ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Справа № 920/1294/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Ткаченко Н.Г., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

на постанову та на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 господарського суду Сумської області від 11.04.2016 (про визнання кредиторських вимог ФОП ОСОБА_5)

у справі№ 920/1294/15 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Славяни"пробанкрутство ліквідаторМальований О.П.в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "ОТП Банк"Кучеренко О.О.ОСОБА_5 ТОВ "Славяни" Праватної фірми "Ордекс"Сивенко В.М. Білик С.І. Короза Д.С.В С Т А Н О В И В :

До господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Славяни" (далі - ТОВ "Славяни") у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яку прийнято до розгляду ухвалою господарського суду Сумської області від 21.08.2015.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.09.2015 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Славяни".

Постановою господарського суду Сумської області від 22.10.2015 визнано банкрутом ТОВ "Славяни", відкрито ліквідаційну процедуру.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) звернувся до боржника з заявою з грошовими вимогами у розмірі 3506752,37 грн. в порядку ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2016 (суддя Соп'яненко О.Ю.) заяву ФОП ОСОБА_5 про визнання кредиторських вимог на суму 3506752,37 грн. задоволено, визнано ФОП ОСОБА_5 кредитором у справі ТОВ "Славяни" з вимогами 3506752,37 грн., які включено до 4 черги; 2436,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог до 1 черги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (колегія суддів: Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 та ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_5 про визнання кредиторських вимог у повному обсязі.

ПАТ "ОТП Банк" посилалось на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.257 ЦК України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої та судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку ч.3 ст.95 Закону ФОП ОСОБА_5 звернувся до ТОВ "Славяни" з грошовими вимогами у розмірі 3506752,37 грн. В обґрунтування заяви ФОП ОСОБА_5 посилався на заборгованість, яка виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договорами комерційного представництва №1 від 01.04.2009, №2 від 01.04.2010, № 3 від 01.01.2011. ФОП ОСОБА_5 зазначав, що на виконання зазначених договорів ним було надано агентські послуги ТОВ "Славяни" на суму 3506752,37 грн., що підтверджується актами надання агентських послуг (т. 4 а.с. 96-141).

Судами зазначено, що між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Славяни" укладено договори комерційного представництва №1 від 01.04.2009, №2 від 04.01.2010, №3 від 01.01.2011 відповідно до яких комерційний агент (ФОП ОСОБА_5) в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством зобов'язувався здійснити комерційне представництво підприємства (ТОВ "Славяни") відносно третіх осіб, а підприємство зобов'язувалося сплатити за послуги комерційного агента суму агентської винагороди, яка визначалась п.3.1 договорів комерційного представництва.

Згідно п.4.2. договорів комерційного представництва агентська винагорода виплачується комерційному агенту протягом 180 календарних днів з дня оплати підприємством третім особам-постачальникам вартості продукції за угодою, укладеною за його посередництвом.

Суди зазначили, що актами надання агентських послуг №1 від 01.05.2009, №2 від 31.05.2009, №3 від 30.06.2009, №4 від 31.07.2009, №5 від 31.08.2009, №6 від 30.09.2009, № 7 від 31.10.2009, №8 від 30.11.2009, №9 від 31.12.2009, які надані в обґрунтування грошових зобов'язань перед ОСОБА_5 підтверджується виконання кредитором умов договору комерційного представництва від 01.04.2009 №1. Актами надання агентських послуг №1 від 31.01.2010, №2 від 28.02.2010, №3 від 31.03.2010, №4 від 30.04.2010, №5 від 31.05.2010, №6 за червень 2010, №7 від 31.07.2010, №8 від 31.08.2010, №9 від 30.09.2010, № 10 від 31.10.2010, №11 від 30.11.2010, №12 від 31.12.2012 підтверджується виконання кредитором умов договору комерційного представництва від 01.01.2010 №2. Актами надання агентських послуг №1 від 31.01.2011, №2 від 28.02.2011, №3 від 31.03.2011 підтверджується виконання умов договору комерційного представництва від 01.01.2011 №3. Загальна вартість агентських послуг склала 3563184,54 грн. Між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Славяни" складено 30.12.2013 акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого зобов'язання боржника перед ФОП ОСОБА_5 за договорами комерційного представництва склали 3506752,37 грн.

Враховуючи, що сторонами у договорах комерційного представництва №1, №2, №3 визначено, що документом, який фіксує факт надання послуг з боку виконавця є акти виконаних робіт, ФОП ОСОБА_5 надано суду оригінали актів надання агентських послуг, вказані акти містять всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", суди визнали їх належними доказами, якими підтверджується заборгованість боржника перед ФОП ОСОБА_5

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено на підставі виписок по рахунках ТОВ "Славяни", наданих на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 для огляду, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "ОТП Банк", ПАТ "Полтава банк" за період з 01.01.2009 по 31.01.2015, ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 18.10.2011 по 01.01.2015, на підставі актів звіряння розрахунків між ТОВ "Славяни" та ТОВ ВКФ "Кондитероптторг" від 11.10.2016, між ТОВ "Славяни" та ТОВ "Ріо", між ТОВ "Славяни" та ТОВ "Компанія Крок", між ТОВ "Славяни" та ЧП "ВКіК", листа від 13.10.2016 ТОВ "Сумипродресурс", існування господарських операцій між ТОВ "Славяни" та юридичними особами, зазначеними у вказаних вище актах надання агентських послуг.

