ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 904/2421/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича група "Альбатрос", м. Дніпрона постановуДніпропетровської апеляційного господарського суду від 20.07.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф", м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробнича група "Альбатрос", м. Дніпропростягнення 230 438, 24 грн.

за участю представників

позивача: Шевчук В.В.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК Проф" (далі за текстом - ТОВ "ТСК Проф") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТВГ "Альбатрос" (далі за текстом - ТОВ "ТВГ "Альбатрос") про стягнення 200 438, 24 грн. заборгованості та 30 000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року позов задоволено: присуджено до стягнення з ТОВ "ТВГ "Альбатрос" на користь ТОВ "ТСК Проф" 200 438, 24 грн. основного боргу та судовий збір; в задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 30 000 грн. - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що між сторонами склалися правовідносини з поставки товару і до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Глави 30 § 1. Поставка Господарського кодексу України та Глави 54 (Загальні положення про купівлю-продаж) Цивільного кодексу України, а тому встановивши факт не поставки попередньо оплаченого товару, з урахування ст. 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 205, 207, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума попередньої оплати такого товару; в частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу необхідно відмовити, оскільки такі послуги надавались не адвокатом, що суперечить положенням ст. ст. 44, 48 ГПК України.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ТВГ "Альбатрос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

ТОВ "ТСК Проф" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.11.2015 року ТОВ "ТВГ "Альбатрос" виставило для оплати рахунок-фактуру № Общ-00003112, в якому зазначено про поставку товару, а саме: профіль стіновий ПС-35С 0,45 оц 1110х6750, 291 шт.; плоский лист цинк 0,45 1250х2000, 57 шт.; профіль покрівельний ПК-20 0,45 оц 1150х4000, 43 шт. на загальну суму 200 439, 24 грн. з ПВД. Одержувачем та платником товару вказано ТОВ "ТСК Проф".

ТОВ "ТСК Проф" зазначений рахунок-фактуру було оплачено на загальну суму 200 439, 24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1059 від 13.11.2015 року та № 1100 від 27.11.2015 року.

Відповідач після оплати виставленого рахунку поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 22.01.2015 року про повернення коштів ТОВ "ТСК Проф" в найкоротші строки (але не більше 3 днів з моменту надсилання даної вимоги) в сумі 200 438, 24 грн. Дану вимогу отримано відповідачем 10.02.2016 року, що підтверджується поштовим повідомленням, однак залишено останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього Кодексу.

В силу приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

В ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

З урахуванням встановлених обставин справи та з огляду на вищенаведені правові приписи, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що між сторонами склалися правовідносини з поставки товару, до яких відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 200 438, 24 грн., оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів поставки оплаченого товару і у покупця в силу приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця, який не поставив товар у встановлений строк.

Також колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у стягненні з відповідача 30 000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки за змістом ч. 1 ст. 44, ч. 3 ст. 48, ч. 5 ст. 49 ГПК України на сторони у справі можливе покладення як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "ТВГ "Альбатрос", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 року у справі № 904/2421/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська