ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 911/3848/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)Суддів:Погребняка В.Я., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на ухвалугосподарського суду Київської області від 01.06.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.07.2016у справі № 911/3848/15 господарського суду Київської областіза заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Стокхолл"допідприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" про банкрутство за участю представників сторін: публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Потапенко С.Ю., підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" - Гречко М.М.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/3848/15 про банкрутство підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг".

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2015 у справі №911/3848/15 (Суддя - Наріжний С.Ю.), яку залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пантелієнко В.О., судді Гарник Л.Л., Остапенко О.М.), зокрема, визнано грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ПІК "Брама-Консалтинг" у сумах: 2436,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 528660475,73 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 71563735,92 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів; 13108832,23 грн. - позачергово, як забезпечені заставою та внесено ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2016 Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СтокХолл" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Київської області від 13.11.2015, в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 911/3848/15 скасовано.

Справу у скасованій частині направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2016 у справі №911/3848/15 (Суддя - Лопатін А.В.) визнано грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" до підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" в сумі 13 108 832,23 грн., в іншій частині грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" відхилено; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 13 108 832,23 грн., як забезпечені майном боржника, визначено, що вказані вимоги підлягають погашенню за рахунок майна Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг", що є предметом забезпечення в позачерговому порядку; зобов'язано розпорядника майна внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" з урахуванням даної ухвали.

Не погодившись із наведеною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило суд скасувати повністю ухвалу господарського суду Київської області від 01.06.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ "Дельта Банк" повністю в розмірі 613 333 043, 88 грн. із розподілом їх черговості, а саме: 528 660 475,73 грн. - вимоги четвертої черги (не забезпечені заставою); 71 563 735,92 грн. - вимоги шостої черги; 13 108 832,23 грн. - окремо, як вимоги, які забезпечені заставою; 1 218,00 до першої черги( судовий збір).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі №911/3848/15 (головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Мартюк А.І., Шипко В.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Дельта-Банк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 01.06.2016 у справі № 911/3848/15 - без змін.

ПАТ "Дельта Банк" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України скасувати наведені судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити вимоги ПАТ "Дельта Банк" повністю в розмірі 613 333 043, 88 грн. із розподілом їх черговості, а саме: 528 660 475,73 грн. - вимоги четвертої черги (не забезпечені заставою); 71 563 735,92 грн. - вимоги шостої черги; 13 108 832,23 грн. - окремо, як вимоги, які забезпечені заставою; 1 218,00 до першої черги ( судовий збір), пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ПІК "Брама-Консалтинг", визнано безспірні грошові вимоги Кредитора - ТОВ "СтокХолл" до Боржника у сумі 18964780,00 грн., які складаються з основного боргу у сумі 18891700,00 грн. та судового збору у сумі 73080,00 грн.; призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Менчака Вячеслава Володимировича, призначено попереднє засідання суду на 02.11.2015.

15.09.2015 на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення за №22693 про порушення справи про банкрутство ПІК "Брама-Консалтинг".

Частиною першою ст. 23 Закону про банкрутство встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Абзацом другим частини 2 вказаної статті встановлено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

07.10.2015 року до господарського суду Київської області від ПАТ "Дельта Банк" надійшла заява про визнання грошових вимоги до боржника у сумі 613333043,88 грн. та включення вказаних вимог до реєстру вимог кредиторів окремо, як забезпечені згідно іпотечного договору № 13/07104/11-КЛТ від 03.06.2011.

Заявлена сума вимог виникла на підставі кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ерфольг-Україна" щодо надання кредиту в межах загальної суми, еквівалентної 17300000,00 Євро., майновим поручителем за яким є ПІК "Брама-Консалтинг".

27.09.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" (первісний кредитор) та ПАТ "Дельта Банк" (новий кредитор) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого первісний кредитор продав (відступив) новому кредитору права вимоги за низкою правовідносин, у тому числі за кредитним договором № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 (з усіма змінами та доповненнями до нього) та договорами забезпечення.