Враховуючи вищезазначене, суди дійшли висновку про те, що ФОП ОСОБА_5 є кредитором боржника, оскільки має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у зв'язку з чим його заява підлягає задоволенню, а грошові вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Таким чином, розглядаючи вимоги кредиторів суди повинні встановити обставини наявності грошових зобов'язань до боржника, які підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, первинними документами, які містять відомості про господарські операції і підтверджують їх здійснення.

Як зазначено судом першої інстанції, на підтвердження грошових зобов'язань ОСОБА_5 надано договори комерційного представництва та акти надання агентських послуг. (т.4 а.с. 99-131).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів, визначений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.7, 2.8 2.13, 2.14, 2.15 вказаного Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З матеріалів справи вбачається, що скаржником наводилися доводи, що надані кредитором акти надання агентських послуг не містять усіх обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні документи, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, ідентифікаційні коди підприємств, зазначених в актах. Крім того, заявником касаційної скарги заявлялись доводи відносно не дослідження судами виконання ТОВ "Славяни" умов договору поставок - здійснення оплати за поставлений товар, з огляду на те, що згідно умов агентських договорів підставою виплати винагороди у ФОП ОСОБА_5 є оплата боржником третім особам - постачальникам вартості продукції по угоді.

Однак, в порушення вимог ст.ст. 42, 43, 84 ГПК України суд першої інстанції не навів доводів, за якими відхиляються доводи скаржника, мотиви не застосування законів та інших нормативно-правових актів. Суд апеляційної інстанції, напроти, формально зазначив, що акти відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", однак, при цьому не проаналізував та не встановив ідентифікаційні коди постачальників, які здійснювали поставки товару ТОВ "Славяни", а про їх відсутність в спірних актах взагалі не зазначив. Судами не встановлено і обставин виконання договорів поставок, а отже і правову підставу для отримання ФОП ОСОБА_5 агентської винагороди.

Відтак, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не здійснили комплексного дослідження первинних документів та документів фінансової звітності, що стосуються спірної заборгованості, та не надали оцінку наявним у них невідповідностям, не дослідили чи відповідають вони вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, отже, не з'ясували чи є ці акти надання агентських послуг первинними документами у розумінні наведених норм, чи підтверджують факт здійснення між сторонами господарської операції, та чи є підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання. Крім того, суди не взяли до уваги, що лише дослідженням та оцінкою судом належних і допустимих доказів у конкретній справі можуть бути встановлені обставини, а встановленням факту знищення договорів поставок та бухгалтерських регістрів не може підтверджуватись факт існування господарських відносин з поставки між банкрутом та третіми особами, зазначеними в актах надання агентських послуг.

Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом, а тому до спірних правовідносин сторін повинний бути застосований загальний строк позовної давності тривалістю у три роки згідно ст. 257 ЦК України.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 4.2 названої постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Посилаючись на приписи ст.264 ЦК України, суди не застосували строк позовної давності до вимог ФОП ОСОБА_5 При цьому суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 30.12.2013 підписано акт звірки взаємних розрахунків, який на його думку є підставою для переривання строку позовної давності. Суд апеляційної інстанції не застосував позовну давність до спірних правовідносин, посилаючись на ч.3 ст.267 ЦК України, та зазначив, що застосування позовної давності здійснюється лише за заявою сторони у спорі. Оскільки стороною у спорі щодо наявності заборгованості за договорами комерційного представництва №1, №2, №3 є ліквідатор, і ним не було подано заяву про застосування строку позовної давності, то у господарського суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні заявлених вимог з зазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи боржник 30.12.2013 підписав акт звірки взаємних розрахунків, в яких визнав свій борг перед ФОП ОСОБА_5 Однак, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не враховано, що з наданого акту звірки не вбачається, на підставі яких договорів виникла заборгованість між сторонами.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Таким чином, сторонами у справі про банкрутство, які наділені всіма процесуальними правами сторони під час провадження у справі про банкрутство, є кредитори, яким Закон не забороняє заявляти про застосування позовної давності під час провадження у справах про банкрутство, оскільки провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, банк є кредитором у справі про банкрутство, отже, має право заявляти про застосування позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 та ухвала господарського суду Сумської області від 11.04.2016 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При новому розгляді судами врахувати наведене вище, розглянути вимоги ФОП ОСОБА_5 з урахуванням вимог чинного законодавства, повно відобразити обставини, які мають значення для даної справи, та зробити обґрунтовані висновки, що підтверджуються достовірними доказами, наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні, про що зазначити в описовій та мотивувальній частині судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 та постанову господарського суду Сумської області від 11.04.2016 (про визнання кредиторських вимог ФОП ОСОБА_5) у справі №920/1294/15 скасувати.

Справу №920/1294/15 передати до господарського суду Сумської області на новий розгляд в частині кредиторських вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_5.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Н.Г. Ткаченко

В.Ю. Поліщук