ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 29/588-07

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційні скарги державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Харків та заступника прокурора Харківської області (далі - Прокурор), м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2007

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2016

зі справи № 29/588-07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу та кікбоксінгу" (далі - ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу"), м. Харків,

до Безлюдівської селищної ради (далі - Рада), с-ще Безлюдівка Харківської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, м. Харків;

2. Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, м. Харків,

за участю Харківської місцевої прокуратури № 6, м. Харків, та прокуратури Харківської області, м. Харків,

за участю особи, яка зверталася з апеляційною скаргою - державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" (далі - ДП "Жовтневе лісове господарство"),

про визнання права власності.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третіх осіб 1. не з'явився

2. не з'явився

прокуратури - Гришина Т.А. прокурор

ДП "Жовтневе лісове господарство" - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Ради про визнання права власності на комплекс будівель (що складається з господарського блоку, дизельної, вбиральні, насосної та ресторану), який знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Безлюдівка, вул. Нагірна, 55.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.11.2007 у справі № 29/588-07 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

З апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду у справі № 29/588-07 у 2016 році звернулося ДП "Жовтневе лісове господарство", яке не брало участі у справі, з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням його прав як постійного користувача земельної ділянки, на якій позивачем без його згоди побудовано комплекс будівель.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 ДП "Жовтневе лісове господарство" поновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 (судді Терещенко О.І. -головуючий, Сіверін В.І., Ільїн О.В.) апеляційну скаргу ДП "Жовтневе лісове господарство" залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

ДП "Жовтневе лісове господарство" та Прокурор, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, кожен окремо у касаційних скаргах просять скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відзивів на касаційні скарги не надходило.

Учасників судового процесу у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

20.12.2016 судом одержано клопотання без підпису, у якому зазначено, що ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу" не отримувало ні касаційної скарги, ані ухвали про прийняття касаційної скарги до розгляду, що унеможливлює формування правової позиції відносно касаційної скарги, подання заперечень і прибуття представника для участі у судовому засіданні. У зв'язку з чим у клопотанні міститься прохання відкласти розгляд касаційної скарги.

У судовому засіданні 20.12.2016 Вищий господарський суд України залишив клопотання без розгляду, оскільки останнє взагалі не підписано. Крім того, ухвали про прийняття касаційних скарг ДП "Жовтневе лісове господарство" та Прокурора до розгляду надсилалися на адресу ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу", відповідно, останнє було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, а до касаційних скарг додано належні докази надсилання їх копій на адресу ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу".

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу" укладено договір оренди земельної ділянки від 10.06.1999 (далі - Договір-1), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 10.06.1999 надає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку, за адресою: Нагорьєвське водоймище Жовтневого лісгоспу на території Безлюдівської селищної ради, загальною площею 80,3 гектарів, у тому числі води 70,3 га, інших угідь (пісків) 10,0 га згідно з планом користування;

- Договір-1 зареєстровано у Харківській райдержадміністрації, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 16.06.1999 № 4 та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кулієвою Л.Л.;

- пунктом 1.2 Договору-1 сторони погодили, що земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для створення зони відпочинку "Нагорьєвський", проведення культурно - оздоровчих, рекреаційних та спортивних заходів;

- Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу" укладено договір оренди земельної ділянки лісового фонду від 09.08.2001 (далі - Договір-2), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.07.2001 № 311 "Про надання ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу" в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки Жовтневого держлісгоспу" надає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку з лісового фонду;

- вказаний договір укладений строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації (пункт 2.2 Договору-2);

- пунктом 2.1 Договору-2 сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду з метою культурно - оздоровчих, рекреаційних цілей без права капітального будівництва та права вирубки дерево - чагарникових насаджень;

- Договір-2 зареєстровано у Харківському районному відділі земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 04.09.2001 № 2 та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Матвієвською Г.В.;

- позивачем на орендованій земельній ділянці побудовано майновий комплекс;

- згідно з рішенням Ради від 10.07.2007 № 407 майновому комплексу позивача було присвоєно поштову адресу: смт Безлюдівка, вул. Нагірна, 55;

- у жовтні 2007 році позивач звернувся до Безлюдівської селищної ради із заявою про видачу свідоцтва на право власності на зазначений майновий комплекс;

- у задоволенні заяви позивача Радою було відмовлено, з посиланням на те, що приміщення не введені в експлуатацію згідно діючого законодавства.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі №922/273/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу" до Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання поновленими договору оренди земельної ділянки від 10.06.1999 (на тих самих умовах на строк до 10.06.2019) та договору оренди земельної ділянки лісового фонду від 09.08.2001 (на тих самих умовах на строк до 09.08.2021).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно у судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як унормовано частинами першою та другою статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або на нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, стаття 1 ГПК України). У зв'язку з цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (мало місце звернення до компетентного державного органу про прийняття об'єкта до експлуатації).

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної та комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позов у даній справі пред'явлено до Безлюдівської селищної ради, якою було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна з посиланням на те, що нерухоме майно не було прийнято до експлуатації.

Відповідно до приписів статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як унормовано частинами першою, четвертою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно.

У відповідності до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Задовольняючи позов про визнання за позивачем права власності на комплекс будівель у судовому порядку, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що Рада, до якої пред'явлено позов та до якої позивач у 2007 році звернувся з приводу оформлення права власності на нерухоме майно (з видачею свідоцтва про право власності), відмовила позивачу в оформленні та видачі свідоцтва про право власності з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права.

При цьому, у відзиві на позов Рада зазначала про те, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки будівлі знаходяться за межами населеного пункту смт Безлюдівка.

Отже, для правильного вирішення спору у даній справі судам належало дослідити: чи перебувала Рада з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним права володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності; чи існують підстави вважати, що Рада оспорювала та претендувала на таке право, зокрема чи існують підстави вважати, що відмова Ради в оформленні права власності на об'єкти нерухомого майна з підстав ненадання усіх необхідних документів є оспорюванням чи невизнанням права власності. Дослідження даних обставин має вирішальне значення для встановлення того, чи існували у позивача підстави для пред'явлення позову про визнання права власності саме до Ради та чи може бути Рада стороною у цій справі. Проте, дані обставини судами попередніх інстанцій не досліджені.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 ГПК України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неповно встановили фактичні обставини справи, внаслідок чого їх висновки за результатами вирішення спору не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" та заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 зі справи № 29/588-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко