ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/2896/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Східгазбуд"на ухвалу відКиївського апеляційного господарського суду 20.07.2016у справі Господарського суду№ 910/2896/16 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Східгазбуд"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Бердичевський О.В.;- відповідача повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 910/2896/16 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий суддя, судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Східгазбуд" про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Східгазбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/2896/16 повернуто скаржнику.

Не погоджуючись з даною ухвалою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 910/2896/16 з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судом апеляційної інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/2896/16 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Східгазбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване монтажне управління №24" заборгованість у розмірі 180 147, 58 грн., 3% річних у розмірі 4 338, 35 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 057, 52 грн., пеню у розмірі 33 327, 30 грн. та штраф у розмірі 1 610, 33 грн.

06.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Східгазбуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/2896/16.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на судове рішення, обґрунтовуючи його тим, що копію повного тексту рішення ним отримано лише 26.05.2016 на підставі поданого ним клопотання.

Суд апеляційної інстанції відхиляючи заявлене клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, дійшов висновку про неповажність причин пропуску процесуального строку, оскільки відповідач не навів поважних причин (доказів), які перешкоджали б йому оскаржити рішення суду першої інстанції від 13.04.2016 (підписане 18.04.2016) до закінчення процесуального строку для подання апеляційної скарги - 28.04.2016.

Вищий господарський суд України погоджується з даним висновком апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Статтею 87 ГПК України встановлено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п. 3.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 87 ГПК надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали, в якій роз'яснюється рішення суду, що за змістом частини п'ятої статті 89 ГПК надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою, незалежно від присутності зазначених осіб у судовому засіданні). Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Згідно із частиною першою статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 8 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що відхиляючи заявлене Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Східгазбуд" клопотання про поновлення строку, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про неповажність причин пропуску процесуального строку, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, представник відповідача 13.04.2016 був присутній в судовому засіданні (протокол судового засідання від 13.04.2016 - т. 1 а. с. 198); відповідач, в порушення приписів ст. 33 ГПК України, не навів будь-яких поважних причин (обставини, які є об'єктивно непереборними), які перешкоджали б йому оскаржити рішення суду першої інстанції до закінчення процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Таким чином, застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі ухвали апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Східгазбуд" залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 910/2896/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