ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 910/7977/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної аудиторської служби України, м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Турбоатом", м. ХарківдоДержавної фінансової інспекції України, м. Київза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "112 Україна", м. Київ; Приватного акціонерного товариства "Телерадіокомпанія "Люкс", м. Львівпроспростування недостовірної інформації

за участю представників

позивача: Гарагуля В.А.,

відповідача: Шевелєва Ю.Е.,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариства "Турбоатом" (далі за текстом - ПАТ "Турбоатом") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної фінансової інспекції України (далі за текстом - ДФІ України) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "112 Україна" (далі за текстом - ТОВ "ІА "112 Україна") та приватного акціонерного товариства "Телерадіокомпанія "Люкс" (далі за текстом - ПрАТ "Телерадіокомпанія "Люкс"), в якому просило: з метою відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача, визнати недостовірною, такою що не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію позивача інформацію, яку 18.03.2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України розповсюдила керівник ДФІ України - ОСОБА_6, виступаючи з робочим докладом перед Прем'єр-міністром України ОСОБА_7, в проміжок часу наради - 1 година 20 хвилин 25 секунд, а саме: "ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства"; зобов'язати ДФІ України не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію в такий самий спосіб, в який вона була розповсюджена, або наближений до нього спосіб, зазначивши, що дана інформація, а саме: "ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства" є недостовірною та не відповідає дійсності; стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року позовні вимоги задоволено частково: визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію ПАТ "Турбоатом" інформацію, яку 18.03.2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України розповсюдила керівник ДФІ України - ОСОБА_6, виступаючи з робочим докладом перед Прем'єр-міністром України ОСОБА_7, в проміжок часу наради - 1 година 20 хвилин 25 секунд, а саме: "ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства"; зобов'язано ДФІ України не пізніше наступного дня після набрання рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 910/7977/16 законної сили розмістити на власному офіційному сайті АДРЕСА_1 спростування недостовірної інформації, поширеної про ПАТ "Турбоатом" керівником ДФІ України ОСОБА_6 18.03.2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України, шляхом викладення на головній сторінці сайту АДРЕСА_1 повідомлення наступного змісту: "18.03.2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України, поширена керівником ДФІ України ОСОБА_6 інформація про ПАТ "Турбоатом", а саме: "ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства" є недостовірною та не відповідає дійсності"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано законністю та обгрунтованістю позовних вимог, оскільки поширена 18.03.2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України керівником ДФІ України інформація про те, що "ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства" є висновком останнього, що не відповідає дійсності, а відповідачем не надано судам належних доказів на підтвердження достовірності відображеної інформації; при цьому, висвітленою інформацією було завдано шкоди діловій репутації позивача, а заявлена до відшкодування сума у розмірі 1 грн. є мінімальною.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Державна аудиторська служба України (на яку покладено функції і повноваження ДФІ України) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ПАТ "Турбоатом" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.03.2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України керівник ДФІ України ОСОБА_6, виступаючи з робочим докладом перед Прем'єр-міністром України ОСОБА_7, в проміжок часу наради - 1 година 20 хвилин 25 секунд, озвучила, зокрема, інформацію наступного змісту: "ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства".

Засідання уряду транслювалось о 21 год. 45 хв. 18.03.2016 року телевізійним каналом мовлення "24 канал", який належить ПрАТ "Телерадіокомпанія "Люкс" та о 13 год. 38 хв. телевізійним каналом мовлення "112-Україна", який належить, зокрема, ТОВ "Інформаційне агентство "112 Україна".

Позовні вимоги мотивовано тим, що поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ПАТ "Турбоатом", дискредитує та завдає шкоди товариству, як розробнику і виробнику унікального турбінного обладнання, включеного до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України.

Згідно зі ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

В ст. 1 Закону України "Про інформацію", приписи якої кореспондуються з ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

За приписами ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

В ч. ч. 1, 2 ст. 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За змістом приписів ст. 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця). У вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. (п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію").

Таким чином, юридична особа як і фізична особа має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України.

В ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 роз'яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При цьому, згідно з положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України і ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 29.09.2015 року та Кабінету Міністрів України від 31.08.2015 року ДФІ України утворено робочу групу з перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ "Турбоатом" за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року за участі представників МВС та інших органів.

22.10.2015 року ДФІ України видано наказ № 240 про утворення робочої групи щодо здійснення перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ "Турбоатом" за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року, яким встановлено термін перевірки з 02.11.2015 року по 04.12.2015 року.

Наказом ДФІ України № 279 від 24.11.2015 року внесено зміни до наказу № 240, а саме: продовжено строк проведення перевірки до 25.12.2015 року.

Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року у справі № 820/11659/15 позов ПАТ "Турбоатом" до ДФІ України задоволено у повному обсязі: визнано незаконними дії ДФІ України щодо проведення позапланової комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності у ПАТ "Турбоатом" за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року; скасовано наказ ДФІ України № 240 від 22.10.2015 року щодо проведення позапланової комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності у ПАТ "Турбоатом" за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року; скасовано наказ ДФІ України № 279 від 24.11.2015 року про внесення змін до наказу ДФІ України від 22.10.2015 року № 240.

Судами, зокрема, встановлено, що ДФІ України порушено порядок проведення позапланової виїзної ревізії, визначений ч. ч. 6, 7 ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", у зв'язку з чим накази ДФІ України № 240 від 22.10.2015 року та № 279 від 24.11.2015 року про внесення змін до наказу ДФІ України від 22.10.2015 року № 240 винесено останнім з порушенням норм чинного законодавства України. Також на підставі положень ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" суди дійшли висновку, що законодавець, як обов'язкову умову для проведення позапланової виїзної ревізії, визначив відповідне рішення суду, яким визнано обґрунтованими визначені контролюючим органом підстави для проведення відповідної позапланової перевірки відповідно до ч. ч. 5 і 7 цієї статті, при цьому, встановлено, що ДФІ України не зверталась до суду з ініціюванням питання щодо проведення позапланової виїзної ревізії позивача згідно доручення Прем'єр-міністра України від 29.09.2015 року і Кабінету Міністрів України від 31.08.2015 року та щодо продовження терміну проведення позапланової виїзної ревізії.

При цьому, з листа ДФІ України від 02.02.2016 року № 05-14/157 вбачається, що протягом 2014 - 2015 років ДФІ в Харківській області провела 2 позапланові ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ "Турбоатом".

Також в матеріалах справи міститься лист ПАТ "Турбоатом" № 27-10 від 25.01.2016 року, в якому останнє просить ДФІ України включити ПАТ "Турбоатом" в перелік підприємств, які підлягають плановим ревізіям ДФІ України в 2016 році відповідно до вимог Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що відповідачем не доведено, що ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства, а тому висвітлена відповідачем інформація є висновком останнього, що не відповідає дійсності.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

З урахуванням викладеного, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що озвучена 18.03.2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України керівником ДФІ України ОСОБА_6, виступаючи з робочим докладом перед Прем'єр-міністром України ОСОБА_7, в проміжок часу наради - 1 година 20 хвилин 25 секунд, інформація, а саме: "ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства", не відповідає дійсності, а відповідачем не надано судам належних доказів на підтвердження достовірності відображеної інформації.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При цьому, в п. п. 24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 вказано, що у разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача не пізніше наступного дня після набрання рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 910/7977/16 законної сили розмістити на власному офіційному сайті АДРЕСА_1 повідомлення наступного змісту: "18.03.2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України поширена керівником ДФІ України ОСОБА_6 інформація про ПАТ "Турбоатом", а саме: "ПАТ "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства", є недостовірною та не відповідає дійсності".

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену поширенням недостовірної інформації в розмірі 1 грн., господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з наступного.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому, визначений розмір грошового відшкодування має бути співрозмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

З огляду на приписи п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача. Ця обставина повинна враховуватися судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1 грн., оскільки поширеною інформацією 18.03.2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України керівником ДФІ України ОСОБА_6 було завдано шкоди діловій репутації позивача, а заявлена до відшкодування сума є мінімальною.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи Державної аудиторської служби України, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обгрунтовано ним відхилені як безпідставні.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року у справі № 910/7977/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець