ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 4/121

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача :Петрів Л.П. - дов. №КР-108 від 29.04.16р.від відповідача:не з'явивсявід третіх осіб:1) не з'явився 2) не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Екотрансенерго"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р.у справі господарського суду№4/121 Львівської областіза позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"до Державного підприємства "Екотрансенерго"треті особи1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Добромиль-Яворів" 2. Міністерство економічного розвитку і торгівлі Українипростягнення заборгованостіза зустрічним позовомДержавного підприємства "Екотрансенерго"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"провідшкодування збитків

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області 25.04.2016р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р. у справі №4/121 первісні позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Екотрансенерго" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" 202795,91грн. заборгованості за надані послуги, 7872,93грн. нарахованої пені за порушення термінів оплати, 2033,52грн. - 3% річних, 5110,35грн. - втрат від інфляційних процесів, 118,00грн. оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2194,22грн. - витрати по сплаті державного мита та 20274,48грн. вартості проведення експертизи. В решті первісних позовних вимог - відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Відповідач за первісним позовом, Державне підприємство "Екотрансенерго", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій в частині задоволення первісних позовних вимог не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Екотрансенерго".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.07.2008р. між Новояворівським державним підприємством "Екотрансенерго" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" були укладені договори: №55тендер про надання послуг з очищення цистерн від нафтошламу та утилізації відходів нафтошламу (надалі Договір №55) та №56тендер про ремонт вагонів (надалі Договір №56).

Згідно умов Договору №55, Підрядник - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Вагонне депо Дрогобич" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (надалі вагонне депо Дрогобич) зобов'язувався надавати Замовнику - Новояворівському державному підприємству "Екотрансенерго" послуги з очистки цистерн від відходів нафтошламу та утилізації відходів нафтошламу, а Замовник зобов'язався здійснювати оплату за надані послуги з очистки від відходів нафтошламу та утилізації нафтошламу.

У Додатку до Договору №55 (Протокол погодження цін), визначена та погоджена сторонами вартість послуг з очистки цистерни від відходів нафтошламу за 1 т відходів - 1500 грн. та вартість утилізації 1 кг відходів нафтошламу - 2,87грн. Зазначена вартість послуг підтверджена калькуляціями.

Загальна вартість наданих позивачем послуг за Договором №55 становила - 99671,87грн., з яких:

- очистка від нафтошламу - 34212,00грн. (22,808 (т) х 1500 (вартість очистки 1 т згідно калькуляції та додатку до Договору);

- утилізація (спалювання) нафтошламових відходів - 65459,87грн. (22808 х 2,87 (вартість утилізації 1 кг нафтошламу згідно калькуляції та додатку до Договору).

Відповідно до умов Договору №56, Підрядник - ДТГО "Львівська залізниця" зобов'язувався проводити планові види ремонту вантажних вагонів, а Замовник - ДП "Новояворівське державне підприємство "Екотрансенерго" зобов'язувалось прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п.3.2 Договору №56, Замовник зобов'язаний перед відправленням цистерн в ремонт проводити їх дегазацію та представити Підряднику відповідну довідку. В разі відсутності такої довідки проводити їх дегазацію, відповідно до затвердженої калькуляції.

У Додатку №2 до Договору №56 (Протоколі узгодження цін), визначена та погоджена сторонами вартість робіт з деповського ремонту цистерн - 6350,00грн. та вартість промивки, пропарки та дегазації цистерни - 2366,80грн.

Вартість робіт, що виконані позивачем за Договором №56, становила - 105104,04грн., з яких:

- деповський ремонт 10 (4-х вісних) цистерн - 89000,40грн. (вартість ремонту однієї цистерни (згідно Додатку №2 до Договору) 8900,04 х 10);

- промивка, пропарка та дегазація 10 цистерн - 13668,00грн. (вартість промивки, пропарки та дегазації 1 цистерни (згідно Додатку №2 до Договору) 1366,80x10);

- тариф - 2736,00грн. (відповідно до п.4.7 Договору - вартість залізничного тарифу від станції відправлення до станції призначення, згідно квитанції № 36332754).

Пунктами 3.1, 6.1 Договору №56 передбачено, що Підрядник зобов'язаний проводити планові види ремонту в обсягах згідно Додатку №2, відповідно до інструктивних правил ремонту та конструкторської документації, гарантує якість ремонту згідно вимог нормативно-технічної документації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2008р. представниками Вагонного депо Дрогобич та відповідача був складений акт, яким засвідчено прибуття у вагонне депо Дрогобич 10 цистерн: №№ 57267437, 57267460, 57343345, 57316077, 57343824, 57267155, 57343428, 57343667, 57267502, 57343808 з 22808 кг залишків, які підлягають видаленню та утилізації.

Вагонним депо Дрогобич на адресу НДП "Екотрансенерго" був направлений рахунок на здійснення попередньої оплати №632 від 03.10.2008р. на суму 205075,91грн., факт направлення якого підтверджено квитанцією №523230 від 09.10.2008р.

Однак, всупереч п.5.2 Договору №55 про надання послуг з очищення цистерн від нафтошламу та утилізації відходів нафтошламу, та п.4.2 Договору №56 про ремонт вагонів, попередня оплата відповідачем здійснена не була.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про залізничний транспорт" (надалі Закон), залізниця є основною організаційною ланкою на залізничному транспорті. Управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснювалось органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Відповідно до ст.11 Закону, Залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводилось централізовано і належало виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснювала функції господарюючого суб'єкта.

Правилами технічної експлуатації залізниць України (надалі Правила), що затверджені наказом Мінтрансу від 20.12.1996р. №411 та зареєстровані в Мінюсті 25.02.1997р. за №50/1854, а саме в п.2.2 визначено, що класифікація, строки періодичних ремонтів і норми утримання основних споруд та пристроїв встановлюються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Також, п.9.1 Правил передбачено, що рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування.

Відповідно до п.1.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004р. №856 та зареєстрованих в Мінюсті 15.10.2004р. за №1316/9915 (надалі Правила №1316) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), правила є обов'язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності операторів, підприємств, організацій, установ, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майна, договору про спільну діяльність тощо, а також вагонів, які перебувають на балансі державних вагонних компаній.

Власні вантажні вагони, які виходять на колії загального користування, за конструкцією, терміном служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні задовольняти всі вимоги, які пред'являються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад (п.1.4 Правил №1316).

Планові види ремонту власних вантажних вагонів провадяться тільки на вагоноремонтних підприємствах, атестованих на здійснення зазначеної діяльності, і виконуються в терміни і в порядку, установлені для вагонів інвентарного парку залізниць, з передачею через ІСЦ залізниць відповідних повідомлень (п.5.3 Правил №1316).

Судами встановлено, що у зв'язку з неможливістю тривалого утримання вагонів-цистерн на коліях Вагонного депо Дрогобич в очікуванні попередньої оплати, та враховуючи той факт, що повернути вагони-цистерни відповідачу без ремонту було неможливо, оскільки настав термін їх чергового планового ремонту, а експлуатація таких вагонів без проведення ремонту загрожувала б безпеці руху поїздів, щодо згаданих цистерн, Вагонним депо Дрогобич були надані передбачені Договорами №№55, 56 послуги та виконані роботи без попередньої оплати.

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- повідомленнями форми ВУ-23М на ремонт та технічне обслуговування вагонів, які видаються на кожен вантажний вагон, що підлягає ремонту;

- дефектними відомостями форми ВУ-22, в яких встановлюється обсяг проведення ремонтно-відновлювальних робіт на вагоні і перелік використаних матеріалів та запасних частин;

- повідомленнями форми ВУ-36М на приймання вантажних вагонів з деповського ремонту, які свідчить про виконання ремонту вагону в повному обсязі і про придатність вагону для подальшої експлуатації.

Після проведення очистки (промивання, пропарки, дегазації, очищення від нафтошламу) та ремонту, цистерни поетапно були відправлені на станцію Шкло Львівської залізниці, оскільки були приписані саме до цієї станції, а жодних окремих вказівок щодо місця відправки вагонів відповідач за первісним позовом не надав. Факт прибуття вагонів на ст. Шкло підтверджується витягом з Книги прибуття вантажів на станцію Шкло та копією квитанції №36332754. Станцією Шкло відповідач за первісним позовом був повідомлений про прибуття на станцію належних йому вагонів. Факт отримання повідомлення підтверджується Витягом з Книги оповіщення про час подання вагонів під навантаження або вивантаження, у якій наявна відмітка посадової особи відповідача ОСОБА_5 про отримання ним 15.02.2009р. повідомлення про надходження вагонів.

Окрім цього, 15.02.2009р. представником відповідача за первісним позовом вагони-цистерни, що прибули на станцію Шкло були оглянуті та локомотивом відповідача за первісним позовом були забрані на територію ДП "Екотрансенерго" без претензій щодо якості виконаних робіт.

Відповідно до умов Договорів №№55, 56, у зв'язку з виконанням робіт, Підрядником були оформлені та направлені відповідачу за первісним позовом Акти №62 та №63 приймання-передачі виконаних робіт, рахунок №63 від 16.02.2009р., податкова накладна №79/87 від 16.02.2009р., акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджується квитанцією №27785 від 20.03.2009р.

Державне підприємство "Екотрансенерго" проплати за надані послуги не здійснювало, виставлені залізницею претензії, зокрема: №266 від 18.03.2009р., №НЗЕ-10/2421 від 13.07.2009р. залишило без реагування та задоволення.

Приймаючи оскаржувані рішення в частині первісних позовних вимог суди виходили з того, що ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, наведена вище норма закону встановлює обов'язок замовника прийняти виконані підрядником роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, суди дійшли до висновку про те, що відповідач - ДП "Екотрансенерго", всупереч умовам Договорів №№55, 56 та вимогам законодавства України не підписав Акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг після отримання повідомлення про надходження вагонів на станцію Шкло, не надав жодних обґрунтувань щодо підстав та причин відмови від підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок первісних позовних вимог дійшли до висновку, що до стягнення з Державного підприємства "Новояворівське Державне підприємство "Екотрансенерго" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" підлягає 202795,91грн. заборгованості за надані послуги, 7872,93грн. нарахованої пені за порушення термінів оплати, 2033,52грн. 3% річних, 5110,35грн. втрат від інфляційних процесів, 118,00грн. оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2194,22грн. витрати по сплаті державного мита та 20274,48 грн. вартості проведення експертизи, оскільки відповідно до п.4.7 Договору №56, в ціну ремонту вагонів не входить вартість залізничного тарифу від станції відправлення до станції призначення, який відшкодовує замовник, згідно виставлених рахунків, копії яких передаються замовнику разом з Актом виконаних робіт. Однак, цистерни після ремонту були спрямовані на станцію приписки - Шкло без погодження з відповідачем, а станція призначення і станція приписки є різними за значенням. Отже, для наявності підстав до стягнення вартості тарифу, станція призначення має бути погоджена з відповідачем.

Щодо зустрічних позовних вимог то судами встановлено, що на підтвердження вимог про відшкодування збитків у розмірі 253000,00грн. (сума упущеної вигоди внаслідок розірвання укладеного 02.03.2009р. між ДП "Еконтрансенерго" та ТОВ "Добромиль-Яворів" було укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна №8/1 (далі Договір оренди), у зв'язку з неможливістю використовувати цистерни за призначенням для перевезення рідкої сірки) позивачем за зустрічним позовом надані копія Договору оренди, Акт огляду технічного стану цистерн від 06.03.2009р., складеного сторонами Договору оренди, і яким встановлено, що: технічний стан ходової (візки, колісні пари) задовільняє вимогам ПТЕ; рама, хребтова балка, зовнішні драбини площадки, підніжки, кріплення котла до рами згідно технічним умовам моделі цистерни 15-1482; автогальмівне обладнання задовільняє умовам ПТЕ і відремонтоване; Автозчіпні пристрої задовільняють ПТЕ; Котли цистерн-термосів обладнані електропідігрівом; Всередині котлів на стінках і на днищі - залишок вантажів, що перевозились раніше (ПЕК, кам'яновугільна смола).

Відповідно до ст.853 ЦК України, у разі виникнення між підрядником і замовником спору з приводу недоліків виконаної роботи на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.03.2011р. по даній справі призначена інженерно-технічна експертиза, на виконання якої Львівським науково-дослідному інституту судових експертиз надано висновок №2141/2385 від 02.12.2011р.

Відповідно до Висновку, вагони-цистерни №№57343808, 57267155, 57267460, 57267437, 57343428, 57343824, 57343667, 57316077, 57343345, 57267502 моделі 15-1482 за їх технічними характеристиками призначені для перевезення лише розплавленої сірки. Використання вказаних вагонів для перевезення кам'яновугільного пеку як у внутрішньодержавному сполученні, так і у міждержавному сполученні не відповідає вимогам ГОСТ 1038-75, інших нормативних документів, які регламентують порядок здійснення перевезень залізничним транспортом, зокрема - Інструкції з експлуатації и техобслуговування залізничних вагонів-цистерн з електрообігрівом для перевезення рідкої сірки, Правилам перевезення вантажів залізничним транспортом України, тобто вказані вагони використовувались не за призначенням.

У вказаному Висновку №141/2385 також зазначено, що вагони-цистерни після проведення деповського ремонту у вагонному депо Дрогобич перебували у працездатному стані, з технічної точки зору могли виконувати свою функцію згідно з призначенням.

Також, експертами встановлено, що на даний час перевозити у зазначених вагонах рідку сірку технічно неможливо, що є наслідком їх попереднього використання не за призначенням.

Факт перевезення у зазначених вище вагонах кам'яновугільного пеку підтверджений Висновком №2140 від 16.09.2011р. криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв, з якого вбачається, що у цистернах перевозили кам'яновугільний пек.

З огляду на викладене, суди дійшли до висновку, що саме з вини ДП "Екотрансенерго", який порушив встановлені нормативними документами правила використання належних йому цистерн, виникли обставини, які призвели до неможливості передачі в оренду спірних цистерн для перевезення розплавленої сірки.

Вимогами ч.2 ст.22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином за позовом про стягнення збитків підлягають встановленню обставини невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідачем, як підстава майнової відповідальності, наявності збитків та їх розміру, причинний зв'язок між неправомірною поведінкою відповідача та завданими збитками та вина відповідача.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі №51/250.

Враховуючи, те що саме ДП "Екотрансенерго" було порушено умови використання власних цистерн, що призвело до неможливості передачі їх в оренду для перевезення рідкої сірки, суди дійшли до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р. у справі №4/121 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р. у справі №4/121 залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Екотрансенерго" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач