ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 908/306/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Вєномєт Метал"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.09.2016у справі№ 908/306/16Господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доПриватного підприємства "Вєномєт Метал"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Державного підприємства "Нігинський кар'єр"простягнення 944569,63грн
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: від відповідача: від третьої особи:Мартинюк О.О. (довіреність №2312 від 25.10.2016) не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Смірнов О.Г.) від 18.04.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Татенко В.М., судді - Ломовцева Н.В., Стойка О.В.) від 27.09.2016, у справі №908/306/16 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Вєномєт Метал" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" основний борг в сумі 743621,16грн, пеню в сумі 161694,37грн, 3% річних у сумі 10337,50грн та інфляційні втрати в сумі 28257,60грн; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 659,00грн 3% річних - відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.525, 526, 611 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі Статут), ст.ст.33, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.
Представники відповідача та третьої особи не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Вєномєт метал" плати за користування вагонів у розмірі 743621,16грн, пені у розмірі 161694,37грн, 3% річних у розмірі 10996,50грн та інфляційних втрат у розмірі 28257,60грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що впродовж липня - вересня 2015 року на станціях Дунаївці, Ярмолинці, Камянець-Подільський, Чорний Острів, Антоніни та Нігин з причин, що залежали від вантажовласника - відповідача, затримано групу вагонів останнього, а саме у зв'язку з очікуванням звільнення вантажного фронту, а також неможливістю приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. При цьому, в порушення вимог Правил видачі вантажів вантажовласник (відповідач) не забезпечив звільнення під'їзних колій для здійснення подачі вагонів під вантажі операції, вчасно не розкредитував належні йому вагони, а також не вжив достатніх заходів для звільнення вантажного фронту, внаслідок чого за час затримки вагонів нарахована плата за користування вагонами в загальному розмірі 743621,16грн, яку позивач, разом з нарахованими на вказану суму пенею, інфляційними втратами та 3% річних, просить стягнути з відповідача.
Частково задовольняючи позовні вимоги, передні судові інстанції правомірно виходили з такого.
21.08.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" правонаступником якого є позивач (Залізниця) та Приватним підприємством "Вєномєт-Метал" (Вантажовласник) укладено договір №2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору предметом договору є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.
До вказаного Договору між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 03.12.2015, за змістом якої сторони погодилися викласти назву Договору в наступній редакції: "Договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України послуги". Разом з тим у зв'язку з утворенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яке є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", сторони дійшли згоди викласти преамбулу Договору в іншій редакції, зокрема зазначивши Публічне акціонерного товариства "Українська залізниця" як Залізниця за Договором.
Згідно з п.2.1. Договору Вантажовласник має право: отримувати від залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України, Правилами перевезень, затвердженими наказом Міністерства транспорту України, діючим Тарифним керівництвом №1, затвердженим наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, пов'язані з перевезенням та проведенням розрахунків (п.п.2.1.1.); вимагати від Залізниці належного виконання своїх зобов'язань згідно з цим Договором (п.2.1.2.); отримувати від Залізниці переліки витрат, податкові накладні, первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт або надання послуг: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та квитанції різних зборів ГУ-57 (п.2.1.3.).
Відповідно до п.2.2.2. Договору Залізниця зобов'язана приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками Вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Приписами п.2.3.1. Договору встановлено, що Залізниця має право вимагати від Вантажовласника належного виконання останнім своїх зобов'язань згідно з цим Договором.
Згідно із п.2.4.1. Договору Вантажовласник зобов'язаний пред'являти Залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. За домовленістю сторін проводити оформлення замовлень на перевезення вантажів в електронному вигляді.
Пунктом 7.1. Договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє 3 роки.
Договір підписаний та скріплений печатками без заперечень обома сторонами.
Додатком № 1 до договору, сторонами погоджено тарифи на послуги (роботи, операції).
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України (далі ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, впродовж липня - вересня 2015 року на станції Нігин було затримано групу вагонів вантажовласника по причині неможливості приймання вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення.
Так, 29.07.2015 на залізничну станцію Нігин вантажовласнику прибули 36 вагонів, про що залізниця о 17 год. 30 хв. повідомила вантажовласника про плановий час подавання вагонів під навантаження о 19 год. 30 хв., що підтверджується записом у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження форми ГУ-2, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 № 147-ц.
Втім, в порушення вимог Правил видачі вантажів вантажовласник (відповідач) не забезпечив звільнення під'їзних колій для здійснення подачі вагонів під вантажні операції, вчасно не розкредитував належні йому вагони, внаслідок чого зазначені вагони були затримані на станції з 19 год. 30 хв. 29.07.2015, про що станцією Нігин був складений Акт загальної форми ГУ-23 від 29.07.2015 №1608.
Після усунення у подальшому вантажовласником перешкод для подавання вагонів, затримка частини вагонів в кількості 7 шт. закінчилась о 00 год. 40 хв. 30.07.2015, про що свідчить складений станцією Нігин акт загальної форми ГУ-23 від 30.07.2015 №1613.
Зазначені вагони були подані під навантаження в 00 год. 40 хв. 30.07.2015 року, про що свідчить Пам'ятка про подавання вагонів ГУ-45 №656. По закінченню вантажних операцій на під'їзній колії, зазначені вагони були забрані о 12 год. 00 хв. 02.08.2015, про що свідчить Пам'ятка про забирання вагонів №639.
В подальшому після усунення вантажовласником перешкод для подавання вагонів, в цей же день о 18 год. 30 хв. закінчилась затримка 4 вагонів, про що складено акт загальної форми №1619, а 01.08.2015 о 19 год. 40 хв. закінчилась затримка 10 вагонів із затриманих 36 вагонів, про що складено Акт загальної форми №1636.
Про затримку та подавання вагонів був здійснений розрахунок та складена відомість плати за користування вагонами №02080645 від 02.08.2015, згідно якої плата за користування вказаними вагонами з урахуванням 20% ПДВ складає 4677,12грн.
Вантажовласник підписав відомість плати за користування вагонами №02080645 із зауваженням "з нарахуванням не згоден".
Аналогічна ситуація склалась з іншими вагонами цієї ж партії із 36 вагонів, які подавались відповідачу і затримувались на станціях Дунаївці, Ярмолинці, Кам'янець-Подільський, Чорний Острів, Антоніни, про що свідчать, наявні в матеріалах справи акти загальної форми та відомості плати за користування вагонами.
У відповідності з п.3.3. Договору Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін., оформлених в паперовому або електронному вигляді.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору передбачено, що "Залізниця" і "Вантажовласник" несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом. У разі відсутності на особовому рахунку "Вантажовласника" коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг, залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі статтею 62 Статуту з одночасним віднесенням відповідальності на "Вантажовласника" за невиконання плану перевезень (статті 106, 108 Статуту), затримку вагонів контейнерів та зберігання вантажу.
Стаття 119 Статуту передбачає, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами (далі - Правила).
Відповідно до п.15 Правил за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Пунктом 3 Правил передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Згідно з п.4 Правил Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
З матеріалів справи вбачається, що відомості плати за користування вагонами підписані представником вантажовласника із зауваженнями у вигляді: "з нарахуванням не згоден".
Звідси позивачем розрахована плата за користування вагонами, яка відображена у відомостях плати форми ГУ-46 та за період липень - вересень 2015 року становить 743621,16грн.
Також п.6 Правил унормовано, що всі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Згідно з п.8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктами 1, 3 Правил складання актів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 №334) встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за №165/3458). Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Стаття 129 Статуту встановлює, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Виходячи з положень п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Як свідчать матеріали справи акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника підписані з боку відповідача прийомоздавальником та начальником залізничного цеху ОСОБА_5 та мулярем Добжанським. У зазначених актах, як це передбачено п.8 Правил користування вагонами та контейнерами, зазначено час подачі та закінчення затримки вагонів, їх номери. При цьому вказані акти підписані представниками відповідача без заперечень, що за оцінкою суду свідчить про їх згоду із фактом затримки вагонів з вини ПП "Вєномет Метал" та з періодом затримки вагонів. Про час фактичного подавання та забирання вагонів свідчать також надані позивачем пам'ятки про подавання вагонів та забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, які містяться в матеріалах справи.
Абзацом 3 п.12 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Так, причини затримки вагонів відповідача вказані в наявних в матеріалах справи актах про затримку вагонів форми ГУ-23а, які були складені за участю уповноваженого представника відповідача - ОСОБА_5 та підписані останнім, відповідно до яких такими причинами є: очікування звільнення вантажного фронту, а також неможливість приймання вагонів вантажовласником та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. Відтак, причини затримки вагонів відповідача вказані в актах про затримку вагонів форми ГУ-23а, що відповідає статті 129 Статуту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами у розмірі 743621,16грн.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст.ст.216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з абзацом 6 ст.62 Статуту у разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів, справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Чинне законодавство не встановлює розмір такої пені. Проте, залізниця при укладанні з вантажовідправником та вантажоодержувачем договору може передбачити у ньому конкретні умови оплати послуг та розмір пені за порушення умов оплати.
Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що у разі виникнення боргу Вантажовласника перед Залізницею Вантажовласник сплачує Залізниці пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки з першого дня виникнення заборгованості включаючи день сплати.
Відтак, враховуючи, що здійснення оплати за користування вагонами, за своєю суттю, є звичайним зобов'язанням відповідача, його неналежне виконання є підставою, відповідно до наведених вище законодавчих приписів та умов договору, для нарахування та стягнення неустойки, що спростовує доводи скаржника про неможливість одночасного стягнення основного боргу та пені, та в свою чергу, свідчить про обґрунтованість цієї частини заявлених позовних вимог.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи вищенаведеної норми, встановлений судами факт прострочення відповідачем зобов'язання та здійснений судами перерахунок 3% річних, колегія суддів погоджується також з висновками про обґрунтованість стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10337,50грн та інфляційних втрат в сумі 28257,60грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги про недоведеність вини відповідача та недоведеність розміру плати за користування вагонами цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Вєномєт Метал" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі № 908/306/16 залишити без змін.
Головуючий-суддя С. Бакуліна
Судді О. Поляк
О. Яценко