ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 920/55/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є. Борденюк, Д. Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Житло-Сервіс"на постановувід 21.06.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 920/55/16за позовомПриватного підприємства "Житло-Сервіс"доКомунального підприємства "Житло-Експлуатація"простягнення 119 167,37 грн у судове засідання представники сторін не з'явились заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Житло-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Житло-Експлуатація" про стягнення зайво сплачених коштів на виконання умов укладеного між сторонами договору на аварійне обслуговування житлового фонду №1/07 від 01.07.2006 та додаткової угоди до нього від 01.11.2006 року у розмірі 119 167,37 грн.

Позовні вимоги засновані на посиланнях про відсутність правових підстав для нарахування з 01.04.2008 вартості щомісячних послуг за договором із розрахунку 0,0807 грн за кв.м. Правомірним, на думку позивача, є нарахування плати за послуги (роботи) у розмірі 3712,80 грн (0,051 грн. на 72,8 тис. кв. м.) за місяць.

Враховуючи вказане, позивач зазначає, що переплатив відповідачу 119 167,37 грн, які і просив стягнути.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що нарахування нового розміру оплати вартості наданих послуг здійснювалось у відповідності до тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Роменської міської ради №148 від 12.06.2008 та №37 від 20.02.2008, а позивач був повідомлений про новий розмір вартості послуг шляхом підписання актів виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.03.2016 по справі №920/55/16 (суддя Б.Лиховид) позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення 30428,40 грн. У іншій частині у позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним.

01.07.2006 між Приватним підприємством "Житло-Сервіс" (замовник) та Комунальним підприємством "Житло-Експлуатація" (виконавець) укладений договір №1/07 на аварійне обслуговування житлового фонду.

Предметом вказаного договору є послуги по невідкладному ремонту та ліквідації аварій внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення зливної каналізації житлового фонду згідно з актами розмежувань між замовником і "Аква-сервіс" та тепловими організаціями (пункт 1.1 Договору).

У розділі 3 сторонами погоджено порядок розрахунків. Так, оплата проводиться відповідно до виставлених рахунків шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Оплата проводиться із розрахунку згідно з затвердженими тарифами рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради за 1 кв.м. Загальна площа, яка знаходиться на обслуговуванні підприємства складає 72,8 кв.м. (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до розділу 6 договору, термін дії договору був встановлений з 01.07.2006 по 01.07.2007 з продовженням на невизначений термін в разі, якщо ні одна із сторін до закінчення строку дії договору не заявить про його розірвання.

Надалі, сторонами укладена додаткова угода від 01.11.2006, згідно з якою викладено пункт 3.2 в наступній редакції: "Оплата проводиться із розрахунку згідно затверджених тарифів рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради і на 01.11.2006 року становить 0,051 грн. за 1 кв.м.".

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.08.2015 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі №920/1154/15 (за позовом Комунального підприємства "Житло-Експлуатація" до Приватного підприємства "Житло-Сервіс" про стягнення заборгованості за Договором за січень 2013 року) встановлено: "… позивач (КП "Житло-Експлуатація"), починаючи з 01.04.2008 здійснював нарахування вартості щомісячних послуг за договором із розрахунку 0,0807 грн. за кв. м., а саме - 5349,41 грн. за місяць. При цьому, зміни в порядку, встановленому діючим законодавством, до договору в частині визначення тарифу не вносились. Вказаний факт не заперечується ані позивачем, ані відповідачем. Рішення виконавчого комітету Роменської міської ради про встановлення нових тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій автоматично не зумовлює зміну договірних правовідносин сторін в частині розрахунків за виконані роботи та послуги.".

Також, рішенням Господарського суду Сумської області від 20.08.2015 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 встановлено, що укладений між сторонами договір на аварійне обслуговування житлового фонду №1/07 від 01.07.2006 вважається розірваним з 01.06.2013.

Рішення та постанова у справі № 920/1154/15 до касаційної інстанції не оскаржені.

Отже, доводи та заперечення відповідача щодо правомірності нарахування вартості щомісячних послуг за договором із розрахунку 0,0807 грн за кв. м., а саме 5349,41 грн в місяць, не приймаються до уваги.

У відповідності до наявних у матеріалах справи платіжних доручень, позивачем станом на 01.01.2013 за надані послуги сплачено відповідачу 241525,01 грн, що на 11331,41 грн більше від вартості робіт по аварійному обслуговуванню та ремонту житлового фонду за період з 01.04.2008 по 01.06.2013 із розрахунку по 3712,80 грн. на місяць.

А тому, у даній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачу фактично з квітня 2008 року було достовірно відомо про порушення свого права, але, при цьому, він звернувся до суду лише у 2016 році, а відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, то у частині стягнення переплаченої позивачем суми вартості наданих відповідачем послуг станом на 01.01.2013 у розмірі 11331,41 грн слід відмовити.

У подальшому, після закінчення строку дії договору, з 01.06.2013, між сторонами фактично продовжувались відносини з приводу надання відповідачем послуг з аварійного обслуговування житлового фонду та оплати даних послуг позивачем.

У відповідності до наявних у матеріалах справи платіжних доручень, позивачем у 2013 році сплачено відповідачу 84391,74 грн, а у 2014 році - 23444,22 грн, тобто всього на суму 107 835,96 грн.

При цьому, у період з 01.01.2013 по 01.06.2013 (строк дії договору) позивач мав сплатити відповідачу 18 564,00 грн по ціні 0,051 грн, як то передбачено умовами договору (5 місяців по 3712,80 грн (72,5 тис. м. кв.*0,051 грн. за кв.м.).

Разом з тим, після 01.06.2013 (закінчення строку дії договору) і до 25.06.2014 позивач мав платити відповідачу вже за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Роменської міської ради №148 від 12.06.2008 та №37 від 20.02.2008, тобто по ціні 0,0807 грн. за кв.м., що становить 58 843,50 грн.

Отже, сума, що підлягає до стягнення становить 30 428,40 грн (107 835,96 грн - 58 843,50 грн - 18 564,00 грн).

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (колегія суддів: В. Хачатрян, О. Ільїн, О. Медуниця) рішення Господарського суду Сумської області від 17.03.2016 змінене, а саме, замість 30 428,40 грн присуджено до стягнення 12897,40 грн зайво сплачених коштів та, відповідно, у частині 17 531 грн відмовлено; у решті рішення залишене без зміни.

Апеляційний господарський суд підтримав висновки місцевого господарського суду, однак вказав на помилковість математичного розрахунку належних до сплати грошових коштів за період з 01.06.2013 по 25.06.2014.

Так, судом апеляційної інстанції здійснений перерахунок, відповідно до якого до сплати за цей період підлягала сума не у розмірі 5874,96 грн, а у розмірі 76374,48 грн (72,8 тис. м. кв. * 0,0807 грн * 13 місяців).

З посиланням на вказане, суд апеляційної інстанції зазначив, що до стягнення підлягають 12 897,40 грн (107 835,96 грн - 76 374,48 грн - 18 564,00 грн).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення і постанову скасувати в частині відмови у стягненні 77 407,50 грн зайво сплачених коштів та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому, заявник касаційної скарги посилається, зокрема, на те, що після розірвання Договору 01.06.2013, позивачем безпідставно сплачені відповідачу грошові кошти за послуги за Договором. Також, заявник зазначає про те, що акти виконаних робіт за червень 2013 року - квітень 2014 року керівником позивача не підписувались і не містять вартості виконаних робіт.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що з 01.06.2013 ним здійснювався безпідставний перерахунок коштів на користь відповідача, не приймається колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги, оскільки правовідносини між сторонами з 01.06.2013 слід оцінювати, як такі, що регулювались договором про надання відповідних послуг, укладеним у спрощений спосіб (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України), про що свідчить, зокрема, здійснення позивачем оплати у період з 01.06.2013 по 25.06.2014.

При цьому, колегія суддів підтримує висновок судів попередніх інстанцій про те, що вартість послуг у відповідний період встановлена виконавчим комітетом Роменської міської ради рішеннями №148 від 12.06.2008 та №37 від 20.02.2008.

Доводи позивача про те, що акти виконаних робіт за період з червня 2013 року по квітень 2014 року не підписані керівником позивача не можуть бути оцінені судом касаційної інстанції підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки позивач не спростував факту надання відповідачем послуг у вказаний період, натомість такі послуги оплачував у відповідності до тарифів, затверджених виконавчим комітетом Роменської міської ради у 2008 року.

За таких обставин, наведені у касаційній скарзі доводи не оцінені колегією суддів Вищого господарського суду України достатніми для зміни або скасування оскаржених рішень, з огляду на що рішення та постанову слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Житло-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 920/55/16 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил