ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 906/1727/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Комунального вищого навчального закладу "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016у справі№906/1727/14 Господарського суду Житомирської областіза позовомПриватного підприємства "Проф-Альянс" доКомунального вищого навчального закладу "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної радипростягнення 203568,69 грн.за зустрічним позовомКомунального вищого навчального закладу "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної радидоПриватного підприємства "Проф-Альянс" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Державної фінансової інспекції в Житомирській області та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4пропро стягнення збитків в сумі 247168,36 грн.за участюпрокурора Житомирської області в інтересах Комунального вищого навчального закладу "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради за участю представників сторін:

прокуратури: Клюге Л.М. (прокурор відділу ГПУ)

позивача: Борісова О.В. (представник за дов. від 18.10.2016)

Скримовська О.В. (представник за дов. від 18.10.2016)

відповідача: Вербицький А.О. (представник за дов. від 26.08.2016)

Гуртовенко Р.М. (представник за дов. від 31.03.2016)

третіх осіб: ОСОБА_10 (представник за дов. від 09.03.2016)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Проф-Альянс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Комунального вищого навчального закладу "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради про стягнення на свою користь 203 568, 69 грн боргу з оплати вартості виконаних і прийнятих відповідачем підрядних робіт на підставі Договору № 74 від 27.05.13 та додаткових угод до нього. Позов обґрунтовано приписами статей 173,175 Господарського кодексу України, статей 11,16, 509, 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.02.15 прийнято зустрічний позов Комунального вищого навчального закладу "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради про стягнення з ПП "Проф-Альянс" збитків у сумі 247168,36 грн через неналежне виконання умов укладеного між сторонами Договору на виконання робіт. При цьому позивач за зустрічним позовом посилався на висновки викладені в акті № 06-04-09/048 від 21.11.2014 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради за період з 01.01.2012 до 01.11.2014 та приписи статей 610,611,623, 852 Цивільного кодексу України, статей 216, 224, 225 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 03.03.2015 місцевий господарський суд залучив Державну фінансову інспекцію в Житомирській області до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради.

Ухвалою від 16.04.2015 господарський суд залучив фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.05.2016, ухваленим суддею Машевською О.П., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016, винесеною колегією суддів у складі: Мамченко Ю.А. - головуючий, Дужич С.П., Саврій В.А., первісний позов задоволено повністю з підстав його обґрунтованості, а в задоволенні зустрічних позовних вимог судом відмовлено, через відсутність складу цивільного правопорушення, необхідного для настання такої міри відповідальності, як стягнення збитків на підставі статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224 та 225 Господарського кодексу України.

Комунальний вищий навчальний заклад "Бердичівський медичний коледж" Житомирської обласної ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволені первісного позову відмовити, задовольнивши при цьому зустрічні позовні вимоги. Скарга мотивована доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 610, 623, 837, 852, 883 Цивільного кодексу України, статей 190, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, статей 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що право замовника на стягнення збитків з підрядника за неналежне виконання умов договору прямо передбачено нормами права, що регулює спірні правовідносини та вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність всіх складових цивільного правопорушення у діях підрядника, зокрема шляхом завищення вартості і обсягів робіт за договором. Скаржник вказує, що сплата однією стороною договору надлишкових коштів іншій стороні в результаті її неправомірних дій є втратою таких коштів, а надлишково сплачені кошти підпадають під визначення збитків. На думку скаржника протиправні дії ПП "Проф-Альянс" полягають у включенні до актів неправдивих даних про виконані роботи та їх ціну; наявність шкоди - у сплаті КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" надлишкових кошів на користь позивача за первісним позовом; причинний зв'язок між діями ПП "Проф-Альянс" та шкодою завданою ВКНЗ "Бердичівський медичний коледж" виявився в оплаті робіт на підставі недостовірних даних, що були включені підрядником до актів виконаних робіт; наявність вини ПП "Проф-Альянс" полягає у свідомому включенні до актів виконаних робіт даних, що не відповідають проектній документації. Скаржник зазначає, що не міг виявити спірні відступи від умов договору, оскільки вони не були явними і для підтвердження чи спростування вказаних відступів від умов договору необхідно було призначити судову експертизу. Відтак скаржник вважає, що судами не було враховано висновки експерта про те, що зазначені в актах приймання виконаних робіт розміри кошторисного прибутку, адміністративних витрат, податку на додану вартість, склад ресурсних елементів кошторисних норм, застосування підвищувального коефіцієнту не відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Також скаржник вказує, що судами не було враховано висновки експерта про те, що до актів приймання виконаних робіт було включено будівельно-монтажні роботи, витрати та матеріали, які фактично не виконувались та не використовувались. Крім того на думку скаржника, суди фактично не розглянули по суті вимоги зустрічного позову щодо стягнення збитків за Договором, чим позбавили його права на судовий захист гарантоване статтею 1 ГПК України. Скаржник також вважає, що справу було розглянуто незаконним складом суду, оскільки суддя Машевська О.П. відмовили в задоволенні заяви про її відвід вказавши на відсутність для цього підстав.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Проф-Альянс" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити посилаючись на те, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою та вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно - правової відповідальності відповідальність щодо збитків не настає.

Приватне підприємство "Проф-Альянс" зазначає, що за доводами зустрічного позову наявність у замовника збитків не пов'язується із вартістю втраченого, пошкодженого чи знищеного майна підрядником, або із витратами, які замовник зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Фактично, у зустрічному позові замовник вважає збитками кошти, сплачені підряднику в якості оплати виконаних робіт на підставі договору на виконання робіт №74 від 27.05.2013.

Таким чином, на думку Приватного підприємства "Проф-Альянс", судами першої та апеляційної інстанції зроблено вірні висновки про те, що суми, заявлені для стягнення в зустрічному позові не можуть вважатися збитками та не підлягають стягненню з позивача за первісним позовом.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Бердичівським медичним коледжем Житомирської обласної ради, як замовником, та Приватним підприємством "Проф-Альянс", як підрядником, 27.05.2013 було укладено Договір на виконання робіт № 74, за умовами якого - підрядник зобов'язався на свій ризик власними і залученими силами та засобами виконати ремонтно-реставраційні роботи корпусу №4 Бердичівського медколеджу по вул.Шевченка, 14 в м. Бердичеві у встановлений строк, а замовник зобов'язався прийняти їх та оплатити. Умовами договору сторони погодили, зокрема, склад, обсяги, якість робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією.

Сторони визначили, що ціна договору становить 606673,20 грн. з ПДВ, є твердою, але може бути змінена за взаємною згодою сторін, зокрема, у разі суттєвої відмінності фактичних умов виробництва від проектних, передбачити які підрядник не міг при узгодженні ціни та внесення змін до проектної документації; договірна та фактична ціна робіт обґрунтовується відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000 із змінами та доповненнями.

Сторони також погодили, що розрахунки з підрядником проводяться замовником після пред'явлення рахунку на оплату робіт, до якого додаються: акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в); довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3); розрахунок загальновиробничих витрат; розрахунок адміністративних витрат; відомість ресурсів; підрядник надає замовнику зазначені документи кожний місяць.

Договір на виконання робіт №74 сторони уклали строком до 31.12.2013, обумовивши, що усі додатки до нього є його невід'ємними частинами. Сторони уклали ряд додаткових угод до спірного правочину. Судами установлено, що з урахуванням умов додаткових угод, кошторисна вартість виконання ремонтно-реставраційних робіт станом на кінець 2013 року становила 831210,00 грн. а станом на 26.05.2014 зменшилась до суми 808746,72 грн.

Разом з тим, суди установили і те, що 09.12.2013 сторони погодили договірну ціну на будівництво, що здійснюється в 2013 році, складену в поточних цінах станом на 09.12.2013, згідно з якою вартість робіт склала 808747,20 грн. Дана договірна ціна підписана та скріплена печатками замовника і підрядника .

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до частини 1 статті 321 Господарського кодексу України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Водночас, згідно статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначаються ціна роботи або способи її визначення, яка включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно частини 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Статтею 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно зі статтею 875 цього ж Кодексу за договором будівельного підряду замовник зобов'язується прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За змістом частин 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до частини 3 статті 853 Цивільного кодексу України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Судами при розгляді даного спору установлено, що замовник довідками за №154 від 14.04.2015 та №285 від 09.06.2015 підтвердив, що РП 2013 року (з врахуванням виконаних робіт) №1 та №2, у зв'язку із змінами до проектно-кошторисної частини документації, пройшов державну експертизу кошторисної частини .

Судами установлено і те, що замовник надав Державній фінансовій інспекції у Житомирській області для перевірки саме РП 2013 року (з врахуванням виконаних робіт) №1 та №2, у зв'язку із змінами до проектно-кошторисної частини документації, який пройшов державну експертизу кошторисної частини станом на 05.12.2013 .

Замовник 09.12.2013 за накладною передав підряднику "Перерахунок кошторисної документації до РП "Ремонтно-реставраційні роботи корпусу №4 Бердичівського медколеджу по вул. Шевченка, 14 в м. Бердичеві (з врахуванням виконаних робіт).

Судами при розгляді спору по суті вимог установлено і те, що в межах дії Договору на виконання робіт №74 у 2013 році підрядник та замовник склали наступні акти приймання виконаних будівельних робіт:

- акт №1 за серпень 2013 року на суму 169207,20 грн. ; - акт №2 за вересень 2013 року на суму 72433,73 грн.; - акт №3 за жовтень 2013 року на суму 153835,64 грн.; - акт №4 за листопад 2013 року на суму 209701,46 грн.; - акт №5 за грудень 2013 року на суму 31859,83 грн.; - акт №6 за грудень 2013 року на суму 171708,86 грн. .

Окрім того, замовник та підрядник підписали та скріпили печатками довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень - грудень 2013 року на загальну суму 807746,72 грн.

Тобто, як установлено судами при розгляді даного спору, підрядник 23.12.2013 передав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 203568,69 грн., тобто, саме за ціною, визначеною в цінах станом на 09.12.2013 року. При цьому, судами обґрунтовано відхилена передача замовником підряднику 09.12.2013 за накладною кошторисної документації "Перерахунок кошторисної документації до РП "Ремонтно-реставраційні роботи корпусу №4 Бердичівського медколеджу по вул.Шевченка, 14 в м.Бердичеві (з врахуванням виконаних робіт), складеної в поточних цінах на 28.06.2013 та яка пройшла експертизу 05.12.2013 року, позаяк така була передана підряднику після виконання ним відповідних робіт за Договором .

Суди установили, що замовником були оплачені виконані роботи за серпень - листопад 2013 року на суму 605178,03 грн., однак виконані роботи за грудень 2013 року на суму 203568,69 грн. залишились не оплачені.

Отже, враховуючи приписи зазначених вище статей, а також те, що судами попередніх інстанцій в межах наданих їм процесуальним законодавством установлено, що відповідач за первісним позовом оглянув та прийняв за актом приймання-передачі без будь-яких зауважень і застережень виконані позивачем за первісним позовом підрядні роботи обумовлені договором, а повідомив замовник про виявлені недоліки лише через рік після виконання робіт підрядником, а також з огляду на те, що виявлені фінансовою інспекцією недоліки не є прихованими і могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт (явні недоліки), то за вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком про те, що замовник втратив право посилатися на відступи підрядника від умов договору або недоліки у виконаній роботі, її вартості, обсягах, тощо.

Поряд з цим, з матеріалів справи убачається, що з метою встановлення всіх обставин виконання підрядником ремонтно-реставраційних робіт у справі господарським судом Житомирської області призначалась судова будівельно-технічна експертиза, висновки якої досліджувались обома судами і їм надавалась оцінка в межах повноважень, наданих попереднім судовим інстанціям Господарським процесуальним кодексом України. З огляду на викладене судова колегія Вищого господарського суду України відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги про те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішення і постанови, висновки проведеної експертизи не враховувались.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, КВНЗ "Бердичівський медичний коледж" погодився з вартістю робіт, шляхом укладення договору, додаткових угод до нього та підписанням актів і довідок, а тому посилання скаржника на включення до актів виконаних робіт будівельно-монтажні роботи, витрати та матеріали, які фактично не виконувались та не використовувались є необґрунтованими.

Відтак, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили первісний позов про стягнення боргу за прийнятті та неоплачені підрядні роботи на суму 203568,69 грн.

Щодо доводів касаційної скарги в частині зустрічних позовних вимог, то вони також не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у даній справі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом частини 1 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Право замовника вимагати у підрядника відшкодування збитків, який порушив договірне зобов'язання, передбачено Цивільним кодексом України. Поряд з цим, ураховуючи предмет зустрічного позову, то для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

Тобто, позивачеві необхідно довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

У п.3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок) зазначено, що акт ревізії це документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Згідно з п.50 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Частина 2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачає, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, в тому числі, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Однак, виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Відтак, встановлення контролюючим органом в ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за зустрічним позовом невідповідність щодо вартості або обсягу підрядних робіт, не може бути підставою для стягнення з підрядника збитків у розмірі завищеної суми.

Позивачем за зустрічним позовом не доведена протиправна поведінка відповідача у вигляді порушення умов договору, зокрема, в частині встановленої ціни, як і не доведене настання реальних збитків позивача, тобто витрат які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ч.2 ст. 22 ЦК України). Акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не є належним доказом порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за договором та спричинення збитків позивачеві.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 2 ст. 852 та ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України, якими визначено право замовника на відшкодування збитків та встановлено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, оскільки вказані норми не можуть бути застосовані, якщо замовником не заявлено про виявлені у роботі підрядника відступи від умов договору або інших недоліків у визначеному ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України порядку.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову, колегія суддів також визнає правомірним та обґрунтованим.

Інші доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів та не спростовують установлених судами обставин спору. Оскільки порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, судом не виявлено, то колегія суддів визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 906/1727/14 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський