ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/5918/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автокомплект"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.10.2016у справі№ 910/5918/16Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автокомплект"простягнення 12041465, 71 грн,

за участю представників: позивачаПагер С.М. - предст., дов. від 18.05.2016відповідача Муляр Є.Г. - предст. дов. від 17.07.2015; Найденко І.О. - предст., дов. від 17.07.2015

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4215000,00 грн різниці між сумою поставленого товару та сплаченого авансу на умовах договору поставки № АК 11468122993 від 13.12.2012, 924759,46 грн пені, 142949,41 грн інфляційних втрат, 85223,84 грн 3% річних та 6673533,00 грн додаткових витрат за договором поставки №АК 11468122993 від 13.12.2012. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № АК 11468122993 від 13.12.2012 щодо здійснення розрахунків у повному обсязі за поставлену продукцію та обґрунтовано приписами статей 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 216 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивачем не були виконані умови договору щодо поставки продукції у повному обсязі, частина продукції не поставлена та не введена в дослідну експлуатацію; враховуючи відсутність підписаного між сторонами акта введення товару в дослідну експлуатацію, що, відповідно до умов договору є підставою для здійснення розрахунків, обов'язок відповідача щодо остаточної оплати не настав.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.07.2016 (суддя Нечай О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автокомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" 4214400,00 грн заборгованості, 142929,06 грн інфляційних втрат та 85211,70 грн 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 (судді: Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автокомплект" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі в частині задоволення позовних вимог скасувати, справу направити на новий розгляд. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення статей 42, 43, 47 32 36 38 43 Господарського процесуального кодексу України, неповно дослідили обставини справи, на яких наголошував відповідач, не забезпечили рівності та змагальності сторін, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог; скаржник зазначає, що суди не дослідили належним чином порядок та умови здійснення розрахунків за договором, надаючи перевагу доказам, наданим позивачем, зокрема, додатковій угоді № 2 та проколу розбіжностей щодо угоди, суди залишили поза увагою заперечення відповідача щодо підписання протоколу розбіжностей з застереженням про наявність проколу розбіжності, тобто, сторони не досягли згоди щодо змін умов договору у частині здійснення розрахунків; додаткова угода № 2 не містить посилань на наявність протоколу розбіжностей, що вбачається також з обставин, встановлених господарським судом у справі № 910/25401/15 щодо наявності та змісту правочинів, які регулюють спірні правовідносини сторін, а також порушення саме позивачем строків поставки обладнання; суди взагалі не надали оцінку положенням пункту 7.2.6 договору поставки, незважаючи на те, що відповідач неодноразово наголошував на вказаній обставині, тобто, сума боргу судами належним чином не з'ясована.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу та просив рішення та постанову у справі залишити без змін, зазначаючи про те, що доводи відповідача на увагу не заслуговують та є такими, що суперечать дійсності; при цьому позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини "Бочаров проти України", "Надточій проти України" та "Van De Hurk v.Netherlands" та зазначає, що рішенням господарського суду у справі № 910/25401/15, на яке посилається скаржник, встановлено, що сума поставленого позивачем товару перевищує суму оплати на 4214400,00 грн; доводи та заперечення відповідача щодо неузгодження сторонами умов, зазначених у протоколі розбіжностей, були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

В судових засіданнях представники сторін доводи, викладені у касаційній скарзі та запереченнях підтримали.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з обставин справи, 13.12.2012 Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі генерального директора відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" (постачальник) уклали договір поставки № АК 11468122 993, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, викладених у договорі, поставити устаткування підіймальне та такелажне (установку дезактивації металу) (далі - товар) для Відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС "ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити товар. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість товару, її номенклатура та ціна зазначена у специфікації на постачання "Устаткування підіймальне та такелажне (установка дезактивації металу)" додаток № 1, яка є невід'ємною частиною договору. Етапність виконання робіт, згідно договору, визначається "Календарним планом реалізації договору" додаток 2, який є невід'ємною частиною договору. (пункти 1.2, 1.3 договору).

Ціна договору встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікації (додаток № 1 до цього договору). Сума договору становить 27840 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4640000,00 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункти 3.2, 3.4 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору покупець сплачує вартість товару за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 1 до цього договору), в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: для постачання товару покупець перераховує перший аванс, що складає 1000000,00 грн в разі виконання постачальником умов п. 4.2 договору; для постачання товару покупець через 3 місяці після перерахування першого авансу по пункту 4.1.1 договору та оформлення акту приймання-передачі проектно-конструкторської документації перераховує другий аванс, що складає 12641600,00 грн в разі виконання постачальником умов п. 4.3 договору; погашення одержаного авансу постачальник здійснює шляхом підписання трьохсторонніх актів, підписаних з боку відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом"; покупець здійснює остаточну оплату товару в розмірі 51% від суми, вказаної у пункті 3.1 цього договору, що складає 14198400,00 грн, протягом 30 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі товару, акта введення товару в експлуатацію та наданням постачальником покупцю рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки товару протягом 16 місяців з дати отримання постачальником суми авансу у розмірі, визначеному у п. 4.1.1 договору.

10.12.2013 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони домовились, зокрема, про таке: корегування термінів постачання установки дезактивації металу 1 шт. пов'язано із затримкою першого авансового платежу, передбаченого Договором; поставка товару має бути здійснена постачальником у червні 2014 року за умови сплати авансу покупцем у розмірі 12641600,00 грн з ПДВ; пункт 11.1 викладено сторонами у такій редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014"; сторони домовились вважати такими, що втратили чинність пункти 4.1.2, 4.3 Договору, а також календарний план реалізації Договору поставки.

17.03.2015 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої сторони домовились, з урахуванням технічної можливості постачання товару поетапно, враховуючи лист постачальника № 02/12/14122заг від 02.12.2014 та лист ПА"Рівненська АЕС" № 170/12401 від 22.12.2014, здійснити поставку обладнання, яке входить до складу установки дезактивації металу (товару) поетапно (партіями);

перелік обладнання та склад кожного етапу постачання зазначений у Додатку № 1 до Угоди;

сума сплаченого авансу в розмірі 13641600,00 грн буде зарахована в рахунок повної оплати за товар, що буде поставлений в перший етап та в рахунок часткової оплати за товар за другим етапом згідно Додатку № 1 до Угоди;

вважати пункт 4.1.3 Договору таким, що втратив чинність;

пункт 2.5 Договору викласти у такій редакції: "Товар може бути таким, що не вживався чи експлуатувався та виготовленим у 2011-2014 роках".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 910/25401/15 встановлені обставини, які, з огляду на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не доказуються при розгляді даної справи за участю тих же сторін, а саме:

- 14.02.2013 ВП "Атомпроектінжиніринг" ДП НАЕК "Енергоатом" перерахувало ТОВ НВП "Промдезактивація" кошти в розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1976 від 14.02.2013 року;

- 23.12.2013 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на виконання умов Договору перерахували Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" кошти на загальну суму 12641600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2628 від 23.12.2013 року на суму 2106933,33 грн та № 2631 від 23.12.2013 року на суму 10534666,67 грн.;

- на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промдезактивація" поставило Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атокомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обладнання на загальну суму 17856000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 08.04.2015 на суму 1920000,00 грн (акт приймання передачі ТМЦ №1-ВУ від 08.04.2015), видатковою накладною № РН-0000002 від 23.06.2015 на суму 12072000,00 грн (акт приймання передачі ТМЦ №2-ВУ від 23.06.2015); № РН-0000001 від 07.04.2015 на суму 3864000,00 грн (акт приймання передачі ТМЦ №ВУ-3 від 09.07.2015).

Звертаючись з цим позовом, позивач зазначив про те, що відповідач невчасно виконав свої зобов'язання за договором, а саме: перерахував перший аванс в розмірі 1000000,00 грн лише 14.02.2013, тобто із затримкою в 2 місяці; другий аванс перерахував із затримкою в 6 місяців, а саме, 23.12.2013, тільки після підписання Додаткової угоди № 2; затягував процес ЗПВ обладнання, що на думку позивача свідчило про затягування узгодження документів, проведення ЗВП та здійснення поставки, внаслідок чого позивач, згідно з його твердженнями, поніс додаткові витрати, які підлягають компенсуванню відповідачем, а саме: заборгованість по сплаті ПДВ в розмірі 608000,00 грн; збільшення вартості приладдя ПАТ "БМЗ "Прогрес" у сумі 2224237,00 грн; втрати за рахунок зміни курсу (збільшення мінних платежів) у сумі 1607364,00 грн; додаткові роботи у сумі 390750,00 грн; збільшення вартості комплектуючих механізмів і робіт для системи автоматичного управління, технології "Темс" у сумі 1843182,00 грн, що разом складає 6 673 533,00 грн.

Крім того, позивач посилався на те, що сума поставленого товару перевищує суму авансу, сплаченого відповідачем, а тому позитивна різниця між сумою поставленого товару та сплаченого авансу складає 4215000,00 грн та підлягає сплаті протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару; у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування позитивної різниці, у строки, погоджені сторонами, позивач просив також стягнути пеню, 3 відсотки річних та інфляційні втрати.

При цьому строк та порядок виконання відповідачем цього грошового зобов'язання позивач визначив на підставі підписаного сторонами 17.03.2015 та скріпленого печатками Протоколу розбіжностей до Додаткової угоди № 2 від 17.03.2015 до Договору, вказавши, що сторони дійшли згоди про внесення таких змін до Додаткової угоди № 2 до Договору:

"Сторони домовились, що сума сплаченого авансу в розмірі 13 641 600,00 грн буде зарахована в рахунок оплати за товар, що буде поставлений в перший етап та в рахунок часткової оплати за товар за другим етапом згідно Додатку № 1 до Угоди. Постачальник поставляє товар частинами (партіями постачання) згідно Додатку № 1 до Угоди. У разі, якщо сума поставленого постачальником товару (партії постачання) за другим етапом перевищує суму оплаченого авансу в розмірі 13 641 600,00 грн, покупець сплачує постачальнику позитивну різницю між сумою поставленого товару (партії постачання) та сплаченого авансу. Покупець проводить оплату постачальнику за поставлені партії постачання протягом 10 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі товару (партії постачання);

п. 10. Доповнити текст Договору п. 4.5 наступного змісту: "Встановити строк поставки товару до 30 червня 2015р. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015р. Інші умови Договору, що не стосуються цієї Угоди, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання."

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд визначив настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання відповідно до змісту наведеного вище протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 2, та дійшов висновку, що строк оплати відповідачем позивачу позитивної різниці між сумою поставленого товару (партії постачання) та сплаченого авансу настав 24.07.2015, так як останній акт приймання-передачі ТМЦ підписаний сторонами 09.07.2015.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та вказав, що протоколом розбіжностей до додаткової угоди № 2 сторони погодили підстави та строки оплати, а відтак доводи апелянта щодо відсутності акта введення товару в експлуатацію, передбаченого умовами договору, визнані колегією необґрунтованими.

Згідно зі статтями 43, пунктами 2 і 3 частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а рішення відповідно до його частини має містити стислий виклад заяв, пояснень, клопотань сторін, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; за частиною другою статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу; відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом; відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути викладено, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої прийнято рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Всупереч наведеним вище положенням законодавства, господарські суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки доводам та запереченням відповідача, які упродовж розгляду спору зводились до відсутності погоджених сторонами змін до договору в частині підстав для здійснення остаточних розрахунків. Зокрема, як неодноразово зазначав відповідач, додатковою угодою № 2 сторони строків оплати не змінювали, угода була підписана без урахування розбіжностей, втім зазначені доводи судами не розглянуті.

З матеріалів справи (апеляційна скарга, клопотання про витребування доказів) вбачається, що відповідач, заперечуючи проти внесення змін до додаткової угоди №2 зазначав, що згоди, щодо умов, викладених у протоколі розбіжностей, наданому позивачем, сторони не дійшли, на вказаному протоколі містить припис про наявність протоколу розбіжностей, який було направлено та отримано позивачем.

Крім того, як зазначав позивач, суди не врахували пункт 7.2.6 договору (в редакції додаткової угоди № 2), відповідно до якого покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору у випадку не надання постачальником електронної податкової накладної.

Втім, з тексту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що вказані доводи відповідача взагалі розглянуті та спростовані судом не були.

При цьому колегія відзначає, що при встановлені фактичних обставин справи, господарськими судами попередніх інстанцій не були враховані положення частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

За вказаним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа.

У випадку, коли документ складається з кількох сторінок, їх можна засвідчити, прошивши разом, заклеївши кінчики ниток клаптиком паперу, на якому зробити напис "пронумеровано та прошнуровано", а також поставивши напис "копія" на першій із сторінок.

Наявні ксерокопії письмових доказів, зокрема, і спірного протоколу розбіжностей, на який посилаються учасники судового процесу та господарські суди першої та апеляційної інстанції вимогам щодо їх засвідчення не відповідають; кожна сторінка наданих документів не посвідчена, в той самий час напис "копія" на першому документі відсутній; в протоколах судових засідань та процесуальних документах суду першої інстанції не відображено огляду оригіналу спірного протоколу.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, також відмовивши у клопотанні відповідача про надання та огляд спірного протоколу, не надавши оцінку напису про підписання його з протоколом розбіжностей, не спростувавши відповідні доводи відповідача.

Загальними вимогами процесуального права, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову; без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо; всупереч приписам статей 4-2, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам сторін та доказам, наявним у матеріалах справи, не встановивши при цьому істотних обставин справи, в зв'язку з чим дійшли передчасних та необґрунтованих висновків за наслідками вирішення спору.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій всупереч статям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та не розглянули належним чином доводи та заперечення відповідача.

Як наслідок, прийняті апеляційним та місцевим судами рішення та постанова не відповідають приписам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог на суму 4214400 грн. основного боргу, інфляційних втрат та відсотків річних підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи у відповідній частині, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судових рішень в решті позовних вимог, підстав для скасування судових рішень в іншій частині не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автокомплект" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/5918/16 Господарського суду міста Києва та Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 скасувати в частині задоволення позовних вимог на суму 4214400 грн. основного боргу, 149929,06 грн інфляційних втрат та 85211,70 грн відсотків річних.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова