ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 922/1678/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" Білої Ірини Володимирівнина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі№ 922/1678/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" Білої Ірини ВололдимирівнидоСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро"простягнення коштівза участю представників сторін:

позивача: Лизуненко А.В.

відповідача: Капустін В.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014 у сумі 2384455,28 грн., з яких: 2226512,48 грн. - поточна заборгованість по кредиту, 17385,12 грн. - поточна заборгованість за відсотками та 140557,68 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 у справі № 922/1678/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2015 рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 922/1678/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.02.2016 у справі № 922/1678/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ємельянова О.О., судді Денисюк Т.С., Новікова Н.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" Бобчука Ігоря Петровича заборгованість за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014 у розмірі 2384455,28 грн. (з яких: поточна заборгованість по кредиту у розмірі - 2226512,48 грн.; поточна заборгованість за відсотками у розмірі 17385,12 грн.; прострочена заборгованість за відсотками у розмірі - 140557,68 грн.) судові витрати у розмірі 47689,11 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., судді Пуль О.А., Шутенко І.А.), рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2016 у справі № 922/1678/154 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" 50458,01 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 922/1678/15, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції проігноровано вказівки суду касаційної інстанції щодо реалізації позивачем права на пред'явлення вимоги до поручителя шляхом звернення із позовом до суду; невірно застосовано норми ст. 530 Цивільного кодексу України щодо строку виконання зобов'язання поручителем; а також неправильно застосовано ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України в частині підстав припинення поруки у зв'язку із припиненням основного зобов'язання, оскільки до дати ліквідації боржника за кредитним договором кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред'явивши до нього позов.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 15.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" та Приватним підприємством "Реал-Ком" (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 12-14-Хрк (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2877700,00 гривень на поповнення оборотних коштів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, оплату послуг, товарів, інших фінансово-господарських операцій та погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 2-14-Хрк від 24.01.2014 в сумі 2877733,73 грн., строком до 30.06.2015 із сплатою 23,75% річних (п. 1.1 кредитного договору).

Згідно із п.п. 2., 2.2 кредитного договору кредит, наданий за даним договором, забезпечується заставою сільськогосппродукції і порукою; забезпечення кредиту оформлюється письмовими договорами, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойки та збитків у разі непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців.

Строк дії кредитного договору встановлюється з дня підписання договору і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором (п. 8.12 кредитного договору).

Додатком № 1 до кредитного договору сторонами визначено графік погашення суми встановленого ліміту кредитування.

З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" (далі - поручитель) було укладено договір поруки № 12-14-ХРК/ПОР 3, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.04.2014, укладений між банком і ПП "Реал-Ком" на суму 2877700,00 грн. зі сплатою 23,75% річних, а також комісій, пені, штрафів згідно з умовами кредитного договору, із встановленим строком погашення до 30.06.2015 (п. 1.1 договору поруки).

Згідно із п. 2.1 договору поруки поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про це погасити заборгованість боржника по сумі платежів (суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій) і штрафним санкціям у разі їх застосування до боржника.

Поручитель зобов'язується відповідати усім своїх майном при недостатності грошових коштів в обсязі вимог банку. До того моменту, поки боржником або поручителем не будуть виконані в повному обсязі боргові зобов'язання перед банком. Поручитель не має права продавати майно, що належить йому на праві власності без попереднього повідомлення про це банк (п. 2.2 договору поруки).

Як передбачено п. 3.1 договору поруки, договір набирає чинності та діє з моменту його підписання до закінчення трьох років з дня настання строку виконання боржником боргових зобов'язань перед банком.

Дія договору може бути припиненою достроково, шляхом повного виконання боржником та/або поручителем боргових зобов'язань перед банком (п. 3.2 договору поруки).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання банком зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти на загальну суму 2877700,00 грн.

Однак, позичальник свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування за кредитним договором виконував неналежним чином, а саме: заборгованість за кредитом була погашена позичальником 25.12.2014 частково на суму 651187,52 грн., відсотки за користування кредитом були сплачені позичальником лише за період з 18.08.2014 по 30.11.2014 на загальну суму 196610,40 грн. При цьому, погашення відсотків за листопад 2014 року відбулось з порушенням строку, визначеного кредитним договором, з січня 2015 позичальник перестав сплачувати відсотки.

Станом на 13.03.2015 заборгованість боржника за кредитним договором складала 2384455,28 грн., з яких: 2226512,48 грн. - поточна заборгованість по кредиту; 17385,12 грн. - поточна заборгованість за відсотками; 140557,68 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

З огляду на прострочення позичальником зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом позивач 20.03.2015, керуючись правом вимагати дострокового повернення сум кредиту та процентів, передбаченим п. 5.3. кредитного договору, звернувся до відповідача як поручителя з позовом у даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судом апеляційної інстанції також з'ясовано, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.10.2015 у справі № 922/4001/15, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016, затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство "Реал-Ком"; визнано вимоги, визначені в межах судової процедури, погашеними; провадження по справі припинено.

Державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.11.2015 внесено запис про державну реєстрацію припинення Приватного підприємства "Реал-Ком".

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором; позивач відповідно до вимог ст. 554 Цивільного кодексу України, п. 5.3 кредитного договору та п. 2.1 договору поруки звернувся з вимогою до поручителя, пред'явивши до нього позов, і з цього моменту поручитель став солідарним боржником щодо виконання зобов'язань за кредитним договором; положення ст. 559 Цивільного кодексу України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання виник до ліквідації боржника.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що з 20.03.2015 поручитель став солідарним боржником за зобов'язаннями за кредитним договором, яке повинен був виконати у триденний термін з моменту пред'явлення до нього вимоги (позову), чого не зробив, у зв'язку із чим задовольнив позов про стягнення з поручителя 2384455,28 грн. заборгованості за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаними висновками місцевого господарського суду та скасовуючи оскаржуване судове рішення і відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до умови кредитного договору від 15.08.2014р. № 12-14-Хрк строк виконання основного зобов'язання на момент звернення позивача до суду не настав; звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, як з солідарного боржника за кредитним договором, позивач повинен був попередньо надіслати відповідачеві відповідну письмову вимогу відповідно до умов п. 2.1 договору поруки, чого не зробив; на час прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 922/1678/15 юридична особа - боржник за кредитним договором від 15.08.2014 № 12-14-Хрк в установленому Законом порядку визнана припиненою, у з зв'язку із чим відповідно до вимог ст. 609 Цивільного кодексу України припинилось зобов'язання боржника та на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України припинилася порука за договором від 15.08.2014 № 12-4-ХРК/ПОР 3, укладеного з відповідачем у забезпечення кредитних зобов'язань боржника.

Як передбачено ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 1 ст. 609 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється у зв'язку з ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

За змістом статей 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановивши, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.11.2015 внесено запис про державну реєстрацію припинення Приватного підприємства "Реал-Ком", суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" перед банком сплатити борг Приватного підприємства "Реал-Ком" за кредитним договором 12-14-Хрк від 15.08.2014 є припиненими у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - боржника за кредитним договором.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника щодо реалізації ним права на стягнення заборгованості з поручителя до ліквідації боржника за основним зобов'язанням, які ґрунтуються на висновках, що містяться у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 6-172цс15, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Верховний Суд України, обґрунтовуючи висновок щодо відсутності підстав припинення поруки у зв'язку із припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи, посилався на частину 5 статті 11 Цивільного кодексу України якою врегульовано, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Саме тому, якщо до припинення юридичної особи - боржника, судом було розглянуто справу та винесено рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, є правові підстави стверджувати, що у поручителя виник обов'язок сплатити заборгованість на підставі рішення суду, а не лише з договору поруки.

Натомість у даній справі боржник за кредитним договором припинений до прийняття місцевим господарським судом рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором.

Згідно із приписами п. 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі зокрема щодо порушення апеляційним господарським судом статей 553 559 609 Цивільного кодексу України та статті 43 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 922/1678/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" Білої Ірини Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 922/1678/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Л. Гольцова