ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Справа № 917/1272/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Яценко О.В.,суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційних скаргПолтавської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСО"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016у справі№ 917/1272/14Господарського судуПолтавської областіза позовомПриватного підприємства "Еліт"доПолтавської міської радипрозобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Жебраткіна Т.С. дов. 25.01.2016- відповідача:Дзюбла О.І. дов. 30.12.2016- ТОВ "ВЕСО":не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Еліт" (далі за текстом - ПП "Еліт") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міської ради, в якому просило зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.04.2009, укладеного між сторонами, на строк на 5 (п'ять) років на тих самих умовах.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 (суддя Бунякіна Г.І.) провадження у справі № 917/1272/14 припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ПП "Еліт" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016, а справу № 917/1272/14 направити на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий - Шевель О.В., Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу господарського суду першої інстанції від 21.07.2016 скасовано, справу № 917/1272/14 направлено на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Полтавська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 залишити в силі, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 210 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 34, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСО" (далі за текстом - ТОВ "ВЕСО"), не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 залишити в силі, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 210 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 34, 43, 80 Господарського процесуальнго кодексу України.

Ухвалою від 03.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Ходаківської І.П. касаційні скарги Полтавської міської ради та ТОВ "ВЕСО" прийняті до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2016.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.04.2009 між Полтавською міською радою (орендодавець) та ПП "Еліт" (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування господарсько-складського приміщення, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Леніна, 1/23. Зазначений договір оренди зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради від 12.05.2009 за № 184-П.

У розділі 3 вказаного договору оренди встановлено строк дії договору, зокрема, зазначено, що цей договір укладено на термін з 29.01.2009 по 29.01.2014.

Також, у п. 3.1. договору сторони погодили, що після закінчення строку договору позивач має переважне право на поновлення його на новий строк, та у цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача про намір продовжити його дію.

У червні 2014 року ПП "Еліт" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міської ради про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.04.2009 на строк на 5 (п'ять) років, на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.09.2014 у справі № 917/1272/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014, позов задоволено; зобов'язано Полтавську міську раду укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.04.2009 на строк на 5 (п'ять) років на тих самих умовах.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем вчинено всі необхідні дії для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 30.04.2009.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2014 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі №917/1272/14, що набрали законної сили, сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 09.02.2015 про поновлення спірного договору оренди землі, за умовами якої дію вказаного договору поновлено на строк на 5 (п'ять) років на тих самих умовах (далі - додаткова угода №1 від 09.02.2015).

Водночас постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 у справі № 917/1272/14 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справа № 917/1272/14 передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України зазначив, що позивачем при поданні позову не надано проекту додаткової угоди до договору оренди землі від 30.04.2009. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи є заява позивача від 11.10.2013 № 18 належним повідомленням про поновлення договору оренди землі.

За наслідком нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.10.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015, в задоволенні позову відмовлено.

Вказані судові акти мотивовано порушенням позивачем приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме до листа про намір продовжити дію договору оренди позивачем не надано проекту додаткової угоди, що є необхідним для реалізації права на поновлення дії договору оренди землі.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2016 рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2015 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у даній справі скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вмотивовуючи постанову, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що договором оренди від 30.04.2009 земельна ділянка надана в оренду для експлуатації та обслуговування господарчо-складського приміщення; ПП "Еліт" є власником нерухомого майна: нежитлових приміщень за адресою: вул. Леніна, 1/23, м. Полтава; судами не з'ясовано чи знаходиться вказане нерухоме майно на земельній ділянці, яка передавалася позивачу в оренду саме за спірним договором та щодо знаходження інших об'єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

За наслідком останнього розгляду справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 провадження у справі припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому посилаючись на ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" суд першої інстанції зазначив, що позивачем були дотримані вимоги вказаної норми, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП "Еліт" про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.04.2009 на строк п'ять років, на тих самих умовах, є обґрунтованими та правомірними.

Проте, оскільки на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2014 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі №917/1272/14 сторонами вже укладено додаткову угоду №1 від 09.02.2015 про поновлення договору оренди землі від 30.04.2009, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність предмету спору.

Надаючи оцінку правомірності припинення провадження у справі судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 від 09.02.2015 про поновлення договору оренди землі, яку не було скасовано сторонами або ж визнано недійсною в судовому порядку.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що дії сторін з укладення додаткової угоди №1