ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 905/1853/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіКарабаня В.Я.,суддіКовтонюк Л.В.,за участю представника від позивачаХлабустіна Д.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"на рішення Господарського суду Донецької області від 30.06.2016 року та Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 рокуу справі№ 905/1853/16 Господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"простягнення 109310,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (надалі - ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", відповідач) про стягнення штрафу в сумі 109310,00 грн, який нараховано за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній № 50215276.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.06.2016 року (суддя Кротінова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року (колегія суддів: головуючий суддя Скакун О.А., судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.), позов задоволено повністю.

ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права (п.п. 3, 8, 10 Правил складання актів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року N 334 (надалі - Правила складання актів), п.п. 4.3, 6.9 Правил оформлення перевізних документів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644 (надалі - Правила оформлення перевізних документів), п. 35 Правил видачі вантажів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644 (надалі - Правила видачі вантажів) та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)) та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до накладної № 50397579 від 03.12.2015 року зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" відправило у вагонах N 50049196 та N 5673701 вантаж - кам'яне вугілля, вагою нетто 70000 кг та 71000 кг відповідно (а.с. 8 т. 1). У графі 24 визначено, що "Маса вантажу, визначена відправником".

На попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 04.12.2015 року було здійснено контрольне зважування цих вагонів на електронно-тензометричних вагонних вагах (150 т) та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній: різниця маси вантажу у вагоні № 50049196 становить 700 кг, а у вагоні № 56743701 - 1250 кг у бік збільшення, про що складено акти загальної форми № 2962/Ваги від 04.12.2015 року (а.с. 13 т.1), № 6655Г від 04.12.2015 року (а.с. 14 т. 1), № 6656Г від 04.12.2015 року (а.с. 15 т.1) та комерційний акт від 04.12.2015 РА № 011922/997/109 (а. с. 12 т. 1). У комерційному акті також засвідчено, що навантаження вантажу в обох вагонах нижче бортів на 40-60 см, марковано поздовжніми борознами. Маркування не порушено, слідів втрати та розкрадання вантажу немає. Вагони бездвірні, розвантажувальні люка з обох сторін закриті. У технічному відношенні вагони справні.

Після перевірки маси вантажу та оформлення комерційного акту вагони були направлені за призначенням до основної відправки за досильними перевізними документами (залізничними накладними № 47099809 (а. с. 9 т. 1) та № 47099817 (а. с. 10 т. 1)), у графі 49 яких проставлена відмітка про складений комерційний акт від 04.12.2015 РА № 011922/997/109.

У розділі "Є" цього акту міститься відмітка станції призначення "Бурштин" Львівської залізниці такого змісту: "При перевірці різниці проти цього акту не виявлено", яка засвідчена штемпелем станції і підписами осіб (п. 10, 12 Правил складання актів).

Відповідно до ст. ст. 24, 122 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту (у розмірі п'ятикратної провізної плати).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт невідповідності маси вантажу проти зазначених даних у накладній засвідчується комерційним актом, який складено із дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відправник має сплатити штраф згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не бали до уваги, що в порушення вимог п. 8 Правил складання актів, п. 4.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 49 накладних № № 50397579, 47099809, 47099871, 47150073 відсутня відмітка про складання акту загальної форми № 2962/ваги від 04.12.2015 року, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки цими пунктами врегульовано порядок здійснення відміток у перевізних документах про складений комерційний акт, а не акти загальної форми. У графі 49 досильних перевізних документів зроблена відмітка про складений комерційний акт, як це передбачено п. 8 Правил складання актів, п. 4.3 Правил оформлення перевізних документів, про що правильно зазначили суди обох інстанцій.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що комерційний акт в порушення вимог п. 8 Правил складання актів не підписаний АРГ Чугай, який брав участь у перевірці , що унеможливлює застосування до відповідача штрафних санкцій за приписами ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць, Вищий господарський суд України не бере до уваги, оскільки ці доводи фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, а згідно з ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Суд першої інстанції встановив, що комерційний акт РА №011922/997/109 від 04.12.2015 року підписаний належними особами відповідно до п.10 Правил складання актів.

Посилання заявника касаційної скарги про те, що основна накладна, досильні перевізні документи та комерційний акт не містять відміток про видачу вантажу одержувачу, що суперечить п. 35 Правил видачі вантажу, не відповідають дійсності, оскільки у перевізних документах зазначено про видачу одержувачу 05.12.2015 року частини вантажу, яка прибула з основним документом, та 09.12.2015 року - частини вантажу, яка прибула з досильним документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 30.06.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року у справі № 905/1853/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Карабань В.Я.СуддяКовтонюк Л.В.