ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 902/652/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Ємельянова А.С., Кондратової І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року у справі № 902/652/15 за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради до приватного підприємства "Торгова фірма "В" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном,

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Торгова фірма "В" про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом звільнення приватним підприємством "Торгова фірма "В" на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради нежитлового підвального приміщення, позначеного літерою "п/А" загальною площею 35,2 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з припиненням орендних правовідносини на підставі договору оренди від 17.09.1992 року з моменту ліквідації юридичної особи орендодавця та самовільним користуванням орендарем спірними приміщеннями за відсутності рішення міської ради про передачу його в користування.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.02.2016 року залучено до участі у справі іншого відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, з тих мотивів, що за твердженням відповідача саме вказана особа фактично використовую спірне приміщення.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.05.2016 року (судді: Говор Н.Д., Банасько О.О., Яремчук Ю.О) позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено; в позові до приватного підприємства "Торгова фірма "В" відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року (судді: Грязнов В.В., Мельник О.В., Розізнана І.В.) рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові рішення прийняті судом у відповідності до вимог закону, і тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача ФОП ОСОБА_4, дослідивши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 17.09.1992 року Вінницький центральний парк культури і відпочинку ім. Горького, діючи як орендодавець, та Вінницька торгова фірма "В", діючи як орендар, уклали договір, згідно з п.1.1 якого Парк виділяє в оренду підвальне приміщення АДРЕСА_1, а Фірма приймає в оренду даний об'єкт з подальшою приватизацією за відповідного дозволу Уряду України. Строк договору не обмежений (п.3.1 Договору) (т.1, а.с. 33).

01.07.1998 року сторони уклали Додаток до Договору оренди, згідно з п.1 розділу "обов'язки сторін" якого Парк виділяє Фірмі в оренду майданчик, який прилягає до орендованого приміщення та дах орендованого приміщення, які є невід'ємною частиною композиції арки площею 220 м2, а Фірма приймає в оренду даний об'єкт з подальшою приватизацією у разі зміни законодавства України. Згідно з розділом "юридична відповідальність сторін" дане доповнення до Договору оренди приміщення є його невід'ємною частиною, набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 25 років. У разі виконання усіх пунктів доповнення до Договору дана угода автоматично продовжується на той же строк, без права розірвання (т.1, а.с. 47).

Договір оренди та Додаток до нього підписані директорами Парку та Фірми, скріплені відтисками печаток сторін.

Рішенням від 04.04.2008 року №1881 Вінницька міська рада створила Комунальне підприємство "Об'єднана дирекція міських парків культури і відпочинку" на базі реорганізованих шляхом злиття закладу культури "Центральний парк культури і відпочинку ім.Горького" та Комунального підприємства "Міський парк культури і відпочинку "Дружби народів" з 01.07.2008 (т.1, а.с. 13).

Рішенням Вінницької міської ради від 29.04.1999 року "Про управління майном територіальної громади міста" встановлено, що Виконавчий комітет здійснює управління комунальною власністю територіальної громади міста в межах, визначених п.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", крім повноважень передбачених ст. 26 цього Закону, які є виключною компетенцією міської ради (т.2, а.с. 99).

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 24.05.2012 року №1246 внесені зміни до п. 4.7 рішення Виконкому міської ради від 10.11.2011 року №2748 "Про оформлення права власності на нерухоме майно фізичним та юридичним особам", в п.1 рішення виконкому міської ради від 10.05.2012 року №1123 "Про часткові зміни в рішення виконкому міської ради від 10.11.2011 року №2748" та викладено його в новій редакції. Оформлено право власності територіальної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, яка в цілому складається з літери "п/А" - нежиле приміщення загальною площею 35,2 м2 (т.1, а. с. 80).

На підставі вказаного рішення 24.05.2012 року територіальній громаді м. Вінниці в особі Вінницької міської ради видано Свідоцтво про право комунальної власності на нежиле приміщення по АДРЕСА_1, яке в цілому складається з літери "п/А" - нежиле приміщення, загальною площею 35,2 м2(т.1, а.с.9, 10). Право володіння вказаним нерухомим майном підтверджено також рішенням господарського суду Вінницької області у справі №8/22/2011/5003 від 23.01.2013 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.05.2013 року у справі №902/ 83/13-г Комунальне підприємство "Об'єднана дирекція міських парків культури і відпочинку" ліквідовано. Про державну реєстрацію припинення КП "Об'єднана дирекція міських парків культури і відпочинку" у Єдиному державному реєстрі вчинено запис від 21.05.2013 року (т.1, а.с. 14; т.2, а.с. 4-6).

Матеріали справи свідчать, що 23.02.2015 року ПП "Торгова фірма "В" (орендар) та ФОП ОСОБА_4 (суборендар) уклали договір суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення літерою "п/А" площею 35,2 м2, розташоване на АДРЕСА_1, яке перебуває у користуванні орендаря на підставі Договору оренди від 17.09.1992 року.

Майно передане суборендарю за актом приймання-передачі від 23.02.2015 року. Договір суборенди та акт приймання-передачі майна підписані директором Фірми та Підприємцем, скріплені відтисками печаток сторін (т.2, а.с 54-55, 56).

З матеріалів справи вбачається, що з метою проведення огляду фактичного використання майна комунальної власності територіальної громади м. Вінниці розпорядженням міського голови 02.02.2016 року №28-р створено комісію, яка провела зовнішній огляд нежитлового приміщення літ. п/А загальною площею 35,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що вхідні металеві двері заблоковані шляхом заварювання, відтак доступ до приміщення неможливий. Під час проведення огляду присутня ФОП ОСОБА_4 повідомила, що використовує дане приміщення на підставі договору суборенди від 23.02.2015 року, укладеного із ПП "Торгова фірма "В"(т.2, а.с. 48-49).

До суду апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_4 подано додаткові докази, зокрема, додаткова угода від 09.02.2016 року про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення та акт приймання-передачі майна, за яким суборендар ФОП ОСОБА_4 передає, а орендар ПП "Торгова фірма "В" приймає нежитлове приміщення під літерою п/А площею 35,2 кв.м, яке перебувають у користуванні орендаря на підставі договору від 17.09.1992 року.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом звільнення нежитлового підвального приміщення у зв'язку з припиненням договору оренди з моменту ліквідації юридичної особи орендодавця та самовільним користуванням орендарем спірними приміщеннями за відсутності рішення міської ради про передачу його в користування.

Висновок суду першої інстанції, який підтриманий судом апеляційної інстанції, про відмову в позові до ПП "Торгова фірма "В" та про задоволення позову до ФОП ОСОБА_4 і зобов'язання останньої звільнити спірні приміщення обгрунтовано тим, що нежитлове підвальне приміщення загальною площею 35,2 м2 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Вінниці в особі Вінницької міської ради, а орендодавцем за договором оренди від 07.09.1992 року було підприємство, правонаступник якого у зв'язку із виключенням його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України припинився як юридична особа, відтак припинилось право користування і володіння спірним приміщенням для ПП "Торгова фірма "В", а тому будь-які дії останнього щодо нежитлового приміщення, крім повернення майна не мають правових підстав. В той же час, на момент порушення провадження у даній справі спірним приміщенням користувалася і володіла ФОП ОСОБА_4 на підставі договору суборенди від 23.02.2015 року, яка і зобов'язана звільнити спірне приміщення позивачу за відсутності правових підстав для користування ним.

До того ж, судом апеляційної інстанції не прийнято подані ФОП ОСОБА_4 додаткові докази у зв'язку з відсутністю обгрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції.

Проте, висновки судів зроблені за неповно встановлених фактичних обставин справи, що свідчить про їх необґрунтованість та передчасність.

Виходячи зі змісту ст.ст. 38, 43, 84 ГПК України рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення").

Зазначеним вимогам оскаржені судові рішення не відповідають.

Так, дійшовши висновку про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити спірне приміщення на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради у зв'язку з припиненням договору оренди з огляду на ліквідацію юридичної особи орендодавця, суди попередніх інстанцій не дослідили обставин, пов'язаних з встановленням особи орендодавця.

Зі змісту статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) вбачається, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Підприємства, установи, організації можуть бути орендодавцями лише щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Подібна норма також міститься у частині 1 статті 287 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, де також вказано, що орендодавцем щодо державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 2 пункту 4 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

До того ж, суди обох інстанцій не з'ясували правового режиму предмету оренди на момент укладення основного договору оренди та додаткової угоди до нього і не встановили в якій власності перебувало це майно - в державній чи комунальній, та яка особа мала право бути орендодавцем такого майна.

Водночас, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано обставин щодо наявності права бути орендодавцем переданого в оренду майна у Комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури і відпочинку" на момент його ліквідації та чи могла бути його ліквідація підставою для припинення договору оренди, враховуючи те, що об'єкт оренди належить до комунальної власності.

При цьому, не дослідивши змісту основного договору оренди від 17.09.1992 року щодо визначення площі об'єкту оренди, ні додатку до нього від 01.07.1998 року, за яким Вінницьким центральним парком культури і відпочинку ім. Горького надавався в оренду Торговій фірмі "В" приміщення загальною площею 220 кв.м, суди попередніх інстанцій не встановили, яке ж приміщення було об'єктом оренди на час виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, суди обох інстанцій приймаючи рішення про задоволення позову до ФОП ОСОБА_4 і зобов'язання останньої звільнити спірні приміщення, та пов'язавши такий обов'язок лише з припиненням договору оренди від 17.09.1992 року з моменту ліквідації юридичної особи - наймодавця (орендодавця) відповідно до вимог ст. 781 ЦК України, не навели правової оцінки судовим рішенням у справах № 8/22/2011/5003 та № 7/167-07, з огляду на преюдиціальність встановлених ними обставин, зокрема щодо неукладеності договору оренди від 17.09.1992 року та відсутності у Вінницького центрального парку культури і відпочинку ім. Горького та його правонаступника, який виступав орендодавцем за договором, права передавати назване майно в оренду.

Таким чином, не врахувавши наведених обставин, суди не встановили дійсних обставин, з якими в даному випадку пов'язується зобов'язання з повернення спірного майна і на кого має покладатися такий обов'язок.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, відхиляючи додаткові докази подані ФОП ОСОБА_4 за відсутності обгрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції, та з'ясувавши, що вказана сторона не брала участі в судовому засіданні першої інстанції, не був позбавлений можливості зауважити, чи не є саме така обставина причиною, яка перешкоджала їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та рішення господарського суду Вінницької області від 04.05.2016 року скасувати, і справу № 902/652/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді А.Ємельянов

І.Кондратова