ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Справа № 911/2923/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Корсака В.А., Ходаківської І.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПершого заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.02.2017у справі№ 911/2923/16 Господарського суду Київської областіза позовомЗаступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської областідо1. Березанської міської ради Київської області; 2. Відділу освіти виконавчого комітету Березанської міської ради ; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дісконт"; 4. Виконавчого комітету Березанської міської ради;провизнання недійсними договору купівлі продажу, рішень сесії міської ради та зобов'язання повернути нежитлове приміщення вартістю 34 552,00 грн,

за участю представників

від прокуратури: Красножон О.М. - прокурор відділу ГПУ;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: Ковальський О.Б.;

від відповідача-4: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі № 911/2923/16 (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Пономаренко Є.Ю), у позові відмовлено повністю

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 911/2923/16 і прийняти нове рішення, яким позовну заяву заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 4-3, 12, 29, 33 - 35, 43, 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. справу № 911/2923/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Корсак В.А., Ходаківська І.П.

У призначене судове засідання з'явилися представники прокуратури та відповідача-3. Представники відповідача-1, -2, -4 не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача-3, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Березанської міської ради Київської області № 274-22-ХХІV від 02.04.2004 надана згода на виведення зі складу дошкільного навчального закладу "Ромашка" одноповерхової нежилої будівлі площею 250 кв.м за адресою: м. Березань, вул. Комарова, 5б та двоповерхової нежилої будівлі площею 560,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Березань, вул. Комарова, 5а.

Рішенням Березанської міської ради Київської області № 368-28-IV від 30.11.2004 одноповерхова нежила будівля за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Комарова, 5б включена до переліку об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації у 2004 році шляхом продажу за конкурсом.

Рішенням Березанської міської ради Київської області № 388-29-IV від 15.12.2004 одноповерхова нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Березань, вул. Комарова, 5б передана з балансу Відділу освіти на баланс Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області.

У зв'язку з невиконанням програми приватизації у 2004 році рішенням Березанської міської ради Київської області № 417-31-ІV від 28.01.2005 затверджено перелік об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації у 2005 році шляхом продажу за конкурсом до якого включена одноповерхова нежила будівля за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Комарова, 5б, а також одноповерхова нежила будівля за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Фрунзе, 7 та незавершене будівництво нежилої будівлі за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Фрунзе, 4а.

Вказаним рішенням також визнані такими, що втратили чинність рішення ради № 347-25- IV від 19.08.2004 та № 368-28- IV від 30.11.2004.

Рішенням Березанської міської ради Київської області № 455-35-IV від 12.07.2005 затверджене рішення Виконавчого комітету Березанської міської ради № 70 від 01.07.2005 "Про затвердження результатів конкурсів з продажу об'єктів комунальної власності".

13.07.2005 Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Дісконт" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта комунальної власності - одноповерхової нежитлової будівлі, що знаходиться на балансі Виконавчого комітету Березанської міської ради та підлягає приватизації шляхом продажу за конкурсом, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця одноповерхову нежитлову будівлю за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Комарова, 5б, що є об'єктом приватизації згідно з рішенням Березанської міської ради № 417-31-ІV від 28.01.2005.

Зазначений договір було нотаріально посвідчено та зареєстровано нотаріусом за реєстровим номером 1027.

На виконання умов договору від 13.07.2005 вищевказана одноповерхова нежитлова будівля за адресою Київська обл., м. Березань, вул. Комарова, 5б була передана продавцем покупцю, що підтверджується актом приймання-передачі від 14.07.2005.

Березанською міською радою Київської області 19.09.2005 прийнято рішення № 476-36-IV про реєстрацію договору купівлі-продажу реєстровий № 1027 об'єкта комунальної власності - одноповерхової нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Комарова, 5б.

Господарськими судами встановлено, що згідно з відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Комарова, 5б загальною площею 246,80 кв.м зареєстрована за ТОВ "Дісконт" 28.07.2005 на підставі договору купівлі-продажу реєстраційний № 1027 від 13.07.2005.

