ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Справа № 907/185/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.суддіБакуліна С.В., Данилова М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі№ 907/185/16Господарського судуЗакарпатської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" 2. Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"про стягнення суми 631 226,07 грн. страхового відшкодування в порядку регресу

- позивача:Гаркуша Г.В. дов. від 01.01.2017,- відповідача:ОСОБА_6 дов. від 10.01.2017, - третьої особи 1:не з'явились,- третьої особи 2:не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.06.2016 р. (ОСОБА_7) у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 р. (судді: Кузь В.Л., Малех І.Б., Орищин Г.В.) рішення господарського суду Закарпатської області від 08.06.2016 р. залишено без зміни.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з кінцевим висновком місцевого господарського суду про відмову в позові, керувався тими мотивами, що зарахування зустрічних однорідних вимог, яке було оформлено актом взаємозаліку виплати страхового відшкодування і страхових платежів №580566631.13 від 13.08.2013 між позивачем та Тов "Європа-Транс ЛТД" не відповідало вимогам ст. 601 ЦК України; у спірному зобов'язанні не відбулася заміна кредитора - страхувальник не міг передати страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, оскільки за договором, як зазначено вище, вигодонабувачем виступав ПАТ "ВТБ БАНК", тобто між страхувальником та страховиком на момент проведення зарахування не існувало однорідних, зустрічних вимог, оскільки набувачем (власником) коштів страхового відшкодування мав бути вигодонабувач.

Також суд зазначив, що позивачем не надано рахунків СТО, наявність яких передбачена умовами договору страхування, на підставі яких позивач повинен був (мав можливість) визначити розмір витрат на відновлення транспортного засобу на день складання страхових актів та визначення суми страхового відшкодування, яка підлягала б до виплати. При відсутності рахунків вартості ремонтних робіт позивач не мав правових підстав визначати розмір та проводити виплату страхового відшкодування.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, позов задовольнити.

Скаржник доводить, що правомірно вимагає відшкодування шкоди на загальних підставах цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду в деліктних позадоговірних) відносинах відповідно з нормами ч. 1 ст. 1166, ст. 1172, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1191, ст. 1194 ЦК України.

Скаржник вважає, що отримав право вимоги як страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування до особи, відповідальної за завдані збитки, проведене зарахування зустрічних однорідних вимог, яке оформлено актом взаємозаліку від 13.08.2013 року, правомірне, оскільки листом №5427/1-2 від 18.07.2013 року Вигодонабувач за договором страхування ПАТ «ВТБ Банк» повідомив, що не заперечує проти сплати страхового відшкодування на користь страхувальника TOB «Європа-Транс». Станом на 13.08.2013 року за договором страхування № 580566631.13 існувало зобов'язання ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» перед TOB «Європа Транс» щодо сплати страхового відшкодування, строк виконання кого настав, та зобов'язання TOB «Європа транс» щодо сплати страхових платежів, строк виконання якого також настав. Зобов'язання сторін є грошовими, тобто однорідними. Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. За таких обставин припинення зобов'язання ПрАТ «АСК ІНГО Україна» перед TOB «Європа-Транс» щодо зазначених норм матеріального права.

Договором страхування, а саме п. 6.2. передбачені умови здійснення страхової виплати і зазначений перелік документів, що підтверджують розмір збитків: акт авто товарознавчого дослідження або експертизи, калькуляція та оригінали рахунків вартості ремонтних робіт.

Скаржник для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля НОМЕР_1, провів автотоварознавче дослідження, відповідно до звіту якого № 298 від 02 жовтня 2013 року, визначена вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_1 та вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ. Також для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого напівпричепа CHEREAU CSD 35 FHB д/н НОМЕР_2, 21 серпня 2013 року було проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до звіту якого № 638/1 визначена вартість матеріального збитку, завданого власникові напівпричепа CHEREAU CSD 35 FHB д/н НОМЕР_2, та вартість відновлювального ремонту.

Таким чином, скаржник вважає, що належними та допустими доказами довів розмір шкоди, заподіяної Відповідачем, а тому висновки судів є таким, що суперечить нормам процесуального права.

Скаржник вважає, що правомірно перерахував страхове відшкодування в сумі 409 423 грн. 40 коп.. на рахунок, який ПАТ «ВТБ Банк» зазначив в своєму листі, останнім підтверджено отримання страхового відшкодування у сумі 409 423,40 гривень.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.05.2013 року між ПАТ "Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна" (страховик) та ТОВ „Європа-транс Лтд" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 580566631.13, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами згідно переліку, визначеного в додатку 1 до договору, в тому числі, транспортний засіб: сідловий тягач марки „MAN" TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - „MAN") та напівпричіп - рефрижератор марки „CHEREAU" CSD 35 PHB, реєстраційний номер НОМЕР_4 (далі - „CHEREAU").

30.05.2013 по автодорозі „Київ-Должанськ на 703 км відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: водій ОСОБА_8, керуючи автомобілем марки „Volvo", реєстраційний номер НОМЕР_5 з напівпричепом „Schmitz" реєстраційний номер НОМЕР_6, виконуючи обгін автомобіля НОМЕР_7 та напівпричіп „CHEREAU" реєстраційний номер НОМЕР_4, допустив зіткнення з автомобілем „MAN". Внаслідок ДТП вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 09.07.2013 у справі №301/1619/13-п встановлено порушення водієм ОСОБА_8 вимог Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також накладено стягнення у вигляді штрафу.

Між позивачем та ТОВ "Європа-Транс Лтд" був складений акт взаємозаліку (узгодження) виплат страхового відшкодування і страхових платежів № 580566631.13-1 від 13.08.2013, відповідно до якого позивач зарахував в рахунок виплати страхового відшкодування в розмірі 271 292,67 грн. за пошкодження автомобіля "MAN" в рахунок заборгованості по сплаті страхової премії страхувальником за договором страхування № 580566631.13 від 17.05.2013, яка на день зарахування складала 979 501,50 грн. (Т. І., а.с. 125).

Відповідно до платіжного доручення № 10326 від 30.08.2013 позивач сплатив ТОВ "Європа-Транс Лтд" (код ЄДРПОУ 32605152) страхове відшкодування за пошкодження напівпричепа "CHEREAU" в розмірі 409 423,40 грн.(Т. І., а.с. 126).

Касаційна інстанція не погоджується з висновками про невідповідність закону проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог з таких мотивів.

Так, відповідно до листа позивача від 14.06.2013 вих. № 79692 вигодонабувач надав відповідь листом від 18.07.2013 № 5427/1-2, у якому зазначив, що не заперечує проти сплати страхового відшкодування страхувальнику ТОВ "Європа-транс". Вказівка у листі про необхідність перерахування коштів на рахунок станції технічного обслуговування не змінює тієї обставини, що вигодонабувач погодився на сплату страхового відшкодування страхувальнику, тому висновок судів про ненадання згоди вигодонабувачем не відповідає обставинам справи.

Станом на 13.08.2013 року за договором страхування № 580566631.13 існувало зобов'язання ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» перед TOB «Європа Транс» щодо сплати страхового відшкодування, строк виконання кого настав, та зобов'язання TOB «Європа транс» щодо сплати страхових платежів, строк виконання якого також настав. Зобов'язання сторін є грошовими, тобто однорідними. Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. За таких обставин припинення зобов'язання ПрАТ «АСК ІНГО Україна» перед TOB «Європа-Транс» щодо зазначених норм матеріального права.

При цьому, слід зазначити, що судом апеляційної інстанції безпідставно вказано, що визначення страхового відшкодування не є безспірним з врахуванням наявності третьої сторони, яка винна у настанні страхового випадку, оскільки для зарахування вимог достатнім є, щоб вимоги були зустрічними, однорідними, з наступившим строком виконання, і закон не вимагає, щоб вони були безспірними.

Невірним є також висновок про припинення дії договору через те, що страхувальник не сплачував страхову премію у встановлені додатковою угодою № 1 від 17.05.2013 строки.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про страхування», ст.997 ЦК України договір страхування припиняється у разі несплати страхувальником чергового страхового платежу у встановлені строки, при цьому договір вважається достроково припиненим, у випадку якщо перший (черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги, якщо інше не передбачено умовами договору.

Умовами договору страхування передбачено інше: відповідно до п.3.3. Договору страхування цей договір набирає чинності в строк, зазначений в п.2.1. Договору, за умови сплати страхувальником зобов'язань по сплаті страхової премії або першої її частини. У випадку, якщо одна із частин страхової премії не сплачена у зазначений у графіку строк Договір припиняє свою дію з 00.00 годин дня наступного за днем, вказаним в цьому Договорі як граничний строк сплати страхової премії.

20 травня 2013 року TOB «ЄВРОПА - Транс ЛТД» сплатили на рахунок ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» першу частину страхової премії у розмірі 108 833 грн. 91 коп. згідно графіку, відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору добровільного страхування №580566631.13 від 17.05.2013 року. Договір страхування набув чинності 20 травня 2013 року, та був чинним станом на дату ДТП - 30 травня 2013 року.

Перша частина страхової премії станом на день настання страхового випадку З0 травня 2013 р. сплачена, підстав для визнання договору припиненим не має.

Умовами договору передбачено, що несплата Страхувальником страхової премії в повному обсязі у зазначений у цьому Договорі строк не є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування (п. 6.12.).

Відповідно до п.3.4. Договору страхування при умові відсутності заборгованості по сплаті страхової премії (її частини) страховик сплачує страхове відшкодування повністю у випадку, якщо страхувальник протягом 15 робочих днів з моменту настання страхового випадку сплатив страхову премію в повному обсязі, якщо страхувальник не виконав цю вимогу страховик вправі зменшити страхове відшкодування на суму цієї сплати.

Щодо висновків про відсутність правових підстав визначати розмір та проводити виплату страхового відшкодування, оскільки позивачем не надано належних доказів на підставі яких позивач повинен був (мав можливість) визначити розмір витрат на відновлення транспортного засобу на день складання страхових актів та визначення суми страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Договором страхування, а саме п. 6.2. передбачені умови здійснення страхової виплати і зазначений перелік документів, що підтверджують розмір збитків: акт авто товарознавчого дослідження або експертизи, калькуляція та оригінали рахунків вартості ремонтних робіт.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля НОМЕР_8, було проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до звіту якого № 298 від 02 жовтня 2013 року, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_8, складає 169 386 грн. 99 коп., а вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ складає 284 588,56 гривень.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого напівпричепа CHEREAU CSD 35 FHB д/н НОМЕР_2, 21 серпня 2013 року було проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до звіту якого № 638/1 вартість матеріального збитку, завданого власникові напівпричепа CHEREAU CSD 35 FHB д/н НОМЕР_2, складає: 371 469 грн.02 коп., а вартість відновлювального ремонту складає: 441 770 грн.46 коп.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позивач доводив розмір шкоди з врахуванням наданих звітів експерта-оцінювача, які судам належало оцінити всебічно та повно з врахуванням всіх інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Не можна погодитися і з висновком, що позивач одноосібно визначив порядок розпорядження сумами страхового відшкодування по даній ДТП, а тому його право регресу не відповідає умовам договору страхування і відповідно таким не може бути з таких мотивів.

Також, на лист позивача (від 26.06.2013 № 79808-13) про надання ПАТ "ВТБ-Банк" згоди на перерахування суми 484 623,40 грн., як попередньо визначеної страховиком вартості страхового відшкодування по напівпричепу "Cherеau", вигодонабувач листом від 24.07.2013 № 5575/1-2 повідомив, що ним прийнято рішення про сплату страхового відшкодування на суму 484 623,40 грн. ПАТ "ВТБ-Банк" на погашення заборгованості за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011 за зазначеними в листі реквізитами.

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення № 10326 від 30.08.2013, яка засвідчує перерахування позивачем суми - 409 423,40 грн., отримувачем якої є ТОВ "Європа-Транс ЛТД".

В листі від 24.06.2016 № 8001/1-2 ПАТ "ВТБ-Банк" зазначає про те, що ним було отримано страхові відшкодування на суму 409 423,40 грн., яке в подальшому було спрямоване на погашення заборгованості за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011.

Таким чином, страховик діяв відповідно до вказівок вигодонабувача, який вказав реквізити для перерахування коштів, і зазначення їх отримувачем ТОВ "Європа-Транс ЛТД" не спростовує обставин щодо банківського рахунку, який вказаний самим вигодонабувачем.

Таким чином, з врахуванням наведених висновків, суд касаційної інстанції вважає, що судами не з'ясовані дійсні вимоги позивача, оскільки не надано належну оцінку всім фактичним обставинам, що вказують на факт виконання страховиком зобов'язання з виплати страхового відшкодування, не виконано вимог щодо всебічного та повного встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, зокрема, що стосується обставин, що свідчать про розмір збитку.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 та рішення господарського суду Закарпатської області від 08.06.2016 р. у справі № 907/185/16 Господарського суду Закарпатської області скасувати.

3. Справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна М.В. Данилова