ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 917/15/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Ємельянов А.С.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,

на рішення господарського суду Полтавської області від 17.03.2016 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016

зі справи № 917/15/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Позивач)

до публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз", м. Кременчук Полтавської області (далі - Відповідач),

про стягнення 10 283 590,71 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ (далі - Третя особа).

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - Сорохан Д.М.,

Відповідача - Сиротенка В.В.,

Третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 10 283 590,71 грн., з яких: 4 445 517,51 грн. основного боргу; 3 315 338,44 грн. пені; 189 002,96 грн. - 3 % річних; 1 034 481,48 грн. "інфляційних втрат"; 1 299 250,32 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.03.2016 (суддя Тимощенко О.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (колегія суддів у складі: Білецька А.М. - головуючий, Слободін М.М. і Істоміна О.А.):

- позов задоволено частково;

- з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 1 643 929,62 грн. пені; 181 584,95 грн. - 3 % річних; 771 531,13 грн. "інфляційних втрат" та 96 196,02 грн. судового збору;

- в частині стягнення 2 172 093,26 грн. основного боргу провадження у справі припинено;

- в іншій частині позову відмовлено;

- у задоволенні клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовлено;

- повернуто Позивачу з державного бюджету України 28 446,14 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині зменшення розміру суми пені та відмови у стягненні штрафу і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача 3 315 338,44 грн. пені та 1 299 250,32 грн. штрафу, а в іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін, відшкодувавши Позивачу за рахунок Відповідача судові витрати. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

27.09.2011 дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство), правонаступником якої є Позивач, та Відповідачем (замовник) укладено договір № 1109011064/Н32 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Договір).

30.10.2012, 17.01.2013, 17.03.2014, 17.07.2014, 05.11.2014 сторонами було укладено додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5 до Договору.

Відповідно до умов Договору в редакції додаткової угоди № 2:

- газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору (пункт 1.1);

- послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункти 3.1, 3.4);

- вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4);

- оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 5.5);

- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.3);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011. Договір діє у частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.1).

На виконання умов Договору Позивач протягом січня - червня 2015 року надав Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 20 965 905,90 грн., що підтверджується актами надання послуг.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав несвоєчасно, неоплаченими залишилися послуги в сумі 4 445 517,51 грн.

Оскільки Відповідач порушив свої зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку, Позивачем на підставі пункту 7.3 Договору, абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 625 Цивільного кодексу України нараховано Відповідачу 3 315 338,44 грн. пені, 189 002,96 грн. 3% річних, 1 034 481,48 грн. "інфляційних втрат" та 1 299 250,32 грн. - 7% штрафу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи Відповідач повністю сплатив заборгованість за Договором у сумі 4 445 517,51 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.12.2015 на суму 2 273 424,25 грн., банківською випискою від 15.02.2016 на суму 2 172 093,26 грн. та платіжним дорученням від 27.01.2016 № 210. Оскільки частина основного боргу в сумі 2 273 424,25 грн. була оплачена Відповідачем до звернення Позивача з позовом до суду, то у задоволенні позову в даній частині слід відмовити. У частині стягнення 2 172 093,26 грн. основного боргу, які були оплачені після звернення Позивача з позовом, провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України.

19.03.2015, 20.04.2015, 20.05.2015, 16.06.2015, 17.07.2015, 19.08.2015, 19.11.2015, 18.12.2015, 22.01.2016 Позивачем, Відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавської області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, НАК "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 652/у, №924/у, №1150/у, №1340/у, № 1604/у, № 1760/у, № 2463/у, № 3037/у, №287/у за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, предметом яких була організація проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Дані спільні протокольні рішення були повністю виконані Відповідачем.

Відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних на суми заборгованості, погашення якої відбулося за вказаними спільними протокольними рішеннями.

Суди попередніх інстанцій (згідно із здійсненим судом перерахунком) дійшли висновку, що вимоги про стягнення з Відповідача 181 584,95 грн. - 3% річних та 771 531,13 грн. "інфляційних втрат" є обґрунтованими; сума пені складає 3 287 859,25 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Задовольняючи дане клопотання частково та зменшуючи розмір пені, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: Відповідач є підприємством трубопровідного транспорту, основним видом діяльності якого є транспортування природного газу розподільними газопроводами до всіх категорій споживачів (населення, бюджетні організації, промислові підприємства, релігійні організації, об'єкти соціальної інфраструктури, інші суб'єкти господарювання), які знаходяться на території міст Кременчук і Комсомольськ, Кременчуцького та Семенівського районів Полтавської області; Відповідач отримує оплату від замовників послуг з розподілу природного газу на підставі тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики та комунальних послуг; за час розгляду справи у суді Відповідач повністю сплатив суму основного боргу за Договором; врахувавши баланс інтересів сторін у справі, суди вважали за можливе зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з Відповідача пеню в сумі 1 643 929,62 грн.

Відмовляючи в позові у частині стягнення 7% штрафу, який заявлено на підставі абзацу третього частини другої статті 231 ГК України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: правовідношення, в якому Відповідач зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а Позивач має право вимагати від Відповідача відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням; положення абзацу третього частини другої статті 231 ГК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ця норма застосовується до негрошових зобов'язань.

Врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, зменшення розміру пені на 50%, суди попередніх інстанцій відмовили Відповідачу у наданні розстрочки виконання судового рішення.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені та відмови в стягненні штрафу. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Відповідно до частини другої статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Попередні судові інстанції з огляду на приписи даних норм права та з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про як обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, так і про можливість і допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50%, що не суперечить нормам матеріального і процесуального права та є правом господарського суду при прийнятті рішення.

Щодо вимог про стягнення з Відповідача штрафу в порядку статті 231 ГК України Вищий господарський суд України зазначає, що застосування даної норми можливе лише за сукупності таких умов: якщо розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки; якщо допущено прострочення негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконання робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Оскільки невиконане Відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу.

Відповідний висновок викладено і в постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 зі справи № 903/610/13, і він має враховуватися усіма судами загальної юрисдикції при застосуванні даної норми права, як це передбачено частиною першою статті 11128 ГПК України.

Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень в їх оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 зі справи № 917/15/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Вовк

Суддя А. Ємельянов