ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/32326/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Євсікова О.О.,

Картере В.І.

перевіривши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на ухвалу та на постановугосподарського суду міста Києва від 05 серпня 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року у справі № 910/32326/15 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Хілс Плюс"До1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта експерт", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1) Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", 2) ОСОБА_4,Прозобов'язання вчинити діїта за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"До1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілс Плюс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта експерт", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег"Проприпинення зобов'язання за договором

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідачів - 1. Волянський В.І.

2. не з'явився

3. не з'явився

4. не з'явився

третіх осіб - 1. Кошлій Р.В.

2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05 серпня 2016 року (суддя Босий В.П.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року (судді Дикунська С.Я., Коршун Н.М., Алданова С.О.) в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілс Плюс" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погодившись з зазначеною постановою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги наголошує на можливості оскарження постанови у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 8, 19, 129 Конституції України тощо.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хілс Плюс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта експорт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег" про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідачів виконувати свої зобов'язання за договором про спільну діяльність від 16 лютого 2015 року, в зв'язку з чим позивач наполягав на наявності підстав для зобов'язання відповідачів передати в якості внесків у спільну діяльність майно згідно з переліком.

Крім цього, ТОВ "Хілс Плюс" подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт та оголосити заборону відчуження майна:

- основних засобів, що знаходяться за адресами: м. Харків, пр. Московський, 256 б, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 99/101 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет";

- основних засобів - торгівельного обладнання, що знаходиться за адресами: м. Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. 13 / вул. Піонерська, буд. 73 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудмережа";

- цінних паперів, а саме: вид та тип цінних ЦП: акція проста іменна; форма існування ЦП: бездокументарна; код ЦП: UA 4000078893, емітент ЦП: Публічне акціонерне товариство "РІТЕЙЛ ГРУП"; адреса емітента: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код емітента ЦП (ЄДРПОУ): 33785657; інформація про реєстрацію випуску ЦП: свідоцтво реєстраційний № 43/1/12; дата реєстрації 03.04.2012 р., дата видачі Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку: 31.07.2012 р.; кількість ЦП: 77 500 штук; номінальна вартість одного ЦП: 1,00 грн. (одна гривня 00 копійок); загальна номінальна вартість ЦП: 77 500,00 грн. (сімдесят сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Альта експорт";

- комплексу будівель та споруд, а саме: основна будівля "А", прибудова "а", вартова "Б", навіси "В,Г" та споруди: дев'ять ганків до "А", три ганка до а, двоє сходів до "А", паркан № 1, підпірна стінка № 2, бордюр №3, світові опори № 4, ворота № 5; ганок до "В", загальною площею 16 780,6 кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. № 13 / вул. Піонерська, буд. № 73, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Берег".

Заява мотивована можливим відчуженням відповідачами майна (яке має бути передане в якості внесків у спільну діяльність за договором про спільну діяльність від 16 лютого 2015 року) шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншим способом, призведе до безконтрольного розширення кола осіб, що можуть набути права на майно, обов'язок передачі якого з метою здійснення внеску у спільну діяльність визначений договором та може не лише утруднити, а призвести до неможливості виконання рішення у справі у разі задоволення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28 грудня 2015 року у справі №910/32326/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року, згадану заяву ТОВ "Хілс Плюс" було задоволено частково, а саме в частині накладення арешту на перелічене майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 червня 2016 року ухвалу господарського суду м. Києва від 28 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року у справі №910/32326/15 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши заяву ТОВ "Хілс Плюс" про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий суд встановив, що вжиття цих заходів у спосіб, визначений позивачем в заяві від 21 грудня 2016 року може вплинути на права та обов'язки третьої особи-1 з огляду на перебування майна, на яке ТОВ "Хілс Плюс" просить накласти арешт, в заставі (іпотеці) у ПАТ "Сбербанк", відтак дійшов висновків про відмову в задоволенні вищезгаданої заяви ТОВ "Хілс Плюс".

Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками місцевого суду.

Здійснюючи апеляційний перегляд законності ухвали господарського суду міста Києва від 05 серпня 2016 року про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, апеляційний суд вважав, що згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

На підставі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згаданою нормою закону також передбачено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами; не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Перелік встановлених статтею 67 ГПК України заходів до забезпечення позову є вичерпним.

За приписами пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - постанова Пленуму №16) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, доцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно п. 1 постанови пленуму №16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Дослідивши матеріали справи господарський суд першої інстанції встановив, що вжиття заходів до забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем в заяві від 21 грудня 2015 року може вплинути на права та обов'язки третьої особи-1, оскільки майно, на яке ТОВ "Хілс Плюс" просить накласти арешт, перебуває в заставі (іпотеці) у ПАТ "Сбербанк".

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Посилання заявника касаційної скарги на винесення ухвали судом першої інстанції в незаконному складі суду були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та обґрунтовано не прийнятті до уваги, оскільки самі лише припущення третьої особи 1 щодо порушення принципу випадкового вибору судді для слухання справи, упередженість судді Босого В.П. та надання незаконної переваги одному учаснику процесу (позивачу) шляхом завдання зловмисної шкоди Банку, не є підставою для скасування цілком законної та обґрунтованої ухвали місцевого суду, винесеної законним складом суду.

Крім того, необхідно зазначити, що доводи касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду України зводяться лише до того, що суд апеляційної інстанції залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, яку винесеної не законним складом суду, однак, як зазначалось вище ці доводи були предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року у справі № 910/32326/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді О.О. Євсіков

В. І. Картере