповідача існують обставини щодо винятковості фінансової та господарської ситуації, пов'язаної з неможливістю негайного виконання рішення, і розстрочка виконання рішення дозволить підприємству провести реальну оплату боргу без знищення підприємства, як такого (з врахуванням сплати боржником основного боргу в повному обсязі), суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про часткове задоволення заяви відповідача та розстрочення виконання рішення суду від 12.04.2016 у справі №914/4137/15 зі сплатою: до 01.11.2016 - 731207,12грн, до 01.12.2016 - 731207,12грн, до 01.01.2017 - 731207,12грн, до 01.02.2017 - 731207,12грн, до 01.03.2017 - 731207,12грн, до 01.04.2017 - 1462414,24грн, до 01.05.2017 - 1462414,24грн, до 01.06.2017 - 2193621,33грн.

При цьому, визначаючи термін розстрочення виконання рішення, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги інтереси стягувача, подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника та доводи заявника про можливість його покращення, охоронюване законом право стягувача на ефективний судовий захист, а також матеріальні інтереси обох сторін.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, враховуючи, що суди попередніх інстанції надали оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст.43 ГПК України, та дійшли висновку про часткове задоволення заяви відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішень попередніх інстанцій, оскільки встановлення інших обставин може мати місце лише внаслідок переоцінки наявних у справі доказів та обставин підставності розстрочення виконання судового рішення, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-