ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/6242/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі№ 910/6242/16 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"простягнення 1000849, 98 грн

за участю представників: позивачаГребеннюкова Ю.С. - предст., дов. від 30.12.15відповідачаЛитвин В.В. - предст., дов. від 12.07.16прокуратуриЩипка В.П. - посв. №041966

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" 377821,98 грн. пені та 623028,00 грн. штрафу. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/15/255 від 11.06.2015 щодо строків поставки товарів та обґрунтовано приписами статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що договір укладався за несприятливих для відповідача умов, строк поставки, встановлений в договорі був надто звужений; графік поставки тканини не узгоджувався зі строками поставки; позивач не надав згоди на відвантаження окремих партій готових виробів без врахування співвідношення між ростами у загальній ростовці; позивач несвоєчасно затвердив зразок товару.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.06.2016 (суддя Нечай О.В.) у справі № 910/6242/16 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 377805,00 грн. та штраф у розмірі 623028,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 (судді: Дідиченко М.А. - головуючий, Зеленін В.О., Руденко М.А.) рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2016 у справі №910/6242/16 скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 93454,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову у справі скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на те, невідповідність висновків суду апеляційної інстанції щодо вини кредитора у простроченні поставки фактичним обставинам справи та умовам укладеного договору; посилання на необхідність затвердження робочого зразку є помилковим, оскільки такий зразок необхідний для організації перевірки товару, а не для його виготовлення, до того ж робочий зразок був затверджений позивачем у день його надання відповідачем; зразок-еталон, відповідно до якого мала бути виготовлена продукція, був наданий та затверджений позивачем ще у квітні 2015 для допущення до переговорної процедури закупівлі; при цьому заявник посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 617 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просив постанову у справі залишити без змін, зазначаючи про те, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновків про те, що зразок товару було затверджено позивачем після закінчення строку поставки, а відтак висновок суду апеляційної інстанції щодо прострочки кредитора є обґрунтованим.

В судовому засіданні представники сторін доводи, викладені у касаційній скарзі та відзиві підтримали.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 11.06.2015 Міністерство оборони України (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСО" (постачальник) уклали договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот 10. костюм літній польовий) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару: костюм літній польовий; стандарти, технічні умови на товар, зразок: відповідність ТУ У 14.1-00034022-001:2014 та зразку-еталону; строки (терміни) постачання: до 30.06.2015 (включно); загальна кількість, яку необхідно постачати (к-тів) - 10000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): до 30.06.2016 - 741,70 грн, всього за рік: 741,70 грн; ціна товару в грн з врахув. марк., тари (упак) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 7417000,00 грн, всього за рік - 7417000,00 грн; ціна товару без ПДВ - 7417000,00 грн, крім того, ПДВ - 1483400,00 грн, ціна товару з ПДВ - 8 900400,00 грн.

Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби, які встановленим порядком погоджуються з замовником. Замовником погоджено виготовлення костюму літнього польового з тканини верху типу 2 класу 8 згідно ТУ У 13.2-00034022-024:2015.

Товар поставляється першим сортом згідно ГОСТу 11259-79. Якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам ГОСТу 19159, ТУ У 14.1-00034022-001:2014, а також затвердженому зразку (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться військовим представництвом Міністерства оборони України в присутності представника підприємства, відповідального за якість з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, кількості, комплектності та ростовки, відповідності затвердженому зразку, наявності іншої супровідної документації.

Відповідно до пункту 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Згідно з пунктом 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених п. 7.3 Договору.

Підпунктом 7.3.4 пункту 7.3 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Також встановлено, що відповідач поставив позивачу товар з простроченням, що підтверджується Актом приймання № 920 від 05.08.2015, видатковою накладною № 29 від 05.08.2015 на поставку товару у кількості 3 000 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 2670120,00 грн та рахунком-фактурою № 28 від 05.08.2015 на суму 2 670120,00 грн; Актом приймання № 923 від 07.08.2015, видатковою накладною № 30 від 07.08.2015 на поставку товару у кількості 2 000 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 1780080,00 грн та рахунком-фактурою № 29 від 07.08.2015 на суму 1780 080,00 грн; Актом приймання № 933 від 12.08.2015, видатковою накладною № 32 від 12.08.2015 на поставку товару у кількості 2 000 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 1780080,00 грн та рахунком-фактурою № 31 на суму 1780080,00 грн; Актом приймання № 961 від 19.08.2015, видатковою накладною № 33 від 19.08.2015 на поставку товару у кількості 1500 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 1335060,00 грн та рахунком-фактурою № 32 на суму 1335060,00 грн; Актом приймання № 971 від 22.08.2015, видатковою накладною № 36 від 22.08.2015 на поставку товару у кількості 1500 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 1335060,00 грн та рахунком-фактурою № 35 на суму 1335060,00 грн.

