ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 14/264

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кролевець О.А.,

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Рівненської міської ради

на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2016 року

у справі № 14/264

господарського суду Рівненської області

за позовом Державно-комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного"

до Приватного підприємства "Домінус"

про зміни договорів оренди нежитлового приміщення

за участю представників

позивача - не з'явився відповідача - не з'явився

заявника касаційної скарги - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області № 14/264 від 05 червня 2007 року затверджено мирову угоду від 05 червня 2007 року між державно-комунальним підприємством "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" та приватним підприємством "Домінус".

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 17 грудня 2016 року (тобто через 8 років і 8 місяців) особа, яка не брала участі в справі - Рівненська міська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк подання апеляційної скарги та прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржену ухвалу та передати справу на розгляд господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2016 року (судді Демидюк О.О., Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.) відхилено клопотання Рівненської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Рівненської області від 05 червня 2007 року. Апеляційну скаргу (з доданими до неї документами) на ухвалу господарського суду рівненської області від 05 червня 2007 року у справі №14/264 повернуто Рівненській міській раді.

Не погодившись з зазначеною ухвалою Рівненська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2016 року та справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

19 грудня 2016 року до Вищого господарського суду України від Рівненської міської ради надійшло клопотання про участь в судовому процесі в режимі відеоконференції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відмовила у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Державним-комунальним підприємством "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" та приватним підприємством "Домінус" до господарського суду Рівненської області 05 червня 2007 року було подано заяву про затвердження мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05 червня 2007 року за заявою сторін було затверджено мирову угоду в заявленій редакції та припинено провадження у справі.

Вищезазначена ухвала суду набрала законної сили.

Частиною 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст.93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, зокрема, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Отже, за приписами зазначеної норми подання державним органом або органом місцевого самоврядування апеляційної скарги після спливу річного терміну з дня оголошення оскаржуваного судового рішення виключає порушення та здійснення відповідного апеляційного провадження та є підставою для повернення апеляційної скарги - незалежно від поважності причин пропуску зазначеного строку. Поновлення зазначеним органам встановленого нормами ч.1 ст.93 ГПК України строку на апеляційне оскарження допускається лише у межах річного терміну з дня оголошення оскаржуваного судового рішення та здійснюється за наявності підстав для поновлення цього строку.

Таким чином, апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених статтею 93 ГПК, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, а якщо апеляційну скаргу подано прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, то відповідний строк як присічний не може бути поновлено і у таких випадках повернення апеляційної скарги здійснюється на підставі частини другої статті 93 ГПК.

Крім того, з урахуванням припису абзацу сьомого пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" під час апеляційного оскарження судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення. Це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки цим особам норми ГПК, до набрання чинності названим Законом, не передбачали право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Оскільки скаржник - Рівненська міська рада є особою, яка не брала участі у справі і вважає, що господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, то право на апеляційне оскарження їй було надано нормою ст.91 ГПК України (в редакції Закону №2453-17 від 07 липня 2010 року), при цьому, присічний строк, визначений нормою ст.93 ГПК України, встановлений лише з 15 січня 2012 року з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20 грудня 2011 року №4176-VI, яким ч.2 ст.93 ГПК України була викладена в новій редакції із встановленням присічного річного строку для прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування.

Втім, Рівненською міською радою, яка є органом місцевого самоврядування, апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Рівненської області від 05 червня 2007 року подано лише 17 лютого 2016 року, тобто після спливу одного року з дня винесення оскарженої ухвали, а також після закінчення річного строку з дня набрання чинності Законом України від 20 грудня 2011 року №4176-VI.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін чи інших не залучених осіб не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Як вже зазначалось вище, ухвала господарського суду Рівненської області від 05 червня 2007 року набрала законної сили.

Враховуючи недопустимість порушення принципу рівності сторін у процесі та наданню суттєвої переваги доводам Рівненської міської ради, яка звернулась до суду із апеляційною скаргою лише через 9 років, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про неможливість поновлення Рівненській міській раді строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Рівненської області від 05 червня 2007 року про затвердження мирової угоди.

Обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відхилення клопотання Рівненської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність повернення апеляційної скарги Рівненської міської ради на ухвалу господарського суду Рівненської області від 05 червня 2007 року у справі №14/264 заявнику.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2016 року у справі № 14/264 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді О.А. Кролевець

О. О. Євсікова