ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2016 року Справа № 908/5048/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.за участю представників:позивача:Попов В.Г. (довіреність № б/н від 14.09.2016 р.)відповідачів:1) не з'явився 2) Кіся Р.Б. (довіреність № 29 від 10.10.2016 р.)третіх осіб:1) не з'явився 2) ОСОБА_6 (довіреність б/н від 25.01.2016)розглянувши клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій областіпід час касаційного провадження за касаційною скаргоюФермерського господарства "Яровіт"на постанову у справіДонецького апеляційного господарського суду від 25.04.2016 р. №908/5048/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомФермерського господарства "Яровіт"до1. Головного управління Держземагентства у Запорізькій області; 2. Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій областіза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1. Василівської районної державної адміністрації; 2. ОСОБА_7провизнання недійсним рішення про заперечення у поновленні договору оренди землі, визнання укладеною додаткову угоду, визнання договору оренди землі поновленим
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство „Яровіт" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідачів - Василівської районної державної адміністрації, в якій просило:
- визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про заперечення у поновленні договору оренди землі від 23.05.2005 р. (зареєстрованого 19.07.2005 р. за №040526600007), викладеного у листі - повідомленні від 17.07.2015р. № 27-8-0.4-810/25-15;
- визнати укладеною додаткову угоду між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Фермерським господарством „Яровіт" про поновлення договору оренди землі від 23.05.2005 р. (у редакції позивача);
- визнати договір оренди землі від 23.05.2005 р. поновленим на строк 10 років на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зазначені вимоги викладені з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог.
Рішенням господарський суд Запорізької області від 08.12.2015р. (суддя Місюра Л.С.), відмовлено позивачу в задоволені позовних вимог до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області про визнання недійсним рішення, про визнання договору оренди землі від 23.05.2005р. поновленим, про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною. Позов до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено частково. Визнано недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про заперечення у поновленні договору оренди землі від 23.05.2005 р. (зареєстрованого 19.07.2005 р. за № 040526600007), викладене у листі - повідомленні від 17.07.2015 р. № 27-8-0.4-810/25-15. Припинено провадження по справі в частині визнання договору оренди землі від 23.05.2005 р. поновленим та визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2016 (судді: Склярук О.І. - головуючий, Будко Н.В., Дучал Н.М.), рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2015 р. в частині припинення по справі в частині визнання договору оренди землі від 23.05.2005 р. поновленим та додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною - скасовано. В цій частині прийнято нове рішення. Відмовлено Фермерському господарству "Яровіт" у задоволені позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі від 23.05.2005 р. поновленим та додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною. В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, Фермерське господарство "Яровіт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2016 р. в частині відмови фермерському господарству "Яровіт" у задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання договору оренди землі від 23.05.2005 р. поновленим та додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною та прийняти у справі у цій частині нове рішення, відповідно до якого позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В касаційній скарзі ФГ "Яровіт" зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з невірним застосуванням положень ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та без дотримання правових позицій, викладених Верховним Судом України.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.09.2016 р. у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Розпорядженням керівника апарату від 11.10.2016 р. №08.03-04/4941 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку зі звільненням судді Вищого господарського суду України Данилової Т.Б., згідно постанови Верховної ради України від 22.09.2016 р.
Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.09.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.
Згідно протоколу повторного автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.
Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулось з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2016 року задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Третя особа ОСОБА_10 та її представник у письмовому запереченні на касаційну скаргу проти поданої касаційної скарги заперечують, оскільки заявлені в ній вимоги суперечать законодавству.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 19.10.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2005 р. між Селянським - фермерським господарством „Яровіт" та Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області було укладений договір оренди землі.
Відповідно до вказаного договору, Василівська районна державна адміністрація передала, а Фермерське господарство „Яровіт" прийняло в оренду земельну ділянку площею 25 га для ведення фермерського господарства з земель запасу Малобілозірської сільської ради, що підтверджується актом прийому - передачі від 23.05.2005 р.
Згідно п. 11 договору (в редакції договору про внесення змін до договору оренди землі №600 від 31.10.2011 р.), орендна плата вноситься орендарем рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця .
Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У відповідності до п. 43 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.
З огляду на матеріали справи, договір був зареєстрований 19.07.2005 р. (підтверджується відміткою на договорі).
Таким чином, з врахуванням приписів п. 8 та п. 43 договору, договір діяв до 19.07.2015 р.
31.10.2011 р. сторони підписали між собою договір № 600 про внесення змін до договору оренди землі, згідно якого п.5 договору виклали в новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до довідки відділу Держкомзему у Василивіському районі Запорізької області від 28.10.2011 р. № 1526 становить 318160 грн. " Крім того, встановили новий розмір орендної плати у розмірі 9544,80 грн. на рік, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та виклали п.11 договору у новій редакції, визначивши порядок сплати орендної плати.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.06.2015 р. Фермерське господарство "Яровіт" звернулось до першого заступника начальника ГУ Держземагенства у Запорізької області із заявою від 18.06.2015 р., в якій просив прийняти рішення про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
До вищевказаної заяви позивачем були додані: додаткова угода про поновлення договору та договір оренди землі.
Листом - повідомленням від 17.07.2015 р. ГУ Держгеокадастру у Запорізької області вказало Фермерському господарству "Яровіт" про припинення договору оренди землі від 23.05.2005 р. у зв'язку з невиконанням умов зазначених в положенні ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання рішення ГУ Держгеокадастру у Запорізької області від 17.07.2015 р. - недійсним, з наступних підстав.
Так, з листа - повідомлення від 17.07.2015 р. № 27-8-0810/25-15 вбачається, що основною підставою для відмови у продовженні договору оренди землі стало те, що орендар при зверненні із заявою про поновлення договору оренди не довів, що він належним чином виконував умови договору оренди земельної ділянки.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що орендарем вимоги щодо звернення до орендодавця у встановлені законом строки та вимоги щодо додавання до такої заяви проекту додаткової угоди - були виконано.
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять документів, а відповідачами, під час розгляду справи не доведено, що позивач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди земельної ділянки.
До того ж, у листі - повідомленні від 17.07.2015 р. № 27-8-0.4-810/25-15 ГУ Держгеокадастру у Запорізької області, взагалі, не посилається на конкретні порушення, допущені орендарем під час дії договору оренди землі.
З огляду на матеріали справи, пунктом 31 договору оренди землі від 23.05.2005 р., укладеного між Василівською районною державною адміністрацією та Селянським - фермерським господарством "Яровіт", визначені обов'язки орендаря щодо умов використання земельної ділянки, а саме: орендар повинен:
- приступати до використання земельної ділянки орендар має право після державної реєстрації договору оренди;
- орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, додержуватись вимог, встановлених ст. 22 цього закону, та виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України, тощо.
Обов'язки землекористувачів земельних ділянок, також, визначені і у ст. 96 Земельного кодексу України.
Вищевказаною статтею передбачено, що землекористувачі земельних ділянок повинні: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; є) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Як встановлено судами, земельна ділянка використовувалась орендарем виключно за її цільовим призначенням - з метою ведення фермерського господарства (товарне сільськогосподарське виробництво); при користуванні земельною ділянкою орендар не порушував вимог законодавства про охорону довкілля; орендна плата вносилась відповідно до умов договору, а з 01.01.2011 р., згідно положень Податкового кодексу України, що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.
Станом на 19.07.2015 р. (дату закінчення терміну дії договору) орендар не мав заборгованості з орендної плати; орендарем не порушувалися права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; вирощування сільськогосподарських культур проводилось орендарем з дотриманням сівозміни, з забезпечення корисних властивостей землі та родючості ґрунтів і підвищення їх рівня; орендарем своєчасно надавалася загальнообов'язкова звітність про стан і використання земель та інших природних ресурсів; земельна ділянка використовувалась з дотриманням правил добросусідства, зі збереженням геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що орендар належно виконував обов'язки за умовами договору, а тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк та на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Стосовно відсутності у позивача агрохімічного паспорта поля, суди вірно зауважили, що відповідно до Указу Президента України від 02.12.1995 р. № 1118 "Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення", обов'язок суцільної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення не покладається на землекористувачів, а тому право орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки не може бути поставлене в залежність від наявності агрохімічного паспорту, оскільки орендар не є тим суб'єктом який повинен забезпечити агрохімічну паспортизацію відповідної земельної ділянки.
Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли до правомірного висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, викладене у листі - повідомленні від 17.07.2015 р. №27-8-0.4-810/25-15.
В той же час, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції помилково припинив провадження по справі в частині визнання договору оренди землі від 23.05.2005 р. - поновленим та визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - укладеною, з огляду на наступне.
Так, приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до приписів ст.ст. 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
-участь у спорі суб'єкта господарювання;
-наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
-наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
-відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на матеріали справи, підставою для звернення до суду з позовом стало те, що договір оренди земельної ділянки від 23.05.2005 р., укладений між позивачем та Василівською районною державної адміністрацією Запорізької області, закінчив свою дію, а Фермерське господарство "Яровіт", в свою чергу, має намір продовжити правовідносини щодо оренди спірної земельної ділянки.
Відтак, предметом позову у даній справі є: визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки - укладеною та визнання договору оренди землі від 23.05.2005 р. - поновленим.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що зазначені позовні вимоги підлягають розгляду саме у господарських судах, оскільки безпосередньо виникають з договору оренди та передбаченою чинним законодавством можливістю поновлення такого договору оренди.
Як вже зазначалось, постановою суду апеляційної інстанції від 25.04.2016 р. Фермерському господарству "Яровіт" у задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі від 23.05.2005 р. поновленим та додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною - було відмовлено.
Суд апеляційної інстанції в своїй постанові вказав про те, що наявне письмове повідомлення орендодавця, а саме ГУ Держземагенства у Запорізької області, про відмову у поновленні договору оренди землі (на підставі листа від 17.07.2015 р.) унеможливлює застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Разом з тим, колегія судів касаційної інстанції вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним та зауважує про те, що наказом комісії з реорганізації Держземагенства у Запорізької області від 18.06.2015 р. №22, ГУ Держземагенства у Запорізької області було реорганізовано шляхом приєднання до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2015 р. позивач звернувся із заявою про поновлення договору оренди землі, тобто за місяць до закінчення дії договору оренди землі.
Як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про заперечення у поновленні договору оренди землі від 23.05.2005 р. (зареєстрованого 19.07.2005 р. за №040526600007) було задоволено.
Таким чином, висновок суду щодо відмови позивачу в поновленні договору оренди землі - є безпідставним та суперечить з попереднім висновком суду апеляційної інстанції.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим і висновок апеляційного господарського суду про те, що існуюча редакція договору оренди від 23.05.2005 р. та запропонована позивачем додаткова угода не містять даних про кадастровий номер земельної ділянки, продовження оренди якої вимагається, а тому унеможливлює задоволення позовних вимог позивача з посиланням на ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
З частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Так, у ч. 1-5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України.
Так, у ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.
Крім того, ст. 764 Цивільного кодексу України передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.
Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можливе лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Однак, суди попередніх інстанцій не врахували, що Фермерське господарство "Яровіт" як орендар, після закінчення терміну оренди продовжувало користуватися земельною ділянкою та належно виконувати умови спірного договору оренди землі, в тому числі сплачувати до Державного бюджету орендну плату у встановленому законом порядку.
До того ж, у справі, яка розглядається пунктом 8 договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області, передбачено, що після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.
У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Однак, суди попередніх інстанцій не врахували вищезазначене, а також не надали оцінку додатковій угоді про поновлення договору оренди, згідно ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що Василівська районна державна адміністрація Запорізької області в своїх поясненнях просить задовольнити позовні вимоги Фермерського господарства "Яровіт".
Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне вказати і про те, що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не витребували розпорядження, на підставі якого спірна земельна ділянка була надана в оренду Фермерському господарству "Яровіт".
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не перевірили ґрунтовність юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до пункту 3 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фермерського господарства "Яровіт" задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2016 р. у справі №908/5048/15 в частині відмови Фермерському господарству "Яровіт" у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі від 23.05.2005р. поновленим скасувати, в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя М.Данилова
Судді С.Бакуліна
О.Сибіга