ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 904/5733/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Швеця В.О., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№ 904/5733/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"простягнення 3 820 419,16 грн,

за участю представників

від позивача: Громніцький Ю.П.;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2016 у справі № 904/5733/16 (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (головуючий суддя - Виноградник О.М., судді - Джихур О.В., Антонік С.Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 844 004,33 грн пені, 86 945,70 грн 3% річних, 2 045 464,81 грн інфляційних втрат. В решті суми позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/5733/16 в частині зменшення розміру пені на 844 004,33 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 844 004,33 грн пені, в стягненні яких було відмовлено; в іншій частині зазначені судові рішення залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 549, 551, 610, 611, 617, 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224, ч.ч. 1, 2 ст. 226, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.12.2014 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1215/15-БО-5/ПТ, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а "покупець" зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 4 030 тисяч куб. м, в тому числі по місяцях кварталів: у січні - 630 тис.м3, у лютому - 600 тис.м3, у березні - 500 тис.м3, у квітні - 300 тис.м3, у травні - 150 тис.м3, у червні - 120 тис.м3, у липні - 100 тис.м3, у серпні - 110 тис.м3, у вересні - 120 тис.м3, у жовтні - 350 тис.м3, у листопаді - 450 тис.м3, у грудні - 600 тис.м3.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця; право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі; після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом. Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 5 900,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%; крім того тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 325,60 грн, крім того, ПДВ (20%) - 65,12 грн, всього з ПДВ - 390,72 грн; до сплати за 1000 куб.м природного газу - 6 343,60 грн, крім того ПДВ 20% - 1 268,72 грн, всього з ПДВ - 7 612,32 грн.

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. При невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого вони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю у 5 років.

Розділом 11 договору сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

24.02.2015, 16.03.2015, 15.04.2015, 22.05.2015, 30.06.2015, 21.10.2015, 22.10.2015, 02.11.2015 сторонами були підписані додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 (відповідно), за якими неодноразово змінювалась ціна природного газу (п. 5.2 договору), умови щодо підписанні актів приймання-передачі (п. 3.4 договору), банківські реквізити продавця (п. 12 договору).

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору № 1215/15-БО-5/ПТ ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" була здійснена поставка природного газу в кількості 2 458,636 тис. куб. м на загальну суму 20 637 785,35 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з 31.01.2015 по 31.12.2015 та визнається Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа".

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" за поставлений природний газ розраховувалося в повному обсязі, але з порушенням строків, визначених умовами договору № 1215/15-БО-5/ПТ, що підтверджується випискою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по операціями за вказаним договором, довідкою бухгалтерії останнього.

У зв'язку із зазначеним, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення з останнього на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 688 008,65 грн пені, 2 045 464,81 грн інфляційних та 86 945,70 грн 3% річних, що в сумі становить 3 820 419,16 грн.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 844 004,33 грн - пені, 86 945,70 грн - 3% річних, 2 045 464,81 грн - інфляційних втрат. При цьому, місцевий господарський суд, користуючись передбаченим нормою п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом, зменшив розмір пені, яку було нараховано за несвоєчасно проведені відповідачем розрахунки за поставлений природний газ, на 50%.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються позивачем виключно в частині відмови в позові внаслідок зменшення судами розміру пені на 50% та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, господарські суди попередніх інстанцій за результатами оцінки доказів врахували ступінь виконання зобов'язання відповідачем, взяли до уваги тяжкий фінансовий стан останнього пов'язаний із наявністю значної заборгованості серед споживачів, якими є бюджетні установи та організації, за теплову енергію, що виробляється відповідачем, а також постійне ведення відповідачем претензійно-позовної роботи. Крім того, господарськими судами було враховано, що відповідач має стратегічне значення для регіону, оскільки метою діяльності підприємства останнього є безперебійне постачання споживачам теплової енергії.

Разом з тим, скаржник вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю виняткових обставин та не враховано майнові інтереси позивача. Однак, такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів судом касаційної інстанції, яким вже була надана належна правова оцінка господарськими судами попередніх інстанцій, що з урахуванням приписів до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника на те, що понесені позивачем збитки від неналежного виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором, до яких, з у рахуванням приписів ст. 224 Господарського кодексу України, належать інфляційні втрати є більшими від штрафних санкцій у вигляді пені, а також на те, що відповідач у відповідності до вимог ст. 226 Господарського кодексу України був зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері позивача, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування на суму боргу не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних його втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів. Тобто, скаржник помилково ототожнив збитки, понесені кредитором, з нарахованими інфляційними втратами у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання. Крім того, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач законодавчо позбавлений можливості здійснювати нарахування штрафних санкцій споживачам за несвоєчасно здійснені розрахунки за отриману теплову енергію, що ставить його в нерівне становище у порівнянні з позивачем та позбавляє можливості впливати на своїх споживачів з метою недопущення ними прострочення оплати отриманої теплової енергії шляхом застосування штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, а також обсяг прав господарського суду щодо прийняття рішення, передбачений ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/5733/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/5733/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 904/5733/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді В.О. Швець

О.В. Яценко