ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Справа № 917/1503/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Плюшка І.А.,розглянувши касаційну скаргуМіністерства юстиції України в особі Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 (головуючий суддя Барбашова С.В., судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І.)за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№ 917/1503/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ГРЛ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод",простягнення 448.083.252,17 грн.за участю представників: позивачаМохонько М.А.,відповідача-1не з'явились,відповідача-2не з'явились,скаржникане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року стягувач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернувся до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 917/1503/14. В поданій скарзі стягувач просив:

1) визнати незаконними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод" предмета іпотеки - комплексу виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3;

2) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи щодо проведення рецензування звіту з оцінки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод" а саме: нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, виготовленого суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання Приватним Підприємством "Центр незалежної оцінки та експертизи" в особі Скобкіна В.С. від 18.05.2016, про що винести відповідну постанову;

3) визнати електронні торги, проведені 17.07.2016 Державним підприємством "СЕТАМ" Міністерства юстиції України, з реалізації арештованого рухомого майна за Лотом № 155451, а саме: комплексу виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3, недійсними.

Крім того разом зі скаргою на дії ДВС ПАТ "Дельта Банк" подало заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 у справі №917/1503/14 відмовлено у задоволенні скарги позивача.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 у справі № 917/1503/14 в частині відмови у задоволенні скарги про визнання незаконними дій органу ДВС щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника скасовано та в цій частині прийняти нове рішення, яким визнано незаконними вказані дії.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Полтавської області від 22.09.2016 у справі № 917/1503/14 залишено без змін.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України в особі Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу місцевого суду - залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми ст.ст. 25, 52, 58 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст. 12, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники учасників судового процесу, крім позивача, не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.05.2015 у справі № 917/1503/14 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГРЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 346.757.312,77 грн. заборгованості за кредитом, 71.077.727,56 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 25.107.200,24 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 5.141.010,93 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками та 73.080,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення судом видано наказ № 917/1503/14 від 03.08.2015.

09.11.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за заявою ПАТ "Дельта Банк" від 30.10.2015 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1503/14 від 03.08.2015.

09.11.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

15.01.2016 членами виконавчої групи складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: нежитлових будівель загальною площею 22.192,7 кв. м, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 3.

Постановою від 18.02.2016 для проведення оцінки майна державним виконавцем залучено суб'єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство "Консалтингова група "Арго-експерт".

03.03.2016 на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов звіт про незалежну оцінку описаного та арештованого майна від 19.02.2016, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавський склозавод", складений суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Консалтингова група "Арго-експерт". Згідно з вказаною оцінкою вартість арештованого майна склала 8.787.700,00 грн.

Листом державного виконавця за вих. № 731/20.1/10 від 04.03.2016 стягувачу та боржнику - ТОВ "Полтавський склозавод" направлено повідомлення про оцінку арештованого майна.

Листом № 1093/07-18-16 від 29.03.2016 Державне підприємство "СЕТАМ" повідомило стягувача про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, які відбудуться 25.04. - 27.04.2016, за початковою ціною 8.787.700,00 грн.

05.04.2016 представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.

За заявою боржника - ТОВ "Полтавський склозавод" від 05.04.2016 постановою державного виконавця від 05.05.2016 призначено рецензування звіту про оцінку майна, зобов'язано суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Приватне підприємство "Профоцінка" в особі Руденка Максима Олеговича - надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань рецензування звіту, незалежну оцінку описаного та арештованого майна.

Відповідно до наданої рецензії від 10.05.2016 встановлено, що звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинуло на достовірність оцінки, у зв'язку із чим є необхідність проведення повторної оцінки майна.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.05.2016 оцінювачем призначено Приватне підприємство "Центр незалежної оцінки та експертизи" в особі Скобкіна Дмитра Сергійовича.

Згідно зі звітом про оцінку вартості нерухомого майна від 18.05.2016 вартість описаного нерухомого майна складає 1.988.470,00 грн.

З вказаним звітом боржник ознайомився 23.05.2016.

31.05.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено сторонам повідомлення №731/20.1/10 від 31.05.2016 про оцінку арештованого майна, яке скаржником (стягувачем) отримане 08.06.2016.

10.06.2016 стягувач направив на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України свої заперечення проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" в особі Скобкіна Дмитра Сергійовича.

Однак вказані заперечення стягувача залишені Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без реагування.

12.07.2016 на адресу стягувача надійшло повідомлення ДП "СЕТАМ" про призначення електронних торгів, які відбудуться в період з 15.07.-17.07.2016 з початковою ціною продажу 1.988.470,00 грн.

Призначені електронні торги відбулися, оформлені Протоколом № 183931, реєстраційний номер лота: 155451, переможцем яких став Учасник № 7.

В результаті реалізації нерухомого майна боржника отримані грошові кошти у сумі 1.889.046,50 грн.

ПАТ "Дельта Банк" вважає, що внаслідок неврахування державним виконавцем заперечень стягувача щодо оцінки арештованого майна від 18.05.2016 електронні торги відбулися з порушенням вимог законодавства.

Як зазначено судами, відповідно до частин першої та другої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Тобто, звіт про оцінку майна (висновок оцінювача) по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань.

Як було зазначено вище, згідно зі звітом про оцінку майна від 19.02.2016 ринкова вартість майна боржника - ТОВ "Полтавський склозавод", на яке було накладено арешт, станом на 19.02.2016 складає 8.789.700,00 грн.

Постановою державного виконавця від 05.05.2016 за заявою боржника, який не погодився із результатами оцінки арештованого майна, призначено рецензування оцінки майна, що визначена звітом від 19.02.2016.

За приписами статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Відповідно до наданої рецензії від 10.05.2016 встановлено, що звіт від 19.02.2016 не повній мірі відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинуло на достовірність оцінки, у зв'язку із чим є необхідність проведення повторної оцінки майна.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.05.2016 оцінювачем призначено Приватне підприємство "Центр незалежної оцінки та експертизи" в особі Скобкіна Дмитра Сергійовича.

Згідно зі звітом про оцінку вартості нерухомого майна від 18.05.2016 вартість описаного нерухомого майна боржника у даній справі становить суму 1.988.470,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Даний звіт 31.05.2016 направлено виконавчою службою сторонам у справі та отримано стягувачем фактично 08.06.2016.

13.06.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано заперечення стягувача (вих. № 02.2.3-813 від 10.06.2016) щодо результатів здійсненої оцінки арештованого майна разом із відповідним клопотанням щодо сплати суми витрат, пов'язаних із рецензуванням звіту про оцінку арештованого майна.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, наведена норма Закону передбачає беззаперечний обов'язок державного виконавця призначити рецензування звіту про оцінку майна у разі наявності заперечень однієї із сторін проти результатів оцінки.

При цьому у справі не міститься жодних доказів про те, що оцінка майна, яка визначена звітом від 18.05.2016, була проведена саме за результатами рецензування. Повідомлення про оцінку арештованого майна за вих. № 731/20.1/10 від 31.05.2016, яке було направлено стягувачеві та боржникові, таких даних також не містило.

Відтак висновки суду першої інстанції про те, що оцінка майна, яка визначена звітом від 18.05.2016, є проведеною за результатами рецензування, не відповідають обставинам справи.

Наразі встановлення даних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи з розгляду скарги стягувача в частині вимог про визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника.

Докази того, що розмір вартості арештованого майна відповідає реальній ринковій вартості на час проведення оцінювання (18.05.2016), у справі відсутні та Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби не надані, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав вважати обґрунтованим розмір вартості арештованого майна боржника, який у листі-повідомленні за вих. № 731/20.1/10 від 31.05.2016 визначений державним виконавцем в сумі 1.988.470,00 грн.

Отже використання державним виконавцем оцінки арештованого майна від 18.05.2016 для визначення вартості майна боржника при передачі його на реалізацію є безпідставним.

Відповідно до частини першої та третьої статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

З урахуванням всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що жодних перешкод для звернення стягувача до Відділу примусового виконання рішень із запереченнями проти результатів оцінки та з заявою про призначення рецензування звіту оцінки арештованого майна не було, а тому з огляду на безпідставне ігнорування вказаних заперечень стягувача та не призначення рецензування зазначеного звіту про оцінку майна в даному випадку має місце порушення державною виконавчою службою положень частин першої та четвертої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому звернення стягувача до виконавчої служби із запереченнями щодо результатів визначеної оцінки майна узгоджується з приписами статей 12, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до приписів статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний, зокрема, розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; залучати у встановленому порядку для оцінки майна суб'єктів оціночної діяльності-суб'єктів господарювання; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Однак вказані обов'язки державний виконавець у виконавчому провадженні №49295641 у повному обсязі не виконав, оскільки ним направлено заяву на реалізацію арештованого майна до Системи для проведення реалізації майна без урахування наявності заперечень стягувача щодо визначення вартості (оцінки) майна та без відповіді на клопотання стягувача щодо сплати суми витрат, пов'язаних із рецензуванням звіту про оцінку арештованого майна.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що скарга позивач в частині вимог про визнання незаконними дій посадових осіб органу ДВС щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна боржника є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас вимоги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень здійснити заходи щодо проведення рецензування звіту з оцінки майна - нежитлових будівель, виготовленого суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання Приватним Підприємством "Центр незалежної оцінки та експертизи" в особі Скобкіна В.С. від 18.05.2016, про що винести відповідну постанову, задоволенню не підлягають, оскільки, як вірно зазначено апеляційним судом, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Колегія суддів також погоджується з висновком судів про те, що заявлені скаржником вимоги в частині визнання недійсними торгів можуть бути розглянуті виключно шляхом подачі відповідного позову саме в позовному провадженні, а не у порядку статті 121-2 ГПК України, якою передбачено самостійний спосіб оскарження дій державного виконавця під час виконання судового рішення.

Щодо заяви відповідача про забезпечення позову суди дійшли правильного висновку, що дана заява задоволенню не підлягає, оскільки згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 та п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статті 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пункти 1 - 3, 5, 6, 9 частини 1 статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XIIІ ГПК України тощо.

При цьому розділ Х ГПК України, яким визначено порядок забезпечення позову, до переліку положень Кодексу, які можуть застосовуватися при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, не входить.

Крім того у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" зазначено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги позивача є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 у справі № 917/1503/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець І.А. Плюшко