Таким чином, 3000 комплектів костюмів відповідач поставив із простроченням на 36 діб, 2000 комплектів - із простроченням на 38 діб; 2 000 комплектів - із простроченням на 43 доби; 1 500 комплектів - із простроченням на 50 діб та ще 1500 комплектів - із простроченням на 53 доби. Факт поставки з порушенням строків, встановлених в договорі, сторонами не заперечується.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання з поставки товару, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач поставив позивачу товар з простроченням, при цьому умови договору передбачали чіткі строки поставки, які погоджені та прийняті відповідачем при укладенні договору.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки якість костюмів повинна відповідати затвердженому замовником зразку, апеляційний суд приходить до висновку, що він повинен бути затверджений позивачем в день укладення договору; зразок товару був затверджений позивачем лише 10.07.2015, тобто, після спливу встановленого договором строку поставки відповідачем товару, відповідач не міг виготовити та поставити костюми без затвердженого зразку товару, а, відтак, у даному випадку відбулося прострочення позивачем своїх зобов'язань, передбачених договором; зважаючи на те, що згідно з умовами договору, відповідач повинен був виготовити та поставити товар за 19 днів (11.06.2015 - дата укладення договору, 30.06.2015 - строк поставки товару, який встановлений договором), з врахуванням прострочення кредитора, відповідач повинен був поставити костюми у строк до 29.07.2015.

З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що 24.04.2015 від Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України надійшло запрошення на участь в переговорах щодо закупівлі одягу верхнього чоловічого (костюм літній польовий).

Відповідач листом від 20.05.2015 повідомив позивача про можливість поставки виробу по ціні 890,04 грн з ПДВ за одиницю товару і гарантував, що костюми будуть виготовлені з тканини арт. ТКН 260*150 виробництва ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно".

26.05.2015 пропозиція відповідача за лотом 10 була акцептована, про що свідчить Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, або цінової пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі від 26.05.2015 № 286/2/6070.

Листом від 28.05.2015 відповідач повідомив позивача про те, що на ринку України немає виробників та постачальників тканини, яка б відповідала характеристикам та властивостям тканини типу 2 класу 7 згідно ТУ У 13.2-00034022- 024:2015, і просив узгодити використання тканини костюмної набивної з маскувальним малюнком ММ-14 арт. К-2014 (ТКН 260*150), виробництва ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", що відповідає типу 2 класу 8 ТУ У 13.2-00034022-024:2015.

Листом від 02.06.2015 відповідач звернувся до позивача з прохан ням внести до Договору пункт про попередню оплату, а листом від 08.06.2015 повідомив про можливість відвантаження товару за наступним графі ком: 1 500 шт. - 30.06.2015, 3500 шт. - 15.07.2015, 5000 шт. - 31.07.2015, однак, відповідних змін до договору щодо графіку поставки товарів внесено не було.

Колегія суддів зазначає, що за приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також за статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором (стаття 612 Кодексу).

За приписами статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що кредитор буде вважатися таким, що прострочив, якщо: він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником; він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку; якщо він відмовляється повернути боржнику борговий документ або видати розписку, що посвідчує одержання виконання.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, як вбачається з листа Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 24.04.2015 щодо запрошення на участь в переговорах щодо закупівлі одягу верхнього чоловічого (костюм літній польовий), який досліджувався судами попередніх інстанцій, для участі у переговорах ТОВ "ІСО" було зобов'язано надати зразок товару для перевірки на відповідність вимогам замовника та надати накладну (один примірник) про передачу зразку товару з відміткою приймальника.

При цьому, як зазначено судом, відповідач 30.04.2015 передав позивачу, зокрема, зразок костюму літнього польового, що підтверджується видатковою накладною № 20 від 30.04.2015.

Водночас, як вже зазначалось, листом від 28.05.2015 відповідач повідомив позивача про те, що на ринку України немає виробників та постачальників тканини, яка б відповідала характеристикам та властивостям тканини типу 2 класу 7 згідно ТУ У 13.2-00034022- 024:2015, і просив узгодити використання тканини костюмної набивної з маскувальним малюнком ММ-14 арт. К-2014 (ТКН 260*150), виробництва ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", що відповідає типу 2 класу 8 ТУ У 13.2-00034022-024:2015.

З пункту 1.2 укладеного між сторонами договору поставки вбачається, замовником погоджено виготовлення костюму літнього польового з тканини верху типу 2 класу 8 згідно ТУ У 13.2-00034022-024:2015.

Відповідно до пункту 2.1 договору товар поставляється першим сортом згідно ГОСТу 11259-79. Якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам ГОСТу 19159, ТУ У 14.1-00034022-001:2014, а також затвердженому зразку; а за умовами пункту 2.3 договору приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться з перевіркою відповідності затвердженому зразку.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції щодо затвердження позивачем 10.07.2015 зразку товару, переданого відповідачем згідно накладної від 30.04.2015 спростовується матеріалами справи, оскільки вказане унеможливило б прийняття подальшої партії товару.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вищевказаних положень та обставин справи не врахував, дійшовши необґрунтованих та суперечливих висновків щодо прострочення кредитора, фактично змінивши при цьому строк поставки, погоджений сторонами у договорі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; неналежним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкових висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги, необґрунтовано скасувавши рішення суду першої інстанції.

Натомість, місцевий господарський суд дійшов вірного та законного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, врахувавши умови договору та дослідивши матеріали справи, правильно застосував приписи законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 49, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 910/6242/16 Господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 залишити в силі.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова