ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 905/2470/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Селіваненко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2016 у справі № 905/2470/15 господарського суду Донецької області за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" простягнення 14 370 грн.,за участю представників

позивача: Білея Ю.О.,

відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення 14 370 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничних накладних адреси та коду одержувача вантажу, посилаючись при цьому на акт загальної форми № 9277 від 13.06.2015 та положення статей 118, 122 Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Справа розгадалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 та рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2015 у справі № 905/2470/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Донецької області від 20.04.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до залізничних накладних №№ 46761946, 46756805, 46762159 від 04.06.2015 зі станції Бердянськ Придніпровської залізниці на станцію призначення - Кривий Ріг Придніпровської залізниці відповідач відвантажив порожні залізничні вагони. В зазначених накладних на перевезення вантажу вантажовідправником у графі "Одержувач" було зазначено публічне акціонерне товариство "ДТЕК "Павлоградвугілля", за адресою вул. Леніна, 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, із зазначенням у графі 5 накладних коду - 9190.

При прибутті вантажу на станцію призначення був складений акт загальної форми № 9277 від 13.06.2015, в якому зазначено, що за вказаними накладними прибули залізничні вагони і в перевізних документах невірно вказаний код одержувача - 9190.

Зважаючи на це, зі станції Кривий Ріг на станцію Бердянськ направлено телеграму № 121 від 13.06.2015 про відсутність на станції одержувача за кодом 9190.

Листом від 14.06.2015 відповідач повідомив начальника станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці про те, що правильним отримувачем вагонів за вказаними накладними слід вважати публічне акціонерне товариство "Південний ГЗК", за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50034, код 5343.

З огляду на вказані обставини позивач, з посиланням на положення ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України звернувся з даним позовом до суду, предметом якого є матеріально-правова вимога державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 14 370 грн. за неправильно зазначений у залізничних накладних №№ 46761946, 46756805, 46762159 від 04.06.2015 код та адресу одержувача вантажу.

Відмовляючи в позові, суди обох інстанцій виходили з того, що в даному випадку мала місце зміна вантажоодержувача без зміни станції призначення, при цьому код та адреса обох підприємств внесені у накладні без помилок, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Як зазначено в ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у 5-ти кратному розмірі провізної плати згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Разом з тим, на підставі ст. 43 Статуту залізниць України вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оцінка діям відправника має даватись на момент заповнення перевізних документів, а передбачене нормами ст. 43 Статуту залізниць України право відправника вантажу на зміну вантажоодержувача передбачає, як наслідок, як зміну адреси одержувача, так і його коду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги висновки судів попередніх інстанцій, зроблені на підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з ними та не вбачає підстав для притягнення відповідача до відповідальності на підставі ст. 122 Статуту залізниць України.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.Судді: Борденюк Є.М. Селіваненко В.П.