Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 18.01.2017 року у справі №910/11415/16 Постанова ВГСУ від 18.01.2017 року у справі №910/1...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 910/11415/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіКарабаня В.Я.,суддіКовтонюк Л.В.,за участю представників:від відповідачаКорсуна Ю.Ю., Щербини В.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"нарішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 рокуу справі № 910/11415/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Донецька залізниця"простягнення 35 368, 21 грн,ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця", відповідач) 35368,21 грн вартості недостачі вантажу, який прибув за залізничною накладною № 50687227 від 16.12.2015 року у вагоні № 60454436 (недостача 1120 кг), у вагоні № 53506549 (недостача 4060 кг), у вагоні № 53547352 (недостача 4420 кг), у вагоні № 56255771 (недостача 1610 кг).

Ухвалою суду від 12.07.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державне підприємство "Донецька залізниця" (надалі - ДП "Донецька залізниця", третя особа).

ПАТ "Українська залізниця" проти позову заперечувало, стверджуючи, що не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та на території проведення антитерористичної операції (в тому числі й ДП "Донецька залізниця" з юридичною адресою в м. Донецьк), оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 року "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав і обов'язків ПАТ "Українська залізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції. Відповідач вважає, що відповідальність за втрату вантажу має нести ДП "Донецька залізниця", щодо якого процедуру припинення не завершено, запис про припинення цією юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 року у справі №910/11415/16 (суддя Отрош І.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року (колегія суддів: головуючий Андрієнко В.В., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів ст.ст. 104, 107 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), п. 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 року "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції", просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників відовідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до накладної № 50687227 від 16.12.2015 року позивачу зі станції відправлення "Авдіївка" Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено, зокрема, вагони № 56255771, № 53506549, № 60454436, № 53547352 з вантажем кокс доменний, вантажовідправником якого є Публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".

17.12.2015 року на станції слідування Пологі Придніпровської залізниці було здійснено контрольне переважування зазначених вагонів, внаслідок чого було виявлено у вагоні № 60454436 недостачу вантажу на 1120 кг, у вагоні № 53506549 недостачу вантажу на 4060 кг, у вагоні № 56255771 недостачу на 1610 кг і у вагоні № 53547352 - на 4420 кг, про що були складені комерційні акти від 17.12.2015 РА № 008103/262/1579, РА № 007350/259/1576, РА № 007349/258/1575 та РА № 008102/261/1578. У комерційних актах засвідчено, що вагони прибули з порушенням вапняного маркування цілісності вантажу із поглибленнями по ходу потягу, а також що в технічному плані вагони справні, люки закриті щільно, течі вантажу немає.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про недоведеність порушення прав позивача у спірних правовідносинах відповідачем, оскільки відсутні належні та допустимі в розумінні ст. 34 ГПК України докази переходу в порядку правонаступництва прав і обов'язків ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Укрзалізниця". При цьому, суди виходили з того, що:

- договір перевезення вантажу (накладна №50687227) був укладений між ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та ДП "Донецька залізниця"; вагони із вантажем №56255771, №53506549, №60454436, №53547352 були прийняті до перевезення ДП "Донецька залізниця"; позивачем не надано доказів укладення договору на перевезення вантажу саме з ПАТ "Українська залізниця" на дату здійснення перевезення за накладною №50687227 від 16.12.2015 року;

- ДП "Донецька залізниця" самостійно здійснювало свою господарську діяльність у спірний період (грудень 2015 року), що підтверджується наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.03.2016 №78 "Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензій", яким анульовано ліцензії на право провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом, надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу залізничним транспортом, згідно з переліком, до якого включено, зокрема, ліцензію третьої особи № 118/1.1 від 29.06.2011 року (вид діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу залізничним транспортом);

- сама по собі вказівка в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 та статуті відповідача про те, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів;

- ДП "Донецька залізниця" знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із адресою місцезнаходження в м. Донецьк), яке свої права та обов'язки ПАТ "Укрзалізниця" в порядку, визначеному законодавством, не передавало, оскільки згідно з передавальним актом від 05.08.2015 року та постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови;

- відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 604 процедура реорганізації підприємств, розміщених на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, та передача всіх їх прав та обов'язків ПАТ "Українська залізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що до внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, її цивільна правоздатність не припиняється, тому моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Вищий господарський суд України не може погодитися з такими висновками судів з таких підстав.

Зокрема, суд апеляційної інстанції послався на норми ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка з 01.01.2016 року відповідно до Закону України від 26.11.2015 року № 835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" втратила чинність, оскільки Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, N 31 - 32, ст. 263 із наступними змінами) викладений у новій редакції з назвою "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Посилання судів на те, що відповідно до цивільного законодавства України (ст.ст. 104, 107 ЦК України) при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про такий перехід прав і обов'язків повинно бути чітко зазначено, тому сама по собі вказівка в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 та статуті відповідача про те, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів, також не можна визнати такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, у ч. 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. При цьому, ця норма чітко не встановлює момент, з якого до новоутвореної юридичної особи переходять майно, права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у результаті злиття.

Водночас, ч.ч. 2 та 4 ст. 107 ЦК України встановлює, що комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків, і його відсутність є підставою для відмови у державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, виходячи з системного тлумачення норм ЦК України дійсно можна стверджувати, що за загальним правилом момент, з якого до новоутвореної юридичної особи переходять майно, права та обов'язки юридичної особи, що припиняються у результаті злиття, можна вважати складання передавального акту, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків, та внесення відповідних відомостей про правонаступництво новоутвореної юридичної особи шляхом злиття.

