ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року Справа № 29/5005/7371/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Білошкап О.В., Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Родовід Банк"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 рокуу справі Господарського суду№ 29/5005/7371/2012 Дніпропетровської областіза заявоюТОВ "Агро-Топ"доТОВ "Відродження"провизнання банкрутомліквідаторЛукашук Л.С.у судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Родовід Банк":не з'явилися,ТОВ "Агро-Топ":не з'явилися,ліквідатора ТОВ "Відродження" Лукашук Л.С.:Біла Т.В. (довіреність від 19.09.2016 року).

В С Т А Н О В И В :

у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №29/5005/7371/2012 про банкрутство ТОВ "Відродження" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 29.08.2012 року за заявою ТОВ "Агро-Топ" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі з вимогами ПАТ "Родовід Банк" на суму 1 113 грн. у першу чергу, на суму 11 884 917, 84 грн. у першу чергу, на суму 8 760 347, 83 грн. у четверту чергу та на суму 3 222 676, 90 грн. у шосту чергу (том 1, а.с. 190 - 191).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ліфлянчик Л.В., повноваження якої припинено ухвалою суду від 05.06.2014 року з призначенням ліквідатором у справі арбітражного керуючого Черненченка Д.А.; ухвалою суду від 04.09.2014 року припинено повноваження ліквідатора банкрута Черненченка Д.А. та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Лукашук Л.С. (том 3, а.с. 27 - 29, том 4, а.с. 30, 153 - 154).

Строк ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора Лукашук Л.С. неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 5, а.с. 99, 101 - 102, том 6, а.с. 3 - 4, 120 - 121, том 7, а.с. 125 - 126).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року погоджено продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Родовід Банк", в порядку та на умовах, визначених статтями 64, 65, 66 Закону про банкрутство, в тому числі окремими лотами, а саме: крану баштового МК 110, заводський номер 110.083.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.079.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.087.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.077.2 (том 6, а.с. 122 - 125).

19.01.2016 року до місцевого господарського суду надійшла заява ПАТ "Родовід Банк" за вих. №22.11-б.б/707 від 18.01.2016 року про визнання недійсними (скасування) результатів аукціону (відкритих торгів) з продажу майна ТОВ "Відродження" в процедурі банкрутства, в якій заставний кредитор просив визнати недійсними результати аукціонів, проведених 28.12.2015 року Криворізькою універсальною товарною біржею, з продажу майна банкрута (лотів №№1 - 4), а саме: крану баштового МК 110, заводський номер 110.083.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.079.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.087.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.077.2; витрати ПАТ "Родовід Банк" на оплату судового збору покласти на Криворізьку універсальну товарну біржу (вх. №2895/16) (том 7, а.с.1 - 16).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016 року (суддя Полєв Д.М.) у задоволенні заяви ПАТ "Родовід Банк" №22.11б.б/707 від 18.01.2016 року про визнання недійсними (скасування) результатів аукціону (відкритих торгів), проведених 28.12.2015 року Криворізькою товарною біржею з продажу майна ТОВ "Відродження" (том 8, а.с. 46 - 49).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заставний кредитор ПАТ "Родовід Банк" (далі - скаржник) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.05.2016 року як таку, що винесена з порушенням вимог законодавства про банкрутство щодо порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, та визнати недійсними результати аукціонів, проведених 28.12.2015 року Криворізькою товарною біржею, з продажу майна ТОВ "Відродження" (лотів №№1 - 4), а саме: крану баштового МК 110, заводський номер 110.083.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.079.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.087.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.077.2; витрати ПАТ "Родовід Банк" на оплату судового збору покласти на Криворізьку універсальну товарну біржу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Чус О.В., суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016 року у даній справі змінено шляхом викладення її в такій редакції:

"У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" №22.11б.б/707 від 18.01.2016 року про визнання недійсними (скасування) результатів аукціону (відкритих торгів), проведених 28.12.2015 року Криворізькою товарною біржею з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", відмовити" (том 8, а.с. 102 - 105).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 14.06.2016 року та визнати недійсними результати аукціонів, проведених 28.12.2015 року Криворізькою універсальною товарною біржею, з продажу майна ТОВ "Відродження" (лотів №№1 - 4), а саме: крану баштового МК 110, заводський номер 110.083.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.079.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.087.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.077.2; витрати ПАТ "Родовід Банк" на оплату судового збору покласти на Криворізьку універсальну товарну біржу, обґрунтовуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 51, 55, 59 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року. Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів про відмову у визнані недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу заставного майна банкрута з посиланням на обставини реалізації спірних баштових кранів за заниженими цінами, без погодження із банком-заставодержателем можливості уцінки лотів порівняно із їх початковою вартістю на попередніх аукціонах, які визнано такими, що не відбулися, та за умов недодержання організатором аукціону вимог статті 59 Закону про банкрутство до змісту оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута на веб-сайті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ліквідатора банкрута Лукашук Л.С. - Білу Т.В., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, чинній з 19.01.2013 року передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 11.02.2014 року боржника було визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури, в тому числі продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, в редакції Закону про банкрутство зі змінами згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Положеннями частин 1, 2 статті 43 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року передбачено, що початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 8 статті 44 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, ліквідатор зобов'язаний розпочати реалізацію майна боржника цілісним майновим комплексом, до якого включається майно боржника, що є предметом забезпечення, а початкова вартість цілісного майнового комплексу повинна визначатися як сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. При цьому, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені законом.

Згідно з частинами 1, 4 - 6, 8 статті 49 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.

Відповідно до частини 3 статті 55 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Отже, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів).

Положеннями статті 58 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року визначено порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону. Так, організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

Згідно з частинами 1, 2, 6, 9 статті 59 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження; час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - веб-сайт, на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги); початкову вартість та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні; розмір та порядок внесення гарантійного внеску; можливість надання переможцю податкової накладної; продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах; порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред'являються учасникам, до їх оформлення; порядок і критерії виявлення переможця торгів; строки платежів, реквізити рахунків, на які вносяться платежі; організатора аукціону (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону. В оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи покупця. Якщо продажу підлягає транспортний засіб, то у характеристиці майна зазначаються марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. В оголошенні вміщуються фотографічні зображення речей, що продаються.

Статтею 65 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року передбачено особливості проведення повторного аукціону. Так, якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону.

Відповідно до частин 3 - 5 статті 66 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. Під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Якщо після зниження початкової вартості виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, аукціон проводиться у загальному порядку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, постановою місцевого господарського суду від 11.02.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; ухвалою суду від 04.09.2014 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лукашук Л.С. (том 3, а.с. 27 - 29, том 4, а.с. 153 - 154).

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини звернення 19.01.2016 року ПАТ "Родовід Банк" до господарського суду зі заявою про визнання недійсними (скасування) результатів аукціону (відкритих торгів) з продажу майна ТОВ "Відродження" в процедурі банкрутства, в якій заставний кредитор просив визнати недійсними результати аукціонів, проведених 28.12.2015 року Криворізькою універсальною товарною біржею, з продажу майна банкрута (лотів №№1 - 4), а саме: крану баштового МК 110, заводський номер 110.083.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.079.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.087.2, крану баштового МК 110, заводський номер 110.077.2; витрати ПАТ "Родовід Банк" на оплату судового збору покласти на Криворізьку товарну біржу (том 7, а.с.1 - 16).

В обґрунтування своїх вимог заставний кредитор зазначив, що реалізація з аукціону баштових кранів за ціною, що значно нижча від їх реальної вартості, грубо порушує його права як заставодержателя спірного рухомого майна, а відсутність в оголошеннях про проведення аукціону, розміщених організатором аукціону на офіційних веб-сайтах Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України, повної характеристики майна банкрута, що є предметом продажу, та відомостей щодо порядку проведення аукціону призвело до заниження ціни, за яку було продано спірні лоти на другому повторному аукціоні, що завдало значних збитків банку-заставодержателю.

Розглядаючи зазначену заяву, суди встановили, що 21.01.2015 року ПАТ "Родовід Банк" надало згоду на продаж заставного майна банкрута цілісним майновим комплексом; оголошення про проведення 16.04.2015 року аукціону з продажу майна банкрута розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 17.03.2015 року (№15784) та на веб-сайті Міністерства юстиції України 24.03.2015 року; рішенням організатора аукціону від 08.04.2015 року аукціон, призначений на 16.04.2015 року, визнано таким, що не відбувся у зв'язку з ненадходженням заяв на участь в аукціоні (том 6, а.с. 38).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.04.2015 року ліквідатор банкрута звернулася до заставного кредитора ПАТ "Родовід Банк" з листом за вих. №02-09/69 про надання згоди на продаж майна банкрута на повторному (другому повторному) аукціоні; як відповідь, банк-заставодержатель листом за вих. №22.11-б.б/209 від 14.05.2015 року повідомив, що вважає доцільним продаж частинами заставного майна (4 баштових кранів), що належить банкруту та є предметом забезпечення вимог банку, за початковою вартістю, що буде погоджена з банком (том 6, а.с. 39).

Судами встановлено, що 11.06.2015 року на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Відродження" прийнято рішення про погодження поділу майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Родовід Банк", на окремі лоти з метою їх продажу в ліквідаційній процедурі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 16.06.2015 року ліквідатор банкрута звернулася до заставного кредитора з листом за вих. №02-09/79 про надання згоди на продаж поділеного на лоти майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог банку; як відповідь, листом за вих. №22.11-б.б/412 від 17.08.2015 року ПАТ "Родовід Банк" повідомило ліквідатора, що вважає доцільним погодити продаж на аукціоні заставного майна (4 баштових кранів), поділеного на лоти, з початковою вартістю 9 832 837, 33 грн. (том 6, а.с. 40).

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджуються обставини погодження місцевим господарським судом відповідно до ухвали від 03.09.2015 року продажу майна банкрута (4 баштових кранів), що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Родовід Банк", в порядку та на умовах, визначених статтями 64, 65, 66 Закону про банкрутство, в тому числі окремими лотами; при цьому, судом зазначено, що початкова вартість майна, яке є предметом продажу в ліквідаційній процедурі, та порядок її зниження встановлені Законом про банкрутство, тому немає підстав для їх погодження судом (том 6, а.с. 122 - 125).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, оголошення про проведення 14.12.2015 року повторного аукціону з продажу майна банкрута розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 13.11.2015 року за №24966 та на веб-сайті Міністерства юстиції України 16.11.2015 року; однак, зазначений аукціон визнано таким, що не відбувся, у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні (том 7, а.с. 98 - зворот, 122).

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини розміщення 27.11.2015 року оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута на веб-сайтах Вищого господарського суду України (за №25509) та Міністерства юстиції України (том 7, а.с. 98 - 118).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.12.2015 року відбувся другий повторний аукціон з продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Родовід Банк", за результатами якого переможцем визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_8, про що організатором аукціону складено відповідні протоколи та розміщено повідомлення про визнання аукціону від 28.12.2015 року таким, що відбувся, на веб-сайтах Вищого господарського суду України 29.12.2015 року за №26838 та Міністерства юстиції України 30.12.2015 року (том 7, а.с. 7 - 10, 98 - зворот).

Судами встановлено, що за результатами другого повторного аукціону між підприємством-банкрутом в особі ліквідатора Лукашук Л.С. та переможцем аукціону - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладено договори №№1 - 4 купівлі-продажу майна, проданого з аукціону від 28.12.2015 року та підписано акти прийому-передачі спірних лотів (баштових кранів); на виконання зобов'язань за зазначеними договорами покупцем перераховано на рахунок організатора аукціону грошові кошти на суму 555 763, 67 грн., що становлять вартість придбаних лотів з аукціону за вирахуванням гарантійних внесків (том 7, а.с. 54 - 74).

Відмовляючи у задоволенні заяви заставного кредитора про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, суд першої інстанції виходив з того, що доводи банку про необхідність погодження ліквідатором початкової вартості заставного майна на повторному та другому повторному аукціонах із заставним кредитором не узгоджуються з положеннями статті 42 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, якими визначено обов'язок ліквідатора щодо одержання згоди на відчуження заставного майна від кредитора-заставодержателя або суду та не передбачено обов'язку ліквідатора узгоджувати з банком-заставодержателем умови продажу заставного майна, в тому числі його початкову вартість на повторному (другому повторному) аукціоні.

Доводи заставного кредитора про порушення організатором аукціону вимог статей 51, 53 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року щодо розміщення оголошення про проведення аукціону з продажу майна боржника також і на веб-сайті організатора аукціону місцевий господарський суд відхилив, як необґрунтовані, з огляду на встановлені обставини проведення другого повторного аукціону від 28.12.2015 року не в електронній формі та відсутність у зв'язку із цим в організатора аукціону обов'язку щодо здійснення публікації оголошення про проведення аукціону на власному веб-сайті.

Також, судом першої інстанції перевірено наявність публікацій оголошень про проведення аукціонів з продажу майна банкрута на офіційних веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України в мережі Інтернет та встановлено відповідність їх змісту вимогам статті 59 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з висновками мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції від 17.05.2016 року про відмову у визнанні недійсними результатів другого повторного аукціону від 28.12.2015 року з продажу заставного майна банкрута окремими лотами, однак, встановивши невідповідність висновків мотивувальної частини оскаржуваної ухвали висновкам її резолютивної частини, виклав резолютивну частину ухвали від 17.05.2016 року в новій редакції, зазначивши про відмову у задоволенні заяви заставного кредитора про визнання недійсним результатів спірного аукціону.

При цьому, спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що спірні лоти реалізовано на другому повторному аукціоні від 28.12.2015 року за заниженими цінами, апеляційний суд зазначив, що зниження початкової вартості заставного майна банкрута на повторному та другому повторному аукціонах узгоджується з положеннями статей 65, 66 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року та не підлягало погодженню із банком-заставодержателем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції за змістом оскаржуваної постанови від 14.06.2016 року, а доводи ПАТ "Родовід Банк" про порушення ліквідатором порядку визначення початкової вартості заставного майна банкрута на повторному та другому повторному аукціонах вважає такими, що спростовуються за змістом частини 4 статті 42 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, яка не передбачає обов'язку ліквідатора узгоджувати з банком-заставодержателем умов реалізації заставного майна, в тому числі його початкову вартість продажу в ліквідаційній процедурі.

Доводи заставного кредитора за змістом касаційної скарги про неналежну оцінку судами попередніх інстанцій обставин справи на предмет з'ясування відповідності змісту оголошень про проведення аукціонів з продажу майна банкрута вимогам статті 59 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року у даній справі такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року у справі №29/5005/7371/2012 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.В. Білошкап

С.В. Куровський