Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №910/6432/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/6432/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Кондратової І.Д., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою Відповідальністю "Айленд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.11.16у справі№910/6432/16господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою Відповідальністю "Айленд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Комплексний захист"простягнення сумиза участю представників від:позивачаЗубця О.М. (протокол з/з від 02.02.07), Кагарлик Ю.В. (дов від 24.10.16),відповідачаДанилової Л.А. (дов від 10.05.16)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айленд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Комплексний захист" 78 961,20 грн., з яких: 50 832,98 грн. матеріальних збитків та 28 128,22 грн. втраченої вигоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.16 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто 50 832,12 грн. збитків.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.) рішення місцевого суду скасоване у задоволеній частині, у позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати, рішення місцевого суду залишити у силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарськими судами, 15.06.11 між позивачем (як замовником) та відповідачем (як виконавцем) укладено договір на спостереження охоронної сигналізації №204.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна позивача на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті, а позивач, у свою чергу, своєчасно і у повному обсязі здійснювати оплату вказаних послуг.

Періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття відповідачем сигналізації, якою обладнано об'єкт, під спостереження до зняття її з-під спостереження позивачем у відповідності до інструкції з користування сигналізацією( п.2.2 договору).

Пунктом 6.1.1 договору (у редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що виконавець несе майнову відповідальність за збитки, що завдані замовнику третіми особами внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань у межах суми прямої дійсної шкоди.

16.12.15 о 3:24 год в офісному приміщенні позивача (за адресою: м. Київ, вул. Вільнюська,33), що знаходилося під сигналізацією та охоронною відповідача невідомими особами було вкрадено 57 пляшок алкогольних напоїв з виставкової вітрини на загальну суму 50 832,98 грн., згідно протоколу інвентаризації комісії від 16.12.15.

На підставі заяви позивача було відкрите кримінальне провадження №12015100040019088.

17.12.15 позивач направив відповідачу лист №83 з вимогою надання пояснень з приводу невиконання умов договору від 15.06.11 №204.

У відповідь на зазначений лист відповідач повідомив, що по факту виїзду групи затримання на спрацювання сигналізації, що мав місце проведено внутрішнє розслідування, яким встановлено, що у 16.12.15 на ПЦС ТОВ НВФ "Комплексний захист" о 3:24 год надійшов сигнал "тривога " по зоні №4 з об'єкту ТОВ "Айленд", а саме офісні приміщення 2-й поверх, який розташований за адресою: вул. Вільнюська,33.

При цьому, відповідач у листі від 22.12.15 №57 зазначив, що оскільки протягом останніх тижнів (04.12.15, 06.12.15, 07.12.15, 09.12.15 та 12.12.15) з вказаного об'єкту, а саме: ТОВ "Айленд" (складські та офісні приміщення) постійно надходили хибні спрацювання охоронної сигналізації оператор пульту централізованого спостереження (ЦПС) направила групу реагування на тривогу тільки після спрацювання іншої зони блокування об'єкта, коли о 4:12 год надійшли спрацювання зони №15 та №2.

Ознайомившись із поясненнями відповідача, позивач направив останньому претензію (від 18.01.16 вих. №3) про відшкодування завданих збитків на суму 50 832,98 грн.

У відповіді на зазначену претензію відповідач відмовив у відшкодуванні вказаних збитків, посилаючись на відсутність представників ТОВ НВФ "Комплексний захист" в участі з інвентаризації комісією позивача для зняття залишків.

Звертаючись до суду, позивач послався на те, що 16.12.15 о 3:24 год в офісному приміщенні позивача за вказаною адресою, що знаходилося під сигналізацією та охоронною відповідача невідомими особами було вкрадено 57 пляшок алкогольних напоїв з виставкової вітрини на загальну суму 50 832,98 грн., згідно протоколу інвентаризації комісії від 16.12.15 А тому просив стягнути з відповідача зазначену суму матеріальних збитків, а також втрачену вигоду у розмірі 28 128,22 грн.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків є такими, що підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач не довів, що розмір збитків заявлених останнім для відшкодування відповідає фактично наявним збиткам та їх розміру.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Разом з цим, відповідно до п.6.1.4 договору відшкодування збитків замовнику здійснюється на підставі наданих виконавцю наступних документів: заява замовника до виконавця про відшкодування понесених збитків з зазначенням переліку викраденого майна, його вартості у національній валюті, переліку пошкодженого майна та розміру зниження його у ціні, а також суми викрадених грошових коштів; акт інвентаризації майна на об'єкті, проведеної за участю представників виконавця; звіряльна відомість, складена за результатами проведеної інвентаризації; документ, що підтверджує зниження у ціні пошкодженого майна; довідка територіального органу внутрішніх справ про порушення кримінальної справи за фактом викрадення майна з об'єкту, знищення або пошкодження майна на об'єкті із зазначенням розміру заподіяних замовнику збитків.

Згідно п.7.3 договору виконавець звільняється від обов'язку відшкодувати збитки замовнику, зокрема, розмір яких визначено замовником самостійно без уповноважених представників виконавця, окрім випадків, коли виконавець був повідомлений про час та дату проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено апеляційним судом, позивачем не заперечується та обставина, що відповідача не було письмово повідомлено про дату та час проведення інвентаризації майна.

Стаття 627 ЦК України унормовує, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою ст.628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання саме позивачем умов договору (а саме: п.п.6.1.4 та 7.3) що унеможливлює покладання на відповідача відшкодування збитків, оскільки у вказаних пунктах сторони погодили, що відшкодування збитків замовнику здійснюється на підставі наданих виконавцю, зокрема, акту інвентаризації майна на об'єкті, проведеної за участю представників виконавця, та що виконавець звільняється від обов'язку відшкодувати збитки замовнику, зокрема, розмір яких визначено замовником самостійно без уповноважених представників виконавця, окрім випадків, коли виконавець був повідомлений про час та дату проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина та ступень вини у розумінні ст.1193 ЦК України.

Отже, заявником позову має бути доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. Натомість, позивачем не доведено, що розмір збитків ним заявлених для відшкодування відповідає фактично наявним збиткам та їх розміру.

Щодо відмови господарськими судами у задоволенні позовних вимог у частині стягнення втраченої вигоди у розмірі 28 128,22 грн., касаційний суд також погоджується з судами попередніх інстанцій вважає такий висновок суду правомірним.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,