Разом з цим, суди помилково не звернули увагу на те, що наведені вище норми закріплені в гл. 7 "Загальні положення про юридичну особу" ЦК України, положення якої застосовуються до всіх товариств, якщо інші правила для окремих видів товариств не встановлені законом (ч. 4 ст. 83 ЦК України). В даному випадку особливості утворення ПАТ "Українська залізниця" врегульовано у Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", тому всі закони, в тому числі й ЦК України та інші нормативно-правові акти, що прямо або опосередковано регулюють порядок створення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, застосовуються, якщо інше не передбачено цим Законом.

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" прямо передбачено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (п. 6 ст. 2). Будь-яких виключень та обмежень щодо правонаступництва щодо прав та обов'язків підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції не визначено. Не містить таких виключень щодо правонаступництва і постанова Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року N 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції", на яку посилаються суди, також не містить виключень щодо правонаступництва цих підприємств, а лише визначає особливості інвентаризації, оцінки та відображення майна цих підприємств в балансі ПАТ "Українська залізниця".

В будь-якому випадку, застосовуючи нормативно-правові акти (зокрема, постанову Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року N 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції"), суди мали враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 4 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України та роз'ясненнями пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 року N 9, якщо при розгляді справи встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, що регулює ці правовідносини. Відтак, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Закону, то застосовуються відповідні положення Закону.

Отже, висновки судів про незастосування положень Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" з огляду на врегулювання по іншому цих правовідносин постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року N 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" суперечить ч. 4 ст. 4 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України.

Відповідно до п.п. 20, 29 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості про юридичну особу: дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа. При цьому, відповідно до ст. 10 цього Закону України, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У позовній заяві позивач стверджував, що позов ним подається до ПАТ "Українська залізниця", оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у розділі дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ "Укрзалізниця", значиться ДП "Донецька залізниця" (код за ЄДРПОУ 01074957; 83000, Донецька обл., м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 68), що відповідає змісту ст. ст. 1, 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735.

Водночас, суди відмовляючи у позові з підстав ненадання належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від ДП "Донецька залізниця" до відповідача фактично поклали на позивача тягар доведення достовірності відомостей, які внесені до Єдиного державного реєстру, хоча саме на відповідачі лежить обов'язок спростування цих даних. У відзиві на позовну заяву відповідач не заявляв, що такі відомості є недостовірними, а посилався лише на те, що не настав момент переходу прав та обов'язків до ПАТ "Українська залізниця", як до правонаступника ДП "Донецька залізниця", отже, судами також допущено порушення порядку розподілу між сторонами тягаря доказування обставин справи (ст.ст. 32 33 34 ГПК України).

Доданий до відзиву на касаційну скарги витяг з Єдиного державного реєстру суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки він складений станом на 02.12.2016 року, тобто, після винесення судових рішень у справі, не був предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, а відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази.

При цьому, Вищий господарський суд України зауважує, що суди обох інстанцій в порядку ст. 43 ГПК України не надали жодної оцінки тим обставинам, що відповідно до витягу, який містяться в матеріалах справи, до Єдиного державного реєстру включені відомості про відокремлений підрозділ - регіональну філію "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця". Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Суди не перевіряли положення цієї філії, не з'ясовували, коли вона була створена та коли і яке майно їй було передано для здійснення господарської діяльності, хоча встановлення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки виходячи із системного тлумачення змісту норм ч. 1 ст. 104 ЦК України до новоутвореної юридичної особи переходять як майно, так і права та обов'язки реорганізованої юридичної особи шляхом злиття. Тому особа не може бути правонаступником лише майна, без переходу до неї прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється. Встановлення цих обставин має суттєве значення також для вирішення питання територіальної підсудності справи (ч. 4 ст. 15 ГПК України).

Посилання судів, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на те, що ДП "Донецька залізниця" самостійно здійснювало свою господарську діяльність у спірний період (грудень 2015 року), також не можна визнати обґрунтованими, оскільки здійснення ДП "Донецька залізниця" такої діяльності жодним чином не виключає право позивача звертатися з позовом у червні 2016 року до правонаступника ДП "Донецька залізниця", оскільки остання на момент вирішення спору у суді таку діяльність вже не здійснює і всі свої активи передала новоствореній юридичній особі.

Суди обох інстанцій у рішеннях зазначили, що відповідно до накладної № 50687227 був укладений договір перевезення між ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та ДП "Донецька залізниця". Водночас, у накладній № 50687227, що міститься у матеріалах справи, у графі 16 "станція та залізниця відправлення" значиться "Авдіївка ДОН". Будь-яких інших відомостей, які б підтверджували, що перевезення за накладною здійснювала ДП "Донецька залізниця", а не регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця". Відтак, в цій частині висновки судів є передчасними.

Статтею 131 Статуту передбачено, що претензії, які виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Відповідно до п. 6 Статуту накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Отже, для правильного вирішення спору і з'ясування обставин щодо залізниці, з якою була укладена угода на перевезення спірного вантажу, судам слід було з'ясувати, на чиї рахунки сплачувалась провізна плати та інші платежі за перевезення, а також встановити, на якій станції був виданий вантаж вантажовідправнику, оскільки учасником договору перевезення вантажу є залізниця призначення, і, відповідно, є перевізником.

Порушення судами норм процесуального права (ст.ст. 4, 32, 33, 34, 43 ГПК України) та матеріального права (ст. 4 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту", ст. ст. 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), відповідно до ч. 1 ст. 11110, п. 3 ст. 1119 ГПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених у цій справі, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки допущені порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року у справі № 910/11415/16.

Справу № 910/11415/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяКарабань В.Я.СуддяКовтонюк Л.В.

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст