Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №914/3300/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 914/3300/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОВІМІ"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016у справі№ 914/3300/15 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Ражнівська"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОВІМІ"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-АгроІнвест"провизнання договору іпотеки припиненим в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Птахофабрика "Ражнівська" Наумович Ю.С.,

- ТОВ "ПРОВІМІ" Кравчук А.І.,

- ТОВ "КПК-АгроІнвест" Косендюк Я.А.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2016 у справі №914/3300/15 (суддя Ділай У.І.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Птахофабрика "Ражнівська" у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОВІМІ" (надалі ТОВ "ПРОВІМІ"/відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-АгроІнвест" (надалі ТОВ "КПК-АгроІнвест"/відповідач 2) про визнання договору іпотеки припиненим.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 (судді: Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення яким позов задоволений; визнано недійсною додаткову угоду б/н від 18.12.2014 до договору поставки №135; визнано припиненою іпотеку, що встановлена іпотечним договором від 18.12.2014 №1478.

Відповідач 1, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача 1, в якому заперечує проти скасування постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №1478 від 18.12.2014, укладеним між позивачем та відповідачем 1, а також про зняття заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом вказаного договору іпотеки.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що іпотечний договір охоплює лише дійсне зобов'язання (договір поставки №135), що виникло у боржника до укладення іпотеки; усі інші зобов'язання не охоплюються іпотекою, так як розмір майбутніх вимог не визначено на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко визначеній сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2014 між позивачем та відповідачем 1 укладено іпотечний договір, за змістом якого позивач поручився нерухомим майном перед відповідачем 1 за виконання відповідачем 2 своїх грошових зобов'язань в повному обсязі за договором поставки №135 від 22.01.2014, укладеним між відповідачами 1 та 2.

Договір поставки не має чітко визначеної ціни договору, але в п. 3.2. договору поставки визначено, що загальна вартість товару за договором визначається як загальна вартість усіх поставок погоджених сторонами.

В пункті 3.5. договору поставки в редакції від 22.01.2014 зазначено, що оплата за товар покупцем (відповідач 2) здійснюється з відстрочкою платежу 30 днів, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 300 000,00 грн.

Згідно з додатковою угодою від 05.05.2014 до договору поставки від 21.01.2014, п. 3.4. договору викладено в наступній редакції "оплата за товар покупцем здійснюється з відстрочкою платежу 30 днів, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 500 000.00 грн.".

Крім того, в матеріалах справи містяться дві додаткові угоди до договору поставки від 18.12.204 та від 30.12.2014, відповідно до яких договір поставки доповнено підпунктом 3.4.1. наступного змісту: "3.4.1. Сторони погодили та визначили, що загальна сума відтермінування платежів за усіма додатковими угодами не повинна перевищувати 10 000 000,00 грн., що на момент підписання становить еквівалент 615 763,55 доларів США, а загальна кількість товару не повинна перевищувати 2 000 т.".

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що на час укладення договору іпотеки (18.12.2014) була додаткова угода від 18.12.2014 до договору поставки, про яку вказувалося вище, і якою сторони визначили, що загальна сума відтермінування платежів за усіма додатковими угодами не повинна перевищувати 10 000 000,00 грн. Крім того, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням господарського суду Львівської області від 06..10.2015 у справі №914/1659/15 частково задоволений позов ТОВ "Провімі" до ТОВ "КПК-АгроІнвест", третя особа у справі на стороні ТОВ "КПК-АгроІнвест" і яким стягнуто з ТОВ "КПК-АгроІнвест" за договором поставки №135 від 22.01.2014 12 279 900,87 грн. заборгованості.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що керуючись ст. 83 ГПК України, додаткову угоду від 18.12.2014 до договору поставки слід визнати недійсною, оскільки відповідно до статуту ТОВ "КПК-АгроІнвест", до виключної компетенції рішень загальних зорів вказаного товариства віднесено надання попередньої згоди на укладення всіх правочинів, якщо сума таких угод перевищує 500 000,00 грн. В той же час, рішення загальних зборів ТОВ "КПК-Агро-Інвест" про надання згоди на укладення товариством угоди на суму 10 000 000,00 грн. було прийнято лише 25.12.2014, і відповідно, на виконання вказаного рішення 30.12.2014 товариством було укладено додаткову угоду б/н відповідачем 1, якою сторони погодили та визначили, що загальна сума відтермінування платежів за усіма додатковими угодами не повинна перевищувати 10 000 000,00 грн. Тобто, як зазначив суд апеляційної інстанції, на момент укладення договору іпотеки від 18.12.2014, чинним було основне зобов'язання (договір поставки) у сумі всіх платежів у розмірі 500 000,00 грн., а тому, як зазначив суд апеляційної інстанції, та що також підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 06.10.2015 у справі №914/1659/15, яким встановлений факт погашення ПАТ "Птахофабрика "Ражнівська" заборгованості ТОВ "КПК-АгроІнвест" у розмірі 586 630,10 грн. за договором поставки №135 відповідно до платіжного доручення №96 від 16.12.2015, наслідком чого є припинення іпотеки за іпотечним договором, укладеним між позивачем та відповідачем 1.

Вищий господарський суд України не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Так, як вбачається із прийнятих у даній справі судових рішень, підставою прийняття протилежних судових рішень стали висновки судів, щодо обсягу основного зобов'язання (договору поставки №135), за виконання якого відповідачем 2 поручився позивач перед відповідачем 1, і такі висновки судів обґрунтовані різними підходами до оцінювання наявних в матеріалах справи додаткових угод від 18.12.2014 та від 30.12.2014 до договору поставки, і одну з яких від 18.12.2014 судом апеляційної інстанції визнано недійсною, з підстав перевищення повноважень представника відповідача 2 на її вчинення без згоди рішення загальних зборів.

Так, дійсно, відповідно до п. 6.2.15 статуту відповідача 2, до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ "КПК-АгроІнвест" віднесено надання попередньої згоди на укладення всіх правочинів (договорів, контрактів тощо), якщо сума таких угод перевищує 500 000,00 грн. в тому числі в еквіваленті іноземної валюти з розрахунку курсу НБУ на перше число місяця, в якому укладається правочин (договір, контракт, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, і угода від 18.12.2014, і угода від 30.12.2014 до договору поставки, були укладені від імені ТОВ "КПК-АгроІнвест" фінансовим директором цього товариства Свистуновим І.В.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 19.08.2014 у справі №5013/492/12, від 06.04.2016 у справі №922/796/15).

В даному випадку, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що рішенням загальних зборів відповідача 2 від 25.12.2014 було погоджено (надано згоду) фінансовому директору товариства Свистунову І.В. укладення та підписання додаткової угоди до договору поставки №135 від 22.01.2014, зокрема, на суму 10 000 000,00 грн., та не зробив відповідних висновків з приводу того, що надання згоди рішенням зборів Свистунову І.В. на укладення такої угоди свідчить про фактичне схвалення вже укладеної ним же 18.12.2014, додаткової угоди, яка має ідентичний зміст та суму договору (10 000 000,00 грн.) з угодою від 30.12.2014, яка укладена вже за наявності рішення загальних зборів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано приписи ст. 241 ЦК України, позицію Верховного Суду України з приводу схвалення товариством вчинених з перевищенням повноважень правочинів, наслідком чого є, як необґрунтований вихід за межі позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди від 18.12.2014 до договору поставки, так і задоволення позову в частині визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 18.12.2014, укладеним між позивачем та відповідачем 1.

Таким чином, місцевим господарським судом, на відміну від суду апеляційної інстанції, вірно встановлено обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, наслідком чого є правомірний висновок суду першої інстанції про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України