Вважаючи, що нежитлове приміщення, вказане у рішенні ради № 417-31-ІV від 28.01.2005 та в договорі від 13.07.2005, було приватизоване з порушенням вимог законодавчих приписів, заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарський суд Київської області з позовом до Березанської міської ради Київської області, Відділу освіти Виконавчого комітету Березанської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дісконт", Виконавчого комітету Березанської міської ради в якому, з урахуванням останньої заяви про зменшення позовних вимог № 34-16763вих-16 від 06.12.2016, просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта комунальної власності одноповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Виконавчого комітету Березанської міської ради та підлягає приватизації шляхом продажу за конкурсом, від 13.07.2005; визнати незаконним та скасувати рішення сесії Березанської міської ради № 417-31-ІV від 28.01.2005 "Про перелік об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації у 2005 році" в частині включення в перелік об'єктів об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації одноповерхової нежитлової будівлі за адресою: Київська область, місто Березань, вулиця Комарова, 5-б; скасувати запис у Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 17.11.2004 про право власності ТОВ "Дісконт" на вказану приміщення; зобов'язати ТОВ Фірма "Дісконт" звільнити та повернути зазначене приміщення до комунальної власності міста Березань.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що приватизація спірного нежитлового приміщення відбулась з порушенням законодавчих приписів, оскільки майно навчальних закладів, установ та організацій, що перебуває у державній чи комунальній власності та використовується, зокрема для дошкільної освіти, може використовуватися виключно із зазначеною метою та не підлягає приватизації. Спірне приміщення є частиною комплексу об'єктів Ясла-садка "Ромашка", який знаходиться у комунальній власності, і до видів його діяльності віднесено дошкільну освіту. При цьому ТОВ Фірма "Дісконт" не займається видами діяльності, пов'язаними з роботою з дітьми. Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій застосували наслідки спливу строку позовної давності, оскільки прокурором подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.07.2005 та скасування рішення Березанської міської ради від 28.01.2005 тільки 07.09.2016, хоча він мав можливість довідатись з відповідних публікацій в газеті як про прийняття радою вказаного рішення, так і про проведення конкурсу щодо продажу спірного об'єкта та визначення його переможцем ТОВ Фірма "Дісконт" не пізніше серпня 2007 року. Крім того, господарськими судами відмовлено у позові до Відділу освіти Виконавчого комітету Березанської міської ради, оскільки жодні вимоги до останнього прокурором не заявлені та не вказано обставин щодо неправомірних дій відділу, якими були б порушені права, за захистом яких поданий позов.

Касаційний суд погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилався на порушення при прийнятті та укладенні спірних рішення і договору законодавчих вимог щодо заборони перепрофілювання та приватизації об'єктів, які використовуються для цілей, пов'язаних з навчально-виховним процесом, зокрема дошкільною освітою.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону дитинства", в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про дошкільну освіту", в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту, зокрема є: забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти.

Статтею 5 Закону України "Про дошкільну освіту", в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що систему дошкільної освіти становить, зокрема, дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми. Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту", в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частинами 4, 5 ст. 63 Закону України "Про дошкільну освіту", в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, забезпечення соціального розвитку, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей (об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету).

Отже, з вказаних законодавчих приписів вбачається, що майно навчальних закладів, установ та організацій, яке перебуває у державній чи комунальній власності та використовується, зокрема для дошкільної освіти, може використовуватися виключно із зазначеною метою та не підлягає приватизації чи перепрофілюванню.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, спірне приміщення є частиною комплексу об'єктів Ясла-садка "Ромашка", який знаходиться у комунальній власності, і до видів його діяльності віднесено здійснення дошкільної освіти. При цьому відповідно до відомостей з ЄДРПОУ ТОВ Фірма "Дісконт" не займається видами діяльності, пов'язаними з роботою з дітьми.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, касаційний суд погоджується з доводами господарських судів попередніх інстанцій про порушення при прийнятті та укладенні спірних рішення і договору законодавчих вимог щодо заборони перепрофілювання та приватизації об'єктів, які використовуються для цілей, пов'язаних з навчально-виховним процесом, зокрема дошкільною освітою, що є підставою для визнання недійсним та скасування вказаних договору та рішення.

