ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/12024/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енол", м. Харківпроврегулювання розбіжностей, що залишились неврегульованими при укладанні договору

за участю представників

позивача: Коваленко Н.М.,

відповідача: Петренко С.В.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - ПАТ "Київенерго") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "Енол" про врегулювання розбіжностей, що залишились неврегульованими при укладанні договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року справу передано за підсудністю до господарського суду Харківської області з тих підстав, що відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача, в той час як відповідач знаходиться у Харківській області.

.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року і передати справу на розгляд господарського суду міста Києва.

ТОВ "ЕК "Енол" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року - скасувати і передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити їх без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є врегулювання договірних розбіжностей шляхом викладення спірних умов Договору № 609-16 від 18.05.2016 року у редакції, запропонованій позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Господарські суди попередніх інстанцій, направляючи дану справу за підсудністю до господарського суду Харківської області, виходили з того, що за змістом Договору № 609-16 від 18.05.2016 року, врегулювання певних положень якого в редакції запропонованій позивачем є предметом цього спору, він є двостороннім правлочином і обов'язки за його умовами мають обидві сторони, що унеможливлює визначення територіальної підсудності справи № 910/12024/16 виходячи з правил ч. 1 ст. 15 ГПК України, а тому з посиланням на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 17 ГПК України суди дійшли висновків про те, що справа підлягає направленню до господарського суду Харківської області за місцезнаходженням юридичної особи - відповідача: 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Танкопія, буд. 31/3.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду з позовом про врегулювання розбіжностей, які залишились неврегульованими сторонами при укладенні Договору про передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією. Зазначений правочин, що є предметом даного спору, за своєю правовою природою є договором про надання послуг з передачі електроенергії електричними мережами, за яким одна сторона позивач (виконавець) зобов'язується передати електроенергію місцевими (локальними) електричними мережами до споживачів відповідача, а відповідач (ПНТ) зобов'язується здійснити оплату отриманих послуг відповідно до умов договору.

За приписами ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції, чинній на час звернення з даним позовом до суду) місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності, спеціалізації, а також інстанційності (стаття 125 Конституції України, абзац перший п.п. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2011 року № 9-рп/2011.

В ч. 1 ст. 15 ГПК України визначено територіальну підсудність спорів, що виникають: а) при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів; б) про визнання договорів недійсними. При цьому, за змістом вказаної статті такі спори розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, а саме: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З вищенаведених правових норм вбачається, що спір має розглядатись господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, а саме: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Виходячи зі змісту спірного договору саме ПАТ "Київенерго" як передавальна організація та виконавець за Договором виступає зобов'язаною стороною з передачі (транспортування) електричної енергії, а тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов помилкового висновку про те, що справа даної категорії повинна розглядатись за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи те, що на момент подання позову зобов'язаною стороною за Договором, який є предметом спору у даній справі, був позивач, то відповідно такий спір підсудний господарському суду міста Києва.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що звернення ПАТ "Київенерго" до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ЕК "Енол" про врегулювання розбіжностей, що залишились неврегульованими при укладанні Договору, здійснено у відповідності до норм ч. 1 ст. 15 ГПК України, а тому господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність направлення справи за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а справа повинна бути передана на розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 року у справі № 910/12024/16 - скасувати.

3. Справу № 910/12024/16 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк