ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/16565/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 рокута рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 рокуу справі№ 910/16565/15 господарського суду міста Києваза позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Хімік-20"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 42 103,60 грн. за участю представників:

позивача - Сергієнко С.В., Кравець Д.М.

відповідача - Андрієвська О.В.

третьої особи - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Житлово-будівельний кооператив "Хімік-20" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 42 103,60 грн., отриманих без достатньої правової підстави, посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року (у складі колегії суддів: головуючого Андреїшина І.О., суддів Стасюка С.В., Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого Власова Ю.Л., суддів Майданевича А.Г., Агрикової О.В.), відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі Житлово-будівельний кооператив "Хімік-20" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне дослідження судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що вплинуло на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, оскільки судами невірно встановлено правовідносини між сторонами, так як Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не передбачено надання послуг щодо постачання холодної води на підігрів.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить залишити без змін судові акти господарських судів першої й апеляційної інстанцій, винесені з дотриманням норм чинного законодавства та наданням правильної оцінки доказам у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.02.2003 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-20" (споживач) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 01928/4-02, згідно якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а останній -оплачувати їх вартість відповідно до умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3., 3.1., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6. договору відповідач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДСТУ 2874-82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин; позивач оплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством, а, у разі зміни тарифів, оплата послуг здійснюється позивачем за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору, також щоквартально надає перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) відповідно до Правил. Позивач в кінці кожного місяця направляє до відповідача свого повноважного представника з письмовою інформацією відповідно до додатку № 1 до договору щодо об'ємів спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць проведення звірки розрахунків з відповідачем та підписання відповідного акта. Кількість води, що подається відповідачем та використовується позивачем за показниками водолічильників, зареєстрованими відповідачем. Зняття показників водолічильників здійснюється щомісячно представниками відповідача спільно з представником позивача. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, яка надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника й інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють в міську каналізацію відповідно до пункту 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України. Позивач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення відповідачем платіжних документів до банківської установи. Відповідач інформує позивача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи позивача. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, позивач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня надання відповідачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови, дані відповідача вважаються прийнятими позивачем.

Починаючи з 2009 року позивач користується послугами Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" з обробки та розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги, а також їх перерахування підприємствам-виробникам цих послуг.

За період з січня 2012 року по жовтень 2014 року Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" отримано через розрахунковий центр 42103,60 грн. в якості плати за послуги з постачання холодної води для підігріву.

Також судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 року у справі № 910/6704/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року, частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" 40 084,29 грн. заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року за договором № 019284/4-02 від 25.02.2003 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно набуто заявлений розмір грошових коштів, які перераховані в якості оплати вартості холодної води, що йде на підігрів. Позивач наполягав на тому, що договором № 01928/4-02 від 25.02.2003 року не врегульовано питання постачання Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" Житлово-будівельному кооперативу "Хімік-20" холодної води для підігріву, а тому зазначена сума є коштами, отриманими відповідачем без достатньої правової підстави. Також позивач вказав, що Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення, на які є посилання у пункті 1.1 договору, втратили чинність на підставі Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства "Про затвердження Правил користування системами централізованого водопостачання і водовідведення в населених пунктах України" від 27.06.2008 року № 190, істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, керувався положеннями Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, статтею 526, частиною 1 статті 901, статтею 903, статтею 1212 Цивільного кодексу України та вказав на відсутність доказів порушення прав позивача, оскільки грошові кошти, що становлять предмет спору у справі, отримувались Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" через Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на договірних засадах, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Водночас, суди попередніх інстанцій зауважили на відсутності доказів сплати позивачем відповідачу послуг з призначенням платежу, як за холодну воду, що використовується для приготування гарячої води, а тому розщеплення Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" отриманих коштів та зарахування їх в оплату за воду не можна вважати безпідставно отриманими грошовими коштами.

Проте, такі висновки судів першої й апеляційної інстанцій є передчасними та такими, що здійснені без належного дотримання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права й обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права й обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Пунктом 1 статті 628 цього ж Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (статті 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Як зазначалось вище, при вирішенні спору господарські суди встановили, що між сторонами існують правовідносини за договором на послуги водопостачання та водовідведення №01928/4-02 від 25.02.2003 року, за яким відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а останній -оплачувати їх вартість, а тому відповідач, в силу наведених обставин, не є виконавцем послуг з постачання холодної (питної) води для виготовлення гарячої, тобто між сторонами не існує зобов'язань з надання таких послуг і, відповідно, їх оплати.

Відтак, сума, яка є предметом стягнення у даній справі, перерахована на рахунок відповідача поза межами договірних (зобов'язальних) платежів, тобто відповідач набув спірні кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором № 01928/4-02 від 25.02.2003 року.

Проте, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили доводи скаржника щодо відсутності між сторонами договірних правовідносин на постачання відповідачем позивачу холодної води для виготовлення гарячої, доказів постачання води на теплопункти (бойлери) Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" також не надало, а тому сумнівним є висновок судів попередніх інстанцій щодо того, що перерахування грошових коштів за послуги, які не передбачені умовами договору, не позбавляє останнього обов'язку повернути кошти, набуті, в розумінні статті 1212 Цивільного Кодексу України, без достатніх правових підстав.

В силу статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Наведена норма застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, виключає можливість застосування цієї норми договірний характер правовідносин сторін.

Таким чином, суди не звернули уваги на наявність порушеного права позивача, який звернувся до суду з даним позовом за захистом.

Відтак, всупереч вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам наявності ознак безпідставного отримання відповідачем від позивача коштів у заявленому розмірі в якості оплати вартості холодної води, яка йде на підігрів, у зв'язку з чим, відповідно, передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволені позову без встановлення фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України).

В зв'язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року у справі № 910/16565/15 скасувати.

Справу № 910/16565/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р.Шевчук