Разом з тим, ТОВ Фірма "Дісконт" було заявлено клопотання про застосування до позовних вимог прокурора наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому норма частини 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Згідно зі ст. 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому аналіз вищенаведених приписів дає підстави для висновку, що норма ч. 1 ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановленої для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 23.12.2014 у справі № 916/2414/13, від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-178цс15).

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, Березанською міською радою в газеті "Березанські відомості" № 59 від 04.08.2004 було розміщене повідомлення про рішення міської ради щодо включення одноповерхової нежилої будівлі за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Комарова, 5б до переліку об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації шляхом продажу за викупом.

Офіційне оголошення про те, що Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області оголошено конкурс з продажу об'єкта комунальної власності міста - одноповерхової нежилої будівлі за вищевказаною адресою також було опубліковано в газеті "Березанські відомості" № 33 від 30.04.2005.

В цій же газеті за № 55 від 23.07.2005 було розміщено і оголошення Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про те, що переможцем конкурсу з продажу об'єкта комунальної власності - одноповерхова нежила будівля за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Комарова, 5б визнано Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Дісконт".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", який частково втратив чинність з липня 2015 року, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Отже, встановлена господарськими судами попередніх інстанцій можливість прокуратури довідатись не пізніше серпня 2007 року про рішення Березанської міської ради, яким включено спірне приміщення до переліку об'єктів комунальної власності міста, що підлягають приватизації, зокрема шляхом продажу за конкурсом, а також про проведення конкурсу щодо продажу цього об'єкта з послідуючим визначенням його переможцем ТОВ Фірма "Дісконт", разом з відповідними визначеними законодавчими приписами повноваженнями органів прокуратури свідчить про об'єктивну можливість для здійснення перевірки законності цього рішення та спірного договору і звернення до суду в межах строку позовної давності, натомість нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Строк позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відтак, суд касаційної інстанції зазначає, що органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до ст. 121 Конституції України могли дізнатись про невідповідність спірних рішення та договору вимогам законодавства не пізніше серпня 2007 року.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені прокурором тільки 07.09.2016.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що ТОВ Фірма "Дісконт" відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства взяло участь в конкурсі і, ставши його переможцем, отримало у власність спірне приміщення та продовжує відкрито, протягом 12 років, володіти і користуватися зазначеним майном. При цьому відповідач-3 мав законні підстави сподіватися, що Березанська міська рада, як орган місцевого самоврядування, та її структурні підрозділи належно виконують свої функції відповідно до повноважень, наданих ним законодавчими приписами. Доказів же неправомірної поведінки ТОВ Фірма "Дісконт" під час проведення конкурсу та укладення спірного договору прокурором ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції подано не було.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Однак, пославшись при зверненні з позовом на необхідність захисту суспільного інтересу на повернення з приватної власності до комунальної приміщення об'єкту освіти прокурор не обгрунтував та не довів, що вказані заходи втручання в право особи на мирне володіння майном є сумісними із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позову у зв'язку із зверненням прокурора до суд з пропуском строку позовної давності відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами обгрунтовано відмовлено у позові до Відділу освіти Виконавчого комітету Березанської міської ради, оскільки жодні вимоги до останнього прокурором не заявлені та не вказано обставин щодо неправомірних дій відділу, якими були б порушені права, за захистом яких поданий позов.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування спірних договору та рішення, місцевим та апеляційним господарським судами також відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо скасування запису у Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 17.11.2004 про право власності ТОВ "Дісконт" на спірне приміщення та зобов'язання останнього звільнити та повернути зазначене приміщення до комунальної власності міста Березань.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, яким вже надана правова оцінка господарськими судами попередніх інстанцій.

За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 911/2923/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 911/2923/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 911/2923/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська