ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року № 910/3940/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився Кашуба К.Е., Ковтонюк Ю.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії ""Центр забезпечення виробництва"на рішення та постановуГосподарського суду м.Києва від 27 квітня 2016 р. Київського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 р. у справі№ 910/3940/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Упек Трейдинг"допублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"про стягнення 798 734,10 грн.ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену за договором поставки № ЦХП -07-02515-01 від 07.07.2015 р. продукцію у сумі 712 970,40 грн., 19 350,02 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 7 969,64 грн., 58 444,04 грн. пені , а всього - 798 734,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 р. (головуючий - Яковлєв М.Л., судді - Ільєнок Т.В., Рудченко С.Г.), позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Упек Трейдинг" основний борг - 712 970,40 грн., інфляційні втрати - 19 350,02 грн., 3% річних - 7 969,64 грн., 58 444,04 грн. пені та витрати зі сплати судового збору у сумі 11 981,01 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 07.07.2015 року між позивачем (постачальник) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовник) був укладений договір поставки №ЦХП-07-02515-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції, а замовник - її прийняти та оплатити.

Пунктом 5.1 договору поставки передбачено, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ, пункт призначення - склад матеріальних ресурсів (Фастів) ДП "Укрзалізничпостач", Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48 (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010 р.). Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 07.12.2015р. до договору поставки замовником за договором визначено філію "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця", що діє від імені та в інтересах ПАТ "Українська залізниця".

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Укрзалізничпостач", яке перебуває в процесі припинення.

В межах строку, встановленого пунктом 5.2 договору поставки, позивач через вантажовідправника - ТОВ "Транссєрвіс" здійснив поставку продукції за специфікацією №2 до договору шляхом передачі цієї продукції залізниці у вагоні №24085144 за залізничною накладною №44518140. Вагон з продукцією був прийнятий залізницею та відправлений на адресу покупця - ДП "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ". Вагон було опломбовано запірно-пломбувальними пристроями "Варта-Універсал М" Ш164301 та Ш164319.

Загальна вартість продукції за вказаною поставкою становить 5 445 120 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів ''ІНКОТЕРМС" в редакції 2010р. визначено, що згідно умов СРТ продавець (постачальник) виконує свої зобов'язання з поставки, коли передає товар перевізнику, а не коли товар досягає місця призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Зазначене також підтверджується статтею Б.5. "Перехід ризиків" "ІНКОТЕРМС 2010", в якій вказано, що покупець зобов'язаний нести всі ризики чи втрати ушкодження товару з моменту його постачання у відповідності зі статтею А.4. Стаття А.4. Постачання" в свою чергу встановлює, що продавець зобов'язаний поставити товар шляхом передачі його перевізнику, з яким укладено договір перевезення, в узгоджену дату чи в межах узгодженого періоду.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до нього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, а тому залізнична накладна № 44518140 свідчить про те, що між вантажовідправником та залізницею, як перевізником, було укладено договір перевезення вантажу, а відправником та постачальником застосовано всіх необхідних заходів для забезпечення транспортабельності та збереження вантажу в процесі перевезення.

ДП "Укрзалізничпостач" заперечувало отримання ним поставленої продукції в повному обсязі та у своїй відповіді №ЦХП-20/3831 від 24.09.2.15р. на лист позивача наполягало на нестачі продукції (а.с.42. т.1), а крім того, направило позивачу претензію №ЦХП-20/3854 від 25.09.2015р., в якій вимагало допоставити 79 штук підшипників 30-42726Е2М на суму 134426,40 грн. (з ПДВ) та 340 штук підшипників 30- 232726Е2М на суму 578544,00 грн. (з ПДВ) (а.с.43-44 т.1).

Згідно відповіді ДП "Південна залізниця" №М-05/305 від 22.09.2015р. на запит ТОВ "Упек Трейдинг " зважування порожнього вагону №24085144 перед навантаженням (визначення маси тари) та завантаженого вагону (визначення маси брутто та нетто) проводилось на станції відправлення Індустріальна Південної залізниці на вагонних вагах Пульсар ВТВ-1СД №5 відповідно 29.08.2015р. та 31.08.2015р., а вагон був прийнятий до перевезення 31.08.2015р. за двома справними запірно-пломбувальними пристроями "Варта-Універсал М" №№ Ш164301 та Ш164319 (а.с.48, т.1).

Згідно відповіді станції Індустріальна ДП "Південна залізниця" №97 від 08.09.2015р. було здійснено відтарювання вагону №24085144, маса тари склала 21640 кг., зважування навантаженого вагону 31.08.2015р.: брутто - 77 080 кг., нетто - 55 440 кг. Вказаний вагон був прийнятий до перевезення 31.08.2015 р. зі справними ЗПП № Ш164301 та № Ш164319. У справному комерційному стані вагон №24085144 відбув зі станції Індустріальна. Оперативних телеграм станцій переходу і пунктів комерційного огляду вагонів на станцію Індустріальна про порушення цілісності запірно-пломбувальних пристроїв на вагоні №24085144 не надходило (а.с.49,т.1).

Відповідно до Книги зважування вантажів станції Індустріальна маса вагону №24085144 перед відправленням 31.08.2015 складала: брутто - 77 080 кг., нетто 55 440 кг., тара - 21 640 кг (а.с.47,т.1).

Згідно залізничної накладної №44518140 кількість місць продукції склала 3200(а.с.41,т.1).

Отже, зі станції відправки Індустріальна вагон №24085144 вийшов з продукцією масою 55 440 кг, за кількістю місць 3200 та справними запірно-пломбувальними пристроями.

Згідно документів залізниць (відповіді №М-05/305 від 22.09.2015 ДП "Південна залізниця", відповіді №МЗ-1-4/1565 від 17.09.2015 ДТЕО "Південно-західна залізниця", відповіді станції Індустріальна ДП "Південна залізниця" №97 від 08.09.2015, відповіді №М- 10/1818 від 29.09.2015 ДП "Одеська залізниця") зважування вагону №24085144 на шляху прямування не здійснювалось, а запірно-пломбувальні пристрої були справними.

Згідно документів залізниць (відповіді №МЗ-1-4/1565 від 17.09.2015р. ДТГО "Південно-західна залізниця", телеграми до станції Індустріальна від 09.09.2015р.) вагон №24085144 прибув на станцію призначення Фастів 05.09.2015р., контрольне зважування вагону не здійснювалось, а запірно-пломбувальні пристрої були справними.

ДП "Укрзалізничпостач" у своїх актах приймання продукції від 05.09.2015 та від 09.09.2015, телеграмі від 05.09.2015, відповіді №ЦХП-20/3831 від 24.09.2015 також стверджує, що цілісність запірно-пломбувальних пристроїв Ш164301 та Ш164319 на вагоні №24085144, що прибув до ДП "Укрзалізничпостач", не було порушено.

Отже, вагон №24085144 прибув на станцію призначення Фастів з продукцією масою 55 440 кг., за кількістю місць 3200 та справними запірно-пломбувальними пристроями та був переданий залізницею до ДП "Укрзалізничпостач" саме з такими показниками.

Згідно з залізничною накладною №44518140 та актом приймання продукції від 09.09.2015р., складеного ДП "Укрзалізничпостач", вагон №24085144 прибув на станцію призначення Фастів 04.09.2015р., виданий ДП " Укрзалізничпостач" та доставлений на його склад 05.09.2015р. о 00:30 год., а розкритий ДП " Укрзалізничпостач" 05.09.2015р. о 08:30 год. Комерційний акт не складався. Визначення кількості та/або маси продукції не проводилось.

Відповідно до акту приймання продукції від 05.09.2015, складеного працівниками ДП "Укрзалізничпостач" - комірником складу матеріальних ресурсів, прийомоздавачем складу матеріальних ресурсів та вантажником складу матеріальних ресурсів, після отримання від залізниці вагон було відкрито, а продукцію - вивантажено. Лише після вивантаження було встановлено нестачу продукції, тобто факт нестачі був встановлений не при прийнятті відповідачем вагону, а вже на складі відповідача.

Повідомлення направлено позивачу від заступника начальника Фастівського складу ДП "Укрзалізничпостач" Утченко Л.Н. лише 07.09.2015р. по факсу о 08:51 год. та "Укрпоштою" о 09:52 год.

Керівником ДП "Укрзалізничпостач" підписано акт приймання-передачі товару №00000002131 від 05.09.2015р., чим підтверджено отримання підшипників 30-42726Е2М в кількості 1600 штук та підшипників 30-232726Е2М в кількості 1600 штук на загальну суму 5 445 120 грн. (в т.ч. ПДВ 907520,00 грн.), а дописка про кількість фактично отриманих підшипників зроблена старшим керівником складу матеріальних ресурсів Бойко М.М. внизу зазначеного акту після підписів сторін договору, засвідчених відповідними печатками, а тому доводи касаційної скарги про те, що підписавши цей акт без зауважень, позивач погодився з фактом нестачі продукції, є безпідставними, адже підпис позивача стоїть під інформацією про передачу продукції у повному обсязі, визначеному договором.

Пунктом п.6.1 Договору передбачено, що оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться протягом 45 календарних днів після дати поставки партії продукції.

Таким чином, продукція мала бути оплачена відповідачем до 20.10.2015р. в сумі 712 970,40 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ця норма кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого обов'язку щодо оплати за отриманий товар не виконано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 712 970,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому судом обгрунтовано задоволені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлене господарськими судами прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього правомірно стягнуто на користь позивача інфляційні витрати в розмірі 19 350,02 грн. та 3% річних в розмірі 7 969,64 грн.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Період прострочення сплати заборгованості за поставлений товар складає 136 днів 20.10.2015р.-03.03.2016р., а сума пені - 58 444,04 грн., які також були стягнуті на користь позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що господарськими судами були проігноровані його клопотання про призначення експертизи спростовується ухвалою суду першої інстанції від 23.03.2016р. (а.с.130-131), якою було задоволено клопотання та зобов'язано позивача надати суду акт експертизи ЗПУ №Ш164319, №Ш164301, вилучених позивачем у відповідача на підставі акту від 28.09.2015р.

Вказана експертиза не призначалася, оскільки господарськими судами не було встановлено передбачених ст. 41 Господарського процесуального кодексу підстав для її проведення, а судові рішення прийняті відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу за результатами оцінки всіх зібраних у справі доказів в їх сукупності.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2016р. позивачем було подано письмові пояснення, в яких обгрунтовано відсутність у нього потреби проводити відповідну експертизу.

Враховуючи викладене, вищевказані доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії ""Центр забезпечення виробництва" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 року у справі за №910/3940/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя І. ВовкСуддя І. Кондратова