ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 916/146/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Грека Б.М., Палія В.В.,за участю представників сторін позивача - Кокошко В.А., відповідача - Блонський О.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від26.05.2016у справі № 916/146/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"доВійськової частини 2138простягнення 74 524,06 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (далі - ПАТ "Одесагаз") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини 2138 (далі - В/ч 2138) про стягнення 34133,14 грн. пені, 38684,26 грн. інфляційних втрат та 1706,66 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2016 порушено провадження у справі №916/146/16 за позовом ПАТ "Одесагаз" до В/ч 2138 про стягнення 34133,14 грн. пені, 38684,26 грн. інфляційних втрат та 1706,66 грн. - 3% річних.

До прийняття рішення по суті спору позивачем у справі було подано уточнення до позовної заяви, в якій він просив суд стягнути з відповідача 15876,74 грн. пені, 13037,07 грн. інфляційних втрат та 793,84 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 05.04.2016 позов задоволено, стягнуто з В/ч 2138 на користь ПАТ "Одесагаз" 15876,74 грн. пені, 13037,07 грн. інфляційних втрат, 793,84 грн. - 3% річних та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Туренко В.Б. - головуючий суддя, судді Мишкіна М.А., Таран С.В.) від 26.05.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Одесагаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 скасувати, рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 з даної справи залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме суд безпідставно не врахував вимоги ст. ст. 174, 229 ГК України та не правильно застосував ст.ст. 530, 617 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2016 касаційну скаргу ПАТ "Одесагаз" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.10.2016.

Військова частина 2138 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просило оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Одесагаз" - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ПАТ "Одесагаз" (постачальник) та В/ч 2138 (споживач) 23.03.2015 укладено договір на постачання за регульованим тарифом та розподіл природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів №008363-БТ (15)/84-15, відповідно до умов якого постачальник зобов"язується надати споживачу послуги з постачання та розподілу природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об"єктів споживача, а останній в свою чергу зобов"язується сплатити постачальнику вартість вищевказаних послуг у розмірі, строки і порядку, передбачені умовами договору.

Згідно з п.3.6 договору обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з постачання та розподілу природного газу ГРМ, що оформляється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, встановлюються НКРЕ.

Розрахунковий період за договором становить один місяць (п. 5.5 договору).

Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу і складає 219500,00 грн.

Відповідно до п. 5.6. договору оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на р/р постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури.

Згідно з п.7.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочки.

Між ПАТ "Одесагаз" та В/ч 2138 25.12.2015 було укладено додаткову угоду до договору №008363-БТ (15)/84-15 від 23.03.2015, відповідно до якої ціна договору за поставлений природний газ становить 186808,35 грн.

Господарськими судами встановлено, що на виконання взятих на себе зобов"язань за договором, позивач у березні - квітні 2015 поставив природний газ на загальну суму 100612,99 грн., а саме у березні 2015 - 7067 тис. м. куб. на суму 80473,91 грн. та у квітні 2015 - 2077 тис. м. куб. на суму 20139,08 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами від 31.03.2015 та від 30.04.2015, які підписані сторонами без зауважень та застережень.

Відповідач в свою чергу, 22.07.2015 за платіжним дорученням №1450 від 15.07.2015 здійснив оплату отриманого за договором у березні-квітні 2015 природного газу на суму 186807,77 грн.

ПАТ "Одесагаз", посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором, а саме порушення строків оплати отриманого природного газу звернулося з даним позовом, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 15876,74 грн. пені, 13037,07 грн. інфляційних втрат та 793,84 грн - 3% річних.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог. Також суд виходив з того, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог повністю виходив з того, що відповідачем не було порушено зобов"язання за договором щодо проведення своєчасної оплати за природний газ, оскільки рахунок-фактуру на суму 186807,77 грн. було виставлено позивачем 14.07.2015, а оплата надійшла 22.07.2015, тобто в 7-денний строк з урахуванням вихідних, як-то вимагає ч.2 ст. 530 ЦК України.

Проте з висновком суду апеляційної інстанції, колегія суддів не може виходячи з наступного.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( ч.1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною 1 ст. 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405, а в силу ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у постанові, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зазначеного суд апеляційної інстанції не врахував, у зв"язку з чим дійшов до помилкового висновку про належне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором, вказавши про те, що обов"язок оплатити природний газ у відповідача виник з моменту отримання рахунку-фактуру.

Місцевий господарський суд, дослідивши умови договору та встановивши, що відповідачем було порушено строки оплати, визначені п.5.6 договору, дійшов вірного висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань та з огляду на положення ст.ст. 549, 625 ЦК України правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 15876,74 грн. пені, 13037,07 грн. інфляційних втрат, 793,84 грн - 3% річних, нарахованих за період прострочення.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області, як таке, що ухвалене в результаті встановлення всіх фактичних обставин справи на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду є такими, що відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню в силі, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі №916/146/16 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 залишити в силі.

Стягнути з Військової частини 2138 (код ЄДРПОУ 14321386) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (код ЄДРПОУ 03351208) 1653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Грек Б.М.

Палій В.В.