Вказана вище сума вимог складається з 541769307,96 грн. заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом, а також 71563735,92 грн. пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Обставини щодо виникнення заборгованості ТОВ "Ерфольг-Україна" за наведеними кредитними правовідносинами, а також переходу прав вимоги до ПАТ "Дельта Банк" були предметом розгляду суду у справі № 911/1362/15 про банкрутство ТОВ "Ерфольг-Україна", вказані вимоги були визнані ухвалою попереднього засідання від 15.07.2015 р., яка не оскаржена учасниками у справі та набрала законної сили, отже не потребують повторного дослідження у межах даної справи.

Так, 03.06.2011 між ПАТ "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) та ПІК "Брама-Консалтинг" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №13/07І04/11-КЛТ, відповідно до умов якого ПІК "Брама-Консалтинг" в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ерфольг-Україна" перед іпотекодержателем за вказаним кредитним договором надає іпотекодержателю в іпотеку майно, а саме восьмикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_1, загальною площею 803,50 кв.м., житловою площею 188,00 кв.м.

Згідно п. 1.4. Іпотечного договору, заставна вартість майна за згодою сторін дорівнює 13 108 832,23 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання даного договору складала еквівалент 1136964,00 Євро.

Відповідно до п. 4.1. Іпотечного договору, за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання боржником зобов'язань за відповідною додатковою угодою до кредитного договору під яку надане майно, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.

Розпорядником майна боржника заявлені ПАТ "Дельта Банк" вимоги в сумі 613333043,88 грн. визнано в повному обсязі та віднесено окремо до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені заставою.

Положеннями ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Судами встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника, як до майнового поручителя.

Підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг", в даному випадку, не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.

Абзацами 2, 3 ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство встановлено що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Повторно розглянувши заяву ПАТ "Дельта-Банк" з кредиторськими вимогами до боржника та, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, визнав заявлені ПАТ "Дельта-Банк" кредиторські вимоги частково, в межах вартості предмету іпотеки за вищевказаним договором іпотеки, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ерфольг-Україна" за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 13 108 832,23 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" окремо, як забезпечені майном боржника.

Погоджуючись із наведеними висновками, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі -Закон).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Виходячи з вимог ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Правовідносини між підприємством зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" та ПАТ "Дельта Банк", реалізуються в провадженні у справі про банкрутство, врегульовані нормами цивільного законодавства, а саме ЦК України, Законами України "Про заставу", Про іпотеку".

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст. 552 ЦК України).

Згідно ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст.583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" :

- іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

- майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", не є тотожними, вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 553 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. (Висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 року у справі № 5023/6981/11).

Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Однак, згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Аналіз наведених законодавчих положень та правової позиції Верховного суду України дає підстави зробити висновок про те, що норми чинного законодавства та положення укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та майновим поручителем підприємством зі стовідсотковим іноземним капіталом "Брама-Консалтинг" іпотечного договору надають право Банку вимагати боргових зобов'язань у межах узгодженої вартості предмета іпотеки.

З огляду на встановлені обставини щодо звернення ПАТ "Дельта Банк" із кредиторськими вимогами до боржника як до майнового поручителя, який не є позичальником за основними кредитними договорами, не є особою, яка отримувала кредитні кошти та з урахуванням узгодженої у п. 1.4. іпотечного договору №13/07104/11-КЛТ від 03.06.2011 заставної вартості майна, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, правомірно визнав та включив заявлені ПАТ "Дельта-Банк" кредиторські вимоги частково, в межах вартості предмету іпотеки за вищевказаним договором іпотеки в загальному розмірі 13 108 832,23 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо, як забезпечені майном боржника.

У ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду, що закріплено в ч. 2 ст. 1115 вказаного кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене, прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішення є такими, що відповідають дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не підлягають зміні або скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 01.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 911/3848/15 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді В.Я. Погребняк

О.Є. Короткевич