ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Справа № 925/229/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Демидової А.М.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Азот"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. (судді: Жук Г.А., Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)у справі№925/229/13-г господарського суду Черкаської областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Азот" про визнання наказу таким, що не підлягає виконаннюза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Азот" простягнення 15 448 168 грн. 38 коп.за участю представників: від позивача Майданевич Г.А., довіреність №179/16 від 27.04.2016 р. Столярець О.В., довіреність №169/16 від 27.04.2016 р.від відповідача Шимановський А.В., довіреність №500-08/49 від 30.12.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 р. у справі №925/229/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 р., задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Азот". Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 992 022 грн. 26 коп. 3% річних, 5 456 146 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 68 820 грн. 00 коп. судових витрат.

На виконання вказаного рішення 17.10.2014 р. місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

В подальшому, Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою про визнання зазначеного наказу таким, що не підлягає виконанню.

Свою заяву відповідач обґрунтував тим, що в процесі виконання рішення господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 р. у справі №925/229/13-г стягувачем та боржником укладено мирову угоду, зобов'язання за якою Публічне акціонерне товариство "Азот" виконало у добровільному порядку, внаслідок чого виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 р. було закінчено.

Місцевий господарський суд погодився з доводами відповідача щодо наявності підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим ухвалою від 03.06.2016 р. задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства "Азот" та визнав наказ господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 р., виданий на примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 р. у справі №925/229/13-г, таким, що не підлягає виконанню.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. у справі №925/229/13-г ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 р. скасовано, в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Азот" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

За висновками апеляційного господарського суду відповідачем здійснено виконання рішення суду в межах виконавчого провадження на стадії примусового виконання наказу, а, отже, таке виконання не можна вважати добровільним.

Не погодившись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 р.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.09.2016 р. справу №925/229/13-г передано колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Демидова А.М., Волік І.М.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3792 від 06.09.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Воліка І.М., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої справу №925/229/13-г передано колегії суддів в складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Демидова А.М., Ковтонюк Л.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2016 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 19.09.2016 р.

До початку судового розгляду представник позивач скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав заперечення на касаційну скаргу.

В судове засідання 19.09.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили оскаржувану постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, зокрема, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

В п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. роз'яснено, що ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Одночасно з цим, нормами чинного процесуального законодавства стягувачу та боржнику надано право укладати мирову угоду в процесі виконання судового рішення.

Так, згідно із ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

В свою чергу, у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання виконавче провадження підлягає закінченню.

У такому випадку виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Вказане викладено в ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що після відкриття відповідного виконавчого провадження, а саме: 16.09.2015 р., стягувачем - Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та боржником - Публічним акціонерним товариством "Азот" укладено мирову угоду, спрямовану на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 р. у справі №925/229/13-г.

Дану мирову угоду затверджено ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.09.2015 р. у справі №925/229/13-г.

В межах строку, встановленого в мировій угоді, боржником сплачено на рахунок стягувача 5 456 146 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 9 992 022 грн. 26 коп. 3% річних та 68 820 грн. 00 коп. відшкодування судових витрат, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Наведене стало підставою для прийняття заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови від 25.09.2015 р. про закінчення виконавчого провадження №45272721, у зв'язку із визнанням судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання рішення суду.

Зважаючи на викладені обставини, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що наказ господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 р. у справі №925/229/13-г є таким, що не підлягає виконанню, оскільки боржник у добровільному порядку та у строки, визначені в мировій угоді, виконав свій обов'язок перед стягувачем.

Апеляційний господарський суд не погодився з такою позицією господарського суду першої інстанції, зважаючи на те, що у даному випадку виконання рішення суду відбулось хоч і на підставі укладеної між сторонами та затвердженої судом мирової угоди, однак в межах виконавчого провадження та на стадії примусового виконання, тобто не в порядку добровільного виконання.

В свою чергу, здійснюючи касаційний перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р., колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості одночасного існування двох різних виконавчих документів на виконання одного судового рішення (наказу та мирової угоди).

Отже, із затвердженням ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.09.2015 р. у справі №925/229/13-г відповідної мирової угоди, наказ від 17.10.2014 р. втратив статус виконавчого документа, а вказана ухвала суду такого статусу набула.

Поряд з цим, як вбачається з приписів ст. 117 Господарського кодексу України наведений в даній статті перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не є вичерпним.

Таким чином, наказ господарського суду Черкаської області від 17.10.2014 р. у справі №925/229/13-г є таким, що не підлягає виконанню, оскільки на виконання відповідного судового рішення між стягувачем та боржником укладено мирову угоду, і ухвала суду про затвердження даної мирової угоди є самостійним виконавчим документом, що може бути пред'явленим до виконавчої служби.

За приписами ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі вже встановлених ними фактичних обставин справи. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Таким чином, з огляду на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції приписів ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, а саме обмеження підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, добровільним виконанням, постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. у справі №925/229/13-г підлягає скасуванню.

В свою чергу, зважаючи на повне та всебічне дослідження місцевим господарським судом фактичних обставин та прийняття законного рішення про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, ухвала господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 р. у справі №925/229/13-г підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. у справі №925/229/13-г скасувати.

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 р. у справі №925/229/13-г залишити в силі.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства "Азот" (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) 1 378 грн. 00 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя А. С. Ємельянов

Судді: А. М. Демидова

Л. В. Ковтонюк