ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 908/1749/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз-А"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016у справі№ 908/1749/16 господарського суду Запорізької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Джаз-А"простягнення 83 092,79 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаШтаудінгер А.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП - ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз-А" (далі - ТОВ "Джаз-А") про, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.08.2016, стягнення з відповідача 42 200,00 грн. основного боргу, 37 636,05 грн. інфляційних втрат, 3 256,74 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 у справі № 908/1749/16 (суддя Немченко О.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 (колегія суддів у складі: Бойченко К.І. - головуючий, Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 у справі № 908/1749/16 скасовано частково. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Джаз-А" на користь ФОП - ОСОБА_4 40 800,00 грн. боргу, 3 201,22 грн. 3% річних, 37 092,60 грн. інфляційних втрат. В решті рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 у справі № 908/1749/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 908/1749/16, ТОВ "Джаз-А" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуваний судовий акт, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Джаз-А" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.12.2016 о 10 год. 25 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП - ОСОБА_4 було поставлено відокремленому госпрозрахунковому підрозділу "Зоологічний парк місцевого значення "Таврія" ТОВ "Джаз-А" товар, а саме: сіно у кількості 40 тон на загальну суму 48 000,00 грн., пшеницю у кількості 5 тон на загальну суму 12 750,00 грн., кукурудзу у кількості 2 тони на загальну суму 5 200,00 грн., кукурудзу у кількості 500 кг на загальну суму 1 400,00 грн., що підтверджується накладними № 4 від 20.06.2014, № 4 від 20.08.2014, № 7 від 18.12.2014, № б/н від 18.02.2015; відповідач частково розрахувався за поставлений товар у сумі 25 150,00 грн., з яких 10 000,00 грн. за накладною № 4 від 20.06.2014, 12 750,00 грн. за накладною № 4 від 20.08.2014, 2 400,00 грн. за накладною № 7 від 18.12.2014, що підтверджується товарним чеком № б/н від 27.12.2014, товарним чеком № 7 від 15.09.2015, видатковим касовим ордером від 19.10.2015; внаслідок неналежної оплати, на думку позивача, поставленого товару за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 42 200,00 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з наступного.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 6, 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються. Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.

Як встановлено місцевим господарським судом, надані позивачем накладні № 4 від 20.06.2014, № 4 від 20.08.2014, № 7 від 18.12.2014, № б/н від 18.02.2015 не містять інформацію про посаду особи, яка отримувала товар та якою вчинено підпис в графі "Одержав" та посилання на довіреність одержувача, а також не містить печатки відповідача (чи його підрозділу), яка б скріпила підпис уповноваженої на отримання товару особи.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що згідно з наданими представником позивача усними поясненнями надані оригінали накладних не відповідають поданим до позову завіреним копіям, оскільки позивачем, щоб не переписувати інші екземпляри накладних, робились копії накладних та проставлялись підписи та печатка.

Також місцевим господарським судом встановлено, що надані позивачем копії товарних чеків, які на думку ФОП - ОСОБА_4 підтверджують здійснення часткової оплати відповідачем поставленої продукції, містять лише посилання на отримання позивачем коштів, однак не містять даних від кого саме ці кошти отримані, а враховуючи Положення про відокремлений госпрозрахунковий підрозділ "Зоологічний парк місцевого значення "Таврія" ТОВ "Джаз-А" розрахунки за товари та послуги, придбані для забезпечення діяльності підрозділу, мали відбуватись з поточного рахунку підрозділу, а не проводитись у готівковій формі.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про часткове задоволення позову, виходила з доведеності позивачем належними доказами поставки відповідачу товару, оскільки, як зазначив апеляційний господарський суд, товар за накладними № 4 від 20.06.2014, № 4 від 20.08.2014, № 7 від 18.12.2014 отриманий від імені та в інтересах відповідача уповноваженою особою, а продаж позивачем товару за вказаними накладними та прийняття товару відповідачем свідчать про виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу.

Проте висновки апеляційної інстанції є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У порушення приписів процесуального законодавства щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційна інстанція не досліджувала відповідності спірних накладних вимогам законодавства, зокрема, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та відповідності наявних у матеріалах справи копій вказаних накладних їх оригіналам.

Також апеляційною інстанцією залишено поза увагою встановлені місцевим господарським судом обставини про відсутність на наданих позивачем товарних чеках даних від кого отримано грошові кошти за поставлений, на думку ФОП - ОСОБА_4, товар.

Однак, місцевим господарським судом було встановлено відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем від позивача товару згідно з наданими ФОП - ОСОБА_4 накладними, здійснення відповідних проплат та наявність спірної заборгованості.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Натомість, апеляційною інстанцією без достатніх правових підстав було скасовано обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі, яким повно та всебічно встановлені та досліджені обставини справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вказаного, судовий збір у розмірі 1 653,60 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз-А" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 908/1749/16 скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 у справі № 908/1749/16 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаз-А" 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку. Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук