ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 910/6345/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіКарабаня В.Я.,суддіКовтонюк Л.В.,за участю представника:відповідача Савки В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія"нарішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 рокуу справі № 910/6345/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Робікон"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 281 943, 57 грнта за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Робікон"простягнення 203 418, 69 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Робікон" (надалі - ТОВ "ТД "Робікон", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця", відповідач) 281943,57 грн заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо перерахування позивачу його частини коштів за умовами агентського договору № 14-УЗШК від 06.02.2015 року.

Заперечуючи проти позову, ПАТ "Українська залізниця" у травні 2016 року звернулося із зустрічним позовом до ТОВ "ТД "Робікон", у якому просило стягнути 185532,19 грн заборгованості із сплати агентської винагороди за цим договором, 14324,07 грн 10% штрафу, 1222,34 грн 3% річних та 2340,09 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення сплати агентської винагороди.

Позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" мотивувало тим, що за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року було перераховано ТОВ "ТД "Робікон" 100% вартості послуг за договором згідно з актами, однак, останнє комерційну винагороду в розмірі 15% не виплатило.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року у справі № 910/6345/16 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.216 року (колегія суддів: головуючий Тищенко А.І., судді: Гаврилюк О.М., Михальська Ю.Б.) первісний позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Торговий дім "Робікон" 281943,57 грн заборгованості. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Робікон" на користь ПАТ "Українська залізниця" 120740,66 грн заборгованості, 2340,99 грн інфляційних втрат, 12074,06 грн штрафу, 838,02 грн 3% річних. В решті зустрічних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Українська залізниця", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, а також невідповідності висновків судів обставинам справи, просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника заявника касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 06.02.2015 року між сторонами був укладений агентський договір № 14-УЗШК та додаткові угоди до нього з № 1 по № 3, відповідно до яких ДП "Українська залізнична швидкісна компанія", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" (комерційний агент) зобов'язується ТОВ "ТД "Робікон" надавати довірителю послуги із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок позивача таких правочинів: реалізація сервісних послуг харчування (продуктові набори та чай), вести облік з фактично наданих послуг та не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, перерахововувати на розрахунковий рахунок довірителя кошти від загальної суми послуг, зазначених в АВІЗО (наданих від залізниць України) з урахуванням ПДВ (п. 2.1.3), а останній зобов'язувався сплачувати протягом одного банківського дня відповідачу агентську винагороду у розмірі 15% від загальної суми (п. 3.2).

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установивши на підставі долучених до матеріалів доказів (актів наданих послуг, виписок (довідки) банку про рух коштів), що комерційний агент належним чином не виконував зобов'язань, передбачених умовами договору, унаслідок чого у нього утворилась заборгованість з доходних надходжень з надання сервісних послуг в розмірі 281943,57 грн, що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 23.03.2016 року, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з комерційного агента на користь довірителя цієї суми заборгованості, керуючись ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги та стягуючи з ТОВ "ТД "Робікон" на користь ПАТ "Українська залізниця" 120740,66 грн заборгованості, 2340,99 грн інфляційних втрат, 12074,06 грн штрафу, 838,02 грн 3% річних, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що за умовами договору довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату (винагороду у розмірі 15% від загальної суми) лише після виконання зобов'язання останнім щодо перерахування коштів за кожним актом окремо. Оскільки кошти за актами за січень 2016 року та лютий 2016 року повністю не оплачені, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання щодо оплати 15 % винагороди не настав.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення або неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження. Зміст касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вказує на те, що заявник, обґрунтовуючи порушення або неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, лише цитує окремі норми законодавства України (ч. 2 ст. 1007 ЦК України, ст.ст. 297, 301 Господарського кодексу України), без зазначення суті порушення або неправильного застосування судами цих норм, що суперечить п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України, а також посилається необхідність здійснити переоцінку обставин справи, які були встановлені судами у відповідності з вимогами ст. ст. 34, 43 ГПК України, що виходить за межі касаційного розгляду відповідно до ст. 111 7 ГПК України.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року у справі № 910/6345/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяКарабань В.Я.СуддяКовтонюк Л.В.