ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 925/53/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Сандра-Ч"на ухвалу та постанову Господарського суду Черкаської області від 22.03.2016 Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016у справі№ 925/53/16 Господарського суду Черкаської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доФізичної особи - підприємця Теренник Світлани Василівнитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Сандра-Ч"прозвільнення приміщеньза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вербіцкий В.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.03.2016 у справі № 925/53/16 (суддя Дорошенко М.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Баранця О.М., Сітайло Л.Г.), заяву Приватного підприємства "Сандра-Ч" про вступ у справу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, повернуто Приватному підприємству "Сандра-Ч" без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Сандра-Ч" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.03.2016 у справі № 925/53/16, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на неврахування судами того, що право звертатися з позовом про виселення орендаря має власник - Приватне підприємство "Сандра-Ч", а не Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", а отже саме скаржнику належить право, яке є предметом позову у цій справі, і задоволення позову третьої особи повністю виключатиме задоволення первісного позову, зазначене свідчить про те, що предмет і підстави позовів є однаковими.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Теренник Світлани Василівни про звільнення від Фізичної особи - підприємця Теренник Світлани Василівни та її майна незаконно займаних приміщень нерухомого майна, а саме: двоповерхової нежитлової будівлі з підвалом, загальною площею 1052,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Сміла, вул. Б. Хмельницького, 29, що належить на праві приватної власності ПП "Сандра-Ч".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.01.2016 прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до розгляду, порушено провадження у справі і залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Сандра-Ч".

10.03.2016 Приватне підприємство "Сандра-Ч" подало до Господарського суду Черкаської області заяву про вступ у справу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, заявивши вимогу до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними пунктів 4.1.1 та 5.1 договору іпотеки № 010/02-44/757-08і від 05.06.2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" і Приватним підприємством "Сандра-Ч".

Повертаючи без розгляду заяву Приватного підприємства "Сандра-Ч" про вступ у справу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, місцевий господарський суд виходив з того, що предмет спору за позовом третьої особи - визнання окремих пунктів договору іпотеки недійсним і предмет спору за первинним позовом - звільнення приміщень не є однаковими.

Відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Тобто, під час розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Як визначено у п. 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК.

Якщо така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Встановивши, що предмет позову Приватного підприємства "Сандра-Ч" - визнання окремих пунктів договору іпотеки недійсним і предмет первісного позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - звільнення приміщень, не є однаковими (тотожними), місцевий господарський суд, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, правомірно повернув без розгляду заяву Приватного підприємства "Сандра-Ч" про вступ у справу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника щодо порушення і неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів вищенаведених висновків судів не спростовують та ґрунтуються на невірному розумінні норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв'язку із чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Сандра-Ч" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 925/53/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир