ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року Справа № 916/89/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР"на рішеннягосподарського суду Одеської області від 03.03.2017 р. (суддя Смелянець Г.Є.) та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. (судді Величко Т.А., Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.) у справі№916/89/16 господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1.Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство "Домінанта"; ОСОБА_3; ОСОБА_4 простягнення 390 875 грн. 91 коп.за участю представників: від позивача ОСОБА_5, довіреність вих. №128 від 24.10.2016 р. від відповідача не з'явилисьвід третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не з'явилисьвід третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не з'явилисьвід третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2016 р. у справі №916/89/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, спричинену транспортному засобу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" в сумі 385 763 грн. 91 коп. та витрати на оплату судової експертизи в сумі 3 638 грн. 11 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказані судові акти, обґрунтовані тим, що відповідач є власником транспортного засобу та роботодавцем водія, який визнаний судом винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу позивача.

Переглядаючи судові рішення в касаційному порядку, Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що вони прийняті за відсутності повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 р. та рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 р. було скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2017 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р., в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" відмовлено з мотивів недоведеності факту наявності трудових правовідносин між відповідачем та водієм, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Не погодившись з судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2017 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, за твердженнями скаржника, з матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та водієм, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, склались трудові правовідносини, проте, відповідні фактичні обставини не були належним чином оцінені попередніми судовими інстанціями.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2017 р. касаційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 18.09.2017 р.

У судове засідання 18.09.2017 р. з'явився представник позивача.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.07.2015 р. по автодорозі Одеса - Мелітополь - Ново-Азовськ сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1 з напівпричепом марки "Chreau" державний номер НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" на праві приватної власності.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановлено вину останнього у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі висновку експертизи №333/15 від 09.12.2015 р., проведеної на замовлення позивача, вартість спричиненої матеріальної шкоди власнику напівпричепа-рефрижератора Chareau C38 становить 385 763 грн. 91 коп. При цьому, вартість наданих експертних послуг склала 1 700 грн. 00 коп.

Відповідний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, також підтверджено висновком комісійної судової автотоварознавчої експертизи, проведеної під час розгляду даної справи.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що на виконання претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛАЙН" позивачем сплачено даному товариству 3 395 грн. 00 коп. вартості вантажу, який було пошкоджено, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (платіжне доручення №477 від 24.07.2015 р.).

Поряд з цим, 12.02.2016 р. Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство "Домінанта" виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 49 500 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку станом на 18.02.2016 р. та не заперечується позивачем.

Проаналізувавши спірні правовідносини, які виникли між сторонами та є предметом розгляду в межах даної судової справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заявленого у справі №916/89/16 позову, з огляду на наступне.

За загальним правилом, згідно з положеннями ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.ч. 3, 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Одночасно з цим, в п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01.03.2013 р. роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.ч. 3, 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Під час нового розгляду справи №916/89/16 місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження факту існування на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди трудових відносин між винним водієм та відповідачем, зокрема, відсутній відповідний трудовий договір або судове рішення про встановлення періоду виконання робіт та оформлення трудових правовідносин.

Зважаючи на це, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з недоведеністю факту наявності підстав для покладення саме на відповідача обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним висновком господарських судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують законності оскаржуваних судових рішень та стосуються виключно переоцінки доказів щодо наявності між відповідачем та винуватцем завдання шкоди трудових відносин.

З огляду на приписи ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, дослідження та оцінка таких доказів виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. та рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2017 р. у справі №916/89/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова