ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Справа № 910/10494/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Демидової А.М., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк "на рішенняГосподарського суду міста Києва від 06.07.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№910/10494/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корн"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6, 4. Міжнародного благодійного фонду Відродження Києво-Могилянської академії, 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Винолюб"проприпинення правовідношенняза участю представників:від позивача:ОСОБА_7,від відповідача:ОСОБА_8,від третьої особи-1:ОСОБА_7,від третьої особи-2:ОСОБА_7,від третьої особи-3:ОСОБА_7,від третьої особи-4:ОСОБА_7,від третьої особи-5:ОСОБА_7,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корн" (далі - Товариство, позичальник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" (далі - Банк) про визнання припиненим правовідношення між Товариством та Банком за договором про здійснення кредитних операцій №0930/01 від 30.09.2013 в частині обов'язку сплати позичальником коштів на загальну суму 8832491,75 грн., включаючи кредит в сумі 8375560,24 грн. та проценти за користування кредитом, розмір яких станом 30.09.2014р. становив 456931,51 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В., Суховий В.Г., Чорна Л.В.), позов задоволено повністю. Визнано припиненим правовідношення між ТОВ "Корн" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код ЄДРПОУ 31628467) та ПАТ "КБ "Актив-Банк" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код ЄДРПОУ 26253000) за договором про здійснення кредитних операцій №0930/01 від 30.09.2013, в частині обов'язку сплати Товариством коштів на загальну суму 8832491,75 грн., а саме: визнано припиненими правовідношення між ТОВ "Корн" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" за договором про здійснення кредитних операцій №0930/01 від 30.09.2013 в частині сплати процентів за користування кредитом, розмір яких станом 30.09.2014р. становив 456931,51 грн.; визнано припиненими правовідношення між ТОВ "Корн" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" за вказаним договором в частині обов'язку повернення Товариством кредиту в сумі 8375560,24 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні касаційної інстанції оголошувалася перерва з 12 до 19 грудня 2016 року о 11 год. 10 хв.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.09.2013р. між ПАТ "КБ "Актив Банк" та ТОВ "Корн" був укладений договір про здійснення кредитних операцій №0930/01 (далі - договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію (відновлювальну) із лімітом 14700000 грн., з метою поповнення обігових коштів Клієнта, а Клієнт зобов'язався використовувати кредитні кошти за призначенням, сплачувати кошти за користування кредитом та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором. Строк виконання основного зобов'язання - до 29.09.2014р. включно (розділ 1 договору).

Відповідно до п.6.2 договору сума процентів, що підлягають сплаті, нараховується щоденно на фактичну суму заборгованості Клієнта за кредитом станом на кінець кожного дня і за фактичну календарну кількість днів користування кредитом з дня надання кредиту (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день), якщо інше не передбачено умовами договору. Нарахування процентів в останній робочій день календарного місяця здійснюється також за останні календарні дні цього ж календарного місяця, що не є робочими днями. Нарахування процентів в перший робочий день календарного місяця здійснюється також за перші календарні дні цього ж календарного місяця, що не є робочими днями. Нарахування процентів здійснюється із розрахунку фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці.

Згідно з п.п.8.1,8.2,8.6 договору погашення кредиту може проводитися в порядку, передбаченому договором, шляхом безготівкових перерахувань Клієнтом грошових коштів на користь Банка або шляхом договірного списання Банком відповідних сум з рахунків Клієнта. В кожну дату, в яку Клієнт зобов'язаний сплатити будь-яку суму за умовами договору, Клієнт надає таку суму Банку шляхом перерахування її на рахунок Банку, який Банк визначив для такої цілі. Якщо платіж належить до сплати у день, який не є робочим днем, то такий платіж повинен бути здійснений в день, наступний за ним, що є робочим днем того ж календарного місяця, а якщо такого робочого дня нема - то в останній робочий день такого календарного місяця. Всі платежі, що здійснюються Клієнтом для виконання кредитного договору, вважаються належним чином виконаними в момент зарахування грошових коштів на рахунок Банку, що визначений для такої мети, відповідно до умов договору.

12.08.2014 року між ОСОБА_4, ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" та ТОВ "Корн" було укладено трьохсторонній договір поруки №0930/01-1п, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язався перед Банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником на користь Банку зобов'язань за договором про здійснення кредитних операцій №0930/01 від 30.09.2013, відповідно до якого позичальник зобов'язаний повернути банку кредит з лімітом 14700000 грн., строком погашення до 29.09.2014р. включно, із сплатою 20 % річних в валюті гривня, підвищена ставка + 2 % річних на підставах, встановлених договором про здійснення кредитних операцій. Поручитель відповідає перед Банком разом з позичальником як солідарні боржники. При цьому поручитель несе солідарний обов'язок за виконання зобов'язання в сумі, не більше еквівалентній 325719,50 доларів США за курсом НБУ станом на дату виконання зобов'язання поручителем.

Відповідно до п.2.2 договору поруки сторони домовилися, що Банк у разі невиконання позичальником зобов'язання у встановлений строк має право на договірне списання коштів з рахунків поручителя, які відкриті в Банку. Банк має право, а поручитель беззаперечно та безвідклично доручає Банку самостійно списати в порядку договірного списання грошові кошти в сумі зобов'язання але не більше еквівалентній 325718,50 доларів США за курсом Національного банку України станом на дату виникнення права на договірне списання, та направити списані таким чином грошові кошти поручителя в рахунок виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором. Отримувачем таких коштів є Банк. У випадку якщо кошти на рахунку поручителя виражені у валюті іншій, ніж валюта зобов'язання, зарахування отриманих внаслідок здійснення договірного списання грошових коштів в рахунок зобов'язання здійснюється шляхом перерахування іноземної валюти в гривню з використанням курсу Національного банку України станом на дату виникнення права на договірне списання

За умовами п.3.5.1 договору поруки Банк зобов'язаний у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язання реалізувати право на договірне списання коштів в порядку, передбаченому цим договором, та передати поручителю всі документи, які підтверджують зобов'язання, протягом 3 (трьох) банківських днів із дня виникнення права на договірне списання.

Пунктом 2.4 договору поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов'язання перед Банком у встановлений строк та в день виникнення у Банка права на договірне списання коштів з рахунків поручителя відповідно до пунктів 2.2,2.3 цього договору, зобов'язання за кредитним договором вважається частково виконаним та припиненим за домовленістю сторін відповідно до ст.604 Цивільного кодексу України в частині, що дорівнює сумі грошових коштів на рахунках поручителя в Банку, обчисленої за правилами, передбаченими п.2.2 цього договору.

Судами також встановлено, що 12.08.2014 року аналогічні за змістом трьохсторонні договори поруки №№0930/01-2п; 0930/01-3п; 0930/01-4п та б/н були укладені між Банком, позичальником та третіми особами-2,3,4,5 з обмеженням обсягу солідарної відповідальності останніх 118184,06 доларів США, 6510,25 доларів США, 1100000 грн. та 1900000 грн. відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2014р. Міжнародний благодійний фонд Відродження Києво-Могилянської академії та ТОВ "Винолюб" звернулися до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" з листами про перерахування з відповідних рахунків грошових коштів в рахунок погашення зобов'язань ТОВ "Корн" за договором про здійснення кредитних операцій №0930/01 від 30.09.2013 та просили повідомити про здійснення платежу.

29.09.2014р. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" з листами про перерахування з відповідних рахунків грошових коштів в рахунок погашення зобов'язань Товариства за договором про здійснення кредитних операцій №0930/01 від 30.09.2013 та просили повідомити про здійснення платежу.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" №84/03-4-1 від 04.02.2016 загальна прострочена заборгованість ТОВ "Корн" за договором про здійснення кредитних операцій №0930/01 станом на 30.09.3014р. складала 14356931,51 грн., з яких: 13900000 грн. - заборгованість за простроченим кредитом та 456931,51 грн. - за простроченими відсотками.

Обґрунтовуючи підстави позову, Товариство посилалося на те, що на дату виконання позивачем зобов'язань за договором про здійснення кредитних операцій №0930/01 від 30.09.2013 у кожного з поручителів була наявна сума, необхідна для виконання зобов'язань за договорами поруки, і поручителі звернулись до Банку з проханням здійснити погашення заборгованості позивача за рахунок коштів, що знаходились на відкритих у Банку рахунках поручителів, тоді як відповідач, в порушення умов трьохсторонніх письмових домовленостей між Банком, позичальником та поручителями, не виконав зобов'язання щодо здійснення договірного списання коштів в рахунок погашення зобов'язання Товариства за кредитним договором №0930/01 від 30.09.2013, не прийнявши запропоноване поручителями належне виконання зобов'язання за цим договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу трьохсторонньої домовленості між Банком, позичальником та поручителями, зміст якої викладено у договорах поруки, у разі невиконання позичальником зобов'язання перед Банком у встановлений строк та в день виникнення (29.09.2014р.) у Банку права на договірне списання коштів з рахунків поручителів, зобов'язання позичальника за кредитним договором №0930/01 від 30.09.2013 вважаються припиненим за домовленістю сторін відповідно до ст.604 ЦК України.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним з огляду на наступне.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.84 та ч.1 ст.99 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно приписів ч.1 ст.101 та п.7 ч.2 ст.105 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Як роз'яснено в п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

В основу оскаржуваного рішення місцевим господарським судом покладено надані позивачем копії укладених між сторонами та третіми особами (поручителями) трьохсторонніх договорів поруки від 12.08.2014 б/н та від 12.08.2014 №№0930/01-1п; 0930/01-2п; 0930/01-3п; 0930/01-4п, за умовами п.п.2.4,3.5.1 яких Банк зобов'язаний був станом на 29.09.2014р. реалізувати своє право договірного списання належних поручителям грошових коштів в рахунок погашення зобов'язань позичальника за кредитним договором №0930/01 від 30.09.2013, в зв'язку з чим, зобов'язання Товариства за цим кредитним договором вважаються виконаними та припиненими за домовленістю сторін відповідно до ст.604 ЦК України.

При цьому, описова частина рішення від 06.07.2016 містить суперечливі дані щодо огляду судом першої інстанції оригіналів доказів, поданих учасниками судового процесу (а.с.190 том 1), оскільки в протоколі судового засідання від 06.07.2016р. (а.с.185-186 том 1) не міститься відомостей щодо огляду та дослідження судом наданих сторонами оригіналів доказів, в тому числі й оригіналів трьохсторонніх договорів поруки від 12.08.2014 б/н та від 12.08.2014 №№0930/01-1п; 0930/01-2п; 0930/01-3п; 0930/01-4п, копії яких було долучено позивачем до матеріалів справи.

Разом тим, з матеріалів справи вбачається, що до додаткових пояснень Банком (апелянтом) додано копії двосторонніх договорів поруки від 12.08.2014 б/н та від 12.08.2014 №№0930/01-1п; 0930/01-2п; 0930/01-3п; 0930/01-4п (а.с.31-56 том 2), пункти 2.4 та 3.5 яких не містять положень щодо обов'язку Банку реалізувати своє право договірного списання належних поручителям грошових коштів в рахунок погашення зобов'язань позичальника за кредитним договором №0930/01 від 30.09.2013, та обумовленого цим визнання зобов'язань Товариства за цим кредитним договором виконаними та припиненими за домовленістю сторін відповідно до ст.604 ЦК України. Натомість у пунктах 4.4 та 6.3 цих договорів передбачено саме право, а не обов'язок Банку здійснювати договірне списання з рахунків поручителя коштів, необхідних для виконання основного зобов'язання у випадку настання строку його виконання.

Крім того, 23.08.2016р. представником відповідача заявлено клопотання про витребування у Товариства оригіналів договорів поруки від 12.08.2014 б/н та від 12.08.2014 №№0930/01-1п; 0930/01-2п; 0930/01-3п; 0930/01-4п з мотивів сумнівів у автентичності копій цих договорів, доданих до позовної заяви (а.с.18 том 2), проте, в порушення приписів ст.ст.84,99,105 ГПК України вказане клопотання не розглянуто та не відхилено апеляційним судом.

Всупереч вимог ст.43 та ч.1 ст.101 ГПК України надані апелянтом двосторонні договори поруки, як додаткові докази, що були надані апеляційному суду в якості додатків до доповнення до апеляційної скарги, не оцінено судом апеляційної інстанції на предмет їх прийняття та врахування при вирішенні даного спору, що є істотним процесуальним порушенням.

При цьому, оскаржувана постанова взагалі не містить висновків щодо неприйняття вказаних додаткових доказів, в той час як заявник касаційної скарги зазначає про надання в судовому засіданні оригіналів цих доказів для їх огляду судом. Адже, в обґрунтування підстав позову Товариство у поданій позовній заяві посилалися та в ході розгляду справи судом першої інстанції враховувалися саме трьохсторонні договори поруки від 12.08.2014 б/н та від 12.08.2014 №№0930/01-1п; 0930/01-2п; 0930/01-3п; 0930/01-4п, факт укладення яких Банком категорично заперечується.

Касаційна інстанція звертає увагу апеляційного суду на абзац 3 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", яким роз'яснено, що у разі якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, вищезгадане процесуальне порушення, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущене тільки судом апеляційної інстанції, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови від 21.09.2016 та передачі справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Вказане процесуальне порушення неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу за межі перегляду справи в касаційній інстанції, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк " задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі №910/10494/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді А.Демидова

О.Євсіков