ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 916/5170/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016р.у справі господарського суду№916/5170/15 Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс"до Державного підприємства "Одеська залізниця"третя особаДержавне підприємство "Придніпровська залізниця"простягнення 1 295 982,49грн. за участю представників: Осипова Є.М., Чібічьян О.Р., Шляєв І.В.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2016р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016р. у справі №916/5170/15, у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також відповідачем заявлено клопотання, в якому останній просив здійснити у даній справі заміну ДП "Одеська залізниця" її правонаступником та залучити до участі у справі належного відповідача.

Вищезазначене клопотання в порядку приписів ст. 25 ГПК України підлягає залишенню без розгляду, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття, проте, відповідачем не надано відповідних доказів.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Проте, надані відповідачем ксерокопії, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та заключного передавального акту від 01.12.2015р. взагалі не містять будь-якого засвідчення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.08.2015р. зі станції Єлізарове ДП "Придніпровська залізниця" відправлено вантаж "пшениця" призначенням станція Чорноморська (експ.) ДП "Одеська залізниця" по залізничним накладним №46435251 (загальна маса вантажу 331040кг): вагони 95537411, 95528519, 95536223, 95758710, 95757829; №46446944 (загальна маса вантажу 331860кг): вагони 95333654, 95327649, 95677829, 95829321, 95830048.

Власником вантажу є ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна", відправником - ТОВ "Укрметалургтранс", одержувачем - ПАТ "Одеський припортовий завод" для ТОВ "Бориваж".

22.08.2015р. на коліях ДП "Придніпровська залізниця" на 354 км дільниці Жовтокам'янка - Апостолове при прямуванні поїзда №3501 сталося сходження 15-ти завантажених вагонів, з яких 9 вагонів відправлені позивачем ТОВ "Укрметалургтранс": №№95537411, 95528519, 95536223, 95758710, 95757829, 95333654, 95327649, 95677829, 95829321. З 8-ми вагонів вантаж (пшениця) розсипався на землю. Вагон №95829321 зійшов однією колісною парою, тому вантаж не постраждав. Вагон №95830048 - єдиний вагон, відправлений Позивачем, що не зійшов з рейок, вантаж також не постраждав, вагон відправлений на станцію призначення за основною накладною та виданий вантажоодержувачу.

Внаслідок цієї події вантаж за накладною №46435251 на групу вагонів є втраченим; за накладною №46446944 на групу вагонів - доставлений і отриманий із недостачею та з погіршенням (втратою) якості.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до ДП "Придніпровська залізниця" та ДП "Одеська залізниця" з претензіями №1664 від 23.10.2015р. та №1670 від 26.10.2015р., які залишені без задоволення.

В силу вимог ч. 2 ст. 307 ГК України, ч. 3 ст. 909 ЦК України, ст. 6 Статуту залізниць України судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що наявні у матеріалах справи залізничні накладні свідчать про укладення між вантажовідправником та перевізником договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини у втраті чи нестачі вантажу, у розмірі дійсної вартості, яка визначається за правилами ст. 115 Статуту залізниць України.

Частиною 1 ст. 115 Статуту залізниць України визначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вже зазначалось вище, згідно з залізничними накладними №46435251 та №46446944 відправником вантажу є ТОВ "Укрметалургтранс", а тому кількість та вартість відправленого вантажу за вказаними накладними повинні бути підтверджені на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника вантажу, оскільки ТОВ "Нобл Ресорсіз Україна" не є стороною договору перевезення вантажу залізницею за вищезазначеними накладними.

Отже, враховуючи приписи статей 114, 115 Статуту залізниць України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України, та які передбачають обмежену відповідальність залізниці, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі рахунка або іншого документа відправника, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами для визначення розміру відповідальності.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з огляду на відсутність документів відправника, які б підтверджували вартість втраченого вантажу, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 43, 47, 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016р. у справі №916/5170/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016р. у справі №916/5170/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.М. Мачульський