ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 910/8538/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіКарабаня В.Я.,суддіКовтонюк Л.В.,за участю представників:позивачаЄлманової В.А.,відповідачаМихайленко В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма"на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 рокуу справі№ 910/8538/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма"простягнення 837063,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М" (надалі - ТОВ "БЦ Квартал М", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма" (надалі - ТОВ "Інформаційний центр "Сігма", відповідач), посилаючись на те, що 03.09.2015 року з відповідачем уклало договір зворотної фінансової допомоги на суму 837069,28 грн, відповідно до якого боржник зобов'язувався повернути грошову суму протягом 25 банківських днів з дати підписання договору. У встановлений договором строк відповідач не виконав зобов'язання за договором, борг не повернув. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 837063,28 грн у рахунок боргу за договором зворотної фінансової допомоги.

ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" позовні вимоги не визнало, посилаючись на те, що договір зворотної фінансової позики був укладений внаслідок зловмисної домовленості представників сторін. Відповідач просив зупинити провадження у справі до зупинення провадження у справі № 910/8538/16 до набрання чинності рішенням у справі за позовом ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" до ТОВ "БЦ Квартал М" про визнання недійсним договору зворотної фінансової позики № б/н від 03.09.2015 року, витребувати у позивача оригінали документів, а також призначити в даній справі судову експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо справжності підписів осіб, які містяться на примірниках договорів та визначення часу створення документів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року у справі №910/8538/16 (суддя Андреїшина І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів: Майданевича А.Г., Чорної Л.В.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі ТОВ "Інформаційний центр "Сігма", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо забезпечення рівності всіх учасників судового процесу та змагальності, просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суди необґрунтовано відмовили у зупиненні провадження у справі, не витребували у позивача оригіналів документів, які підтверджують повноваження осіб, що підписали договір, а також копії балансів і звітів про фінансові результати за 2015 рік, які б підтверджували відображення у звітній документації операції з надання позики, та не залучили до матеріалів справи оригінали банківських документів про перерахування коштів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 03.09.2015 року між сторонами укладено письмовий договір зворотної фінансової допомоги на безоплатній основі, згідно якого позивач надав відповідачу безпроцентну позику в сумі 837069,28 на строк 25 банківських днів з дати підписання договору (а.с. 28 т 1).

Договір від імені позивача було укладено генеральним директором ОСОБА_6, а від імені відповідача - директором ОСОБА_7

На виконання договору позивач перерахував відповідачу кошти в 837063,28 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 03.09.2015 року на суму 748911,41 грн, № 555 від 16.09.2015 року на суму 32883,05 грн, № 556 від 25.09.2015 року на суму 35729,06 грн, банківською випискою від 04.09.2015 року на суму 19545,76 грн (а.с. 29-32 т. 1).

28 та 29 вересня 2015 року відповідач повернув суму позики в розмірі 6,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 33 т. 1).

Оригінали договору та банківських документів були оглянуті в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій.

Сторони підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період з 03.09.2015 року до 09.03.2016 року, якому підтвердили заборгованість ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" у розмірі 837063,28 грн (а.с. 34 т. 1).

09.03.2016 року ТОВ "БЦ Квартал М" звернулось до ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" з претензією вих. № 05/03, в якій просило погасити заборгованість у розмірі 837063,28 грн в строк 10 календарних днів із дати отримання даної претензії.

14.03.2016 року ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" надіслало лист-відповідь вих. № 14-03/16 від 14.03.2016 року, в якому підтвердило суму заборгованості за договором зворотної фінансової позики № б/н від 03.09.2015 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 1046 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), виходив з того, що позивач має право вимагати повернення суми позики у розмірі 837063,28 грн, оскільки підтвердив належними та допустимими доказами передання відповідачу визначеної грошової суми, а відповідач не виконав свої зобов'язання та у встановлений договором позики строк не повернув всю суму позики.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що суди безпідставно не зупинили провадження у справі до набрання чинності рішенням у справі за позовом ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" до ТОВ "БЦ Квартал М" про визнання недійсним договору зворотної фінансової позики № б/н від 03.09.2015 року, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження по справі лише в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Зважаючи на обставини цієї справи, зокрема те, що факт отримання позичальником спірної суми позики позивач підтверджує не лише договором, а й банківськими документами, в даному випадку розгляд справи про визнання договору недійсним жодним чином не перешкоджав вирішенню спору у цій справі. Відтак, суди обґрунтовано та законно відмовили у зупиненні провадження у справі за клопотанням відповідача. Суд касаційної інстанції також враховує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 року було залишено без змін рішення у справі № 910/11408/16 про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору зворотної фінансової позики № б/н від 03.09.2015 року.

З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця ст. 1051 ЦК України надає позичальникові право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Обставину стосовно непередання грошових коштів доводить та сторона, яка посилається на таку обставину, тобто, в даному випадку відповідач. ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" не надало жодних письмових доказів (зокрема, виписок з банківського рахунку за вересень 2015 року), які б підтверджували про ненадходження на його рахунок спірної суми коштів відповідно до платіжних доручень позивача, і свідчили про безгрошовість укладеного сторонами договору позики. Відтак, його доводи про порушення судами принципів рівності та змагальності судового процесу є безпідставними.

В даному випадку позивач, керуючись ст.ст. 32, 33 ГПК України подав суду докази, які обґрунтовують його вимоги. Водночас, відповідач на підтвердження своїх заперечень не надав жодних доказів.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що суди, порушуючи ст. 38 ГПК України, безпідставно не витребували у позивача копії балансів і звітів про фінансові результати за 2015 рік, які б підтверджували відображення у звітній документації операції з надання позики, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Зважаючи на предмет спору, обставини додержання суб'єктом господарювання порядку подання фінансової, статистичної та інших видів звітності не входять до предмета доказування у цій справі.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про те, що до матеріалів справи не долучені оригінали документів, Вищий господарський суд України зауважує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються до господарського суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

У п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18, якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Суди обох інстанцій, виконуючи ці норми законодавства, на вимогу відповідача витребували у позивача оригінали доданих до позову документів, оглянули їх та повернули позивачу, оскільки законом не передбачено, що договір позики та платіжні документи мають бути долучені до справи лише в оригіналі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції встановив, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення скарги не вбачається.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 року у справі №910/8538/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.СуддяКарабань В.Я.СуддяКовтонюк Л.В.