Постанова ВГСУ від 19.09.2016 року у справі №904/21/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Справа № 904/21/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Демидової А.М., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016у справі№904/21/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект"простягнення 441 117 швейцарських франків 66 сантимів, що еквівалентно 6 854 770,37 грн. та 390 906,44 грн., всього 7 245 676,81 грн. за участю представників сторінвід позивача:Мандик В.А. (дов. № 301/4233 від 17.02.2016),від відповідача:Калиновський Є.А. (дов. № 33 від 19.01.2016), Соболєва М.І. (дов. № 31 від 19.01.2016,)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 441 117 швейцарських франків 66 сантимів, що еквівалентно 6 854 770,37 грн. та 390 906,44 грн., а всього: 7 245 676,81 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 у справі № 904/21/15 (суддя Мельниченко І.Ф.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 (колегія суддів у складі: Вечірко І.О., Кузнецов В.О., Науменко І.М.) рішення місцевого господарського суду від 20.04.2016 у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Постановлено стягнути із ТОВ Підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 116-1013/В-06 від 30.08.2006 по кредиту та процентам у розмірі 441 117,66 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 становить 6 854 770,37 грн., пеню в розмірі 390 906,44 грн., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 73 080,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 80 388,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити в силі.

14.09.2016 до Вищого господарського суду України від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він проти доводів відповідача заперечив, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 23.08.2006 між АКІБ "УкрСиббанк" (далі - банк) та ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" (далі - клієнт) укладений договір банківського рахунку № 21482 від 23.08.2006, на підставі якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № 26009214820000 у гривні та № 26008214821000 у швейцарських франках.

30.08.2006 між АКІБ "УкрСиббанк" (з 21.12.2009 - ПАТ "УкрСиббанк", далі - банк, кредитор) та ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" (далі - позичальник, боржник) укладений кредитний договір № 116-1013/В-06 (з подальшими змінами та доповненнями відповідно до додаткових угод № 1 від 14.12.2006, від 12.02.2007, від 29.05.2007, № 1 від 30.12.2008, № 2 від 25.02.2009, № 6 від 30.11.2009, далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику, а позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 520 000,00 швейцарських франків у порядку та на умовах, зазначених в договорі. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 2 132 230,88 грн. по курсу НБУ на день укладення договору.

У пункті 1.5 кредитного договору встановлено, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № 26008214821000 для подальшого використання за цільовим призначенням.

14.12.2006 сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою дійшли згоди викласти п. 1.1 кредитного договору в наступній редакції: банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 770 000 швейцарських франків у порядку та на умовах, зазначених в даному договорі. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 3 233 255, 41 грн. по курсу НБУ на день укладення договору.

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 30.12.2008) позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 29 серпня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 кредитного договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 кредитного договору.

Пунктом 1.3.1 кредитного договору передбачено, що за використання кредитних коштів встановлюється процентна ставка в розмірі 8,99% річних, якщо не встановлена інша процентна ставка згідно умов договору (п. 1.3.1 кредитного договору).

У п. 1.3.2 кредитного договору зазначено, що за користування кредитними коштами понад встановлений цим договором строк, зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення кредиту, у разі наявності такого графіку, процентна ставка встановлюється у розмірі 48% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за кредитним договором.

Згідно з п. 1.2 додаткової угоди № 6 до кредитного договору, за користування кредитними коштами понад встановлений термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу позичальника за кредитним договором.

Нарахування подвійної процентної ставки за прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу встановленого у кредитному договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Відповідно до п. 1.3.5 кредитного договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29.05.2007, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за цим договором у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Сторони також погодили графік погашення кредиту з наступними змінами (додатки №№ 1, 2 до кредитного договору).

Згідно з п. 11.1 кредитного договору відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 ЦК України, сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2 кредитного договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме:

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;

- від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті;

- пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом "факт/факт" (метод "факт/факт" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Позичальник повинен сплатити пеню за цим договором за першою вимогою банку.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними стало підставою для звернення банку до господарського суду з даним позовом про стягнення із відповідача 417 736,55 швейцарських франків заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 складає 6 491 438,42 грн., 23 381,11 швейцарських франків заборгованості по процентам, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 складає 363 331,95 грн., 336 727,78 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 54 178,66 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування ним.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів надання йому кредитних коштів в іноземній валюті. Відповідач зазначив, що кредитні кошти у гривневому еквіваленті дійсно були перераховані на його розрахунковий рахунок у банку, однак заяви про купівлю іноземної валюти за ці кредитні кошти він банку не подавав.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 за клопотанням відповідача у справі № 904/21/15 призначено економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставлені наступні питання:

1. Чи вірно нарахована сума заборгованості у розрахунку заборгованості, що наявний у матеріалах справи, виходячи з умов кредитного договору № 116-1013/В-06 від 30.08.2006 та додаткових угод до нього, укладених між ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" та ПАТ "УкрСиббанк"? Якщо ні, то якою вона має бути?

2. Чи відповідають наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості позичальника - ТОВ ПМТЗ "Агро-Комплект" (код ЄДРПОУ 202576000), по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу умовам укладеного між вказаними сторонами кредитному договору № 116-1013/В-06 від 30.08.2006 та додатковим угодам до нього, розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за таким кредитним договором?

3. Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором № 116-1013/В-06 від 30.08.2006 та додатковим угодам до нього вимогам Положення про кредитування банку?

У висновку судово-економічної експертизи № 2047/2048-15 від 07.10.2015 зазначено про те, що надати відповіді на поставлені питання та встановити правильність розрахунку кредитної заборгованості не надається за можливе у зв'язку з ненаданням необхідних для проведення дослідження додаткових документів.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, відповідачем були отримані кредитні кошти в іноземній валюті. Натомість, отримання кредиту у національній валюті місцевий господарський суд визнав доведеним та зазначив, що ця обставина не заперечується самим відповідачем.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції встановив, що видача кредиту та отримання відповідачем кредитних коштів в іноземній валюті підтверджується наявними матеріалами справи, як і неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором. Перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу по тілу кредиту, по сплаті процентів та пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Положеннями ч. 3 ст. 533 та ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом.

У відповідності до статей 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31.08.2006 відповідно до заявки клієнта № 2 від 31.08.2006 був здійснений продаж 520 000,00 швейцарських франків на Міжнародному валютному ринку та видача кредиту відповідно до кредитного договору № 116-1013/В-06 від 30.08.2006 у розмірі 520 000,00 швейцарських франків без ПДВ, залишок на кінець 31.08.2006 становить 0,00, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою по особовому рахунку № 26008214821000 за період з 23.08.2006 по 25.12.2006. Крім того, із зазначеної довідки вбачається, що 14.12.2006 відповідно до заявки № 1 від 14.12.2006 був здійснений продаж 250 000,00 швейцарських франків на Міжнародному валютному ринку та видача кредиту відповідно до кредитному договору № 116-1013/В-06 від 30.08.2006.

Погашення тіла кредиту та сплата процентів за користування ним здійснювалася відповідачем в іноземній валюті (у швейцарських франках), що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою та кредитними документами по рахунку № 26007011720100 за період з 22.12.2006 по 10.02.2015.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що з моменту зарахування кредитних коштів у розмірі 770 000,00 швейцарських франків на поточний рахунок клієнта № 26008214821000 ці кошти є власністю останнього і, відповідно, банк вважається таким, що виконав свої зобов'язання з надання кредиту позичальнику. В свою чергу встановлене апеляційним господарським судом неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним та встановлена судом правильність виконаного позивачем розрахунку є підставою для задоволення позову та стягнення заборгованості у заявленому розмірі.

Доводи касаційного оскарження з посиланням на порушення апеляційним господарським судом приписів ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку, оскільки судом попередньої інстанції встановлено обставини, які свідчили про виконання банком своїх зобов'язань в частині надання кредитних коштів позичальнику.

За таких обставин, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи.

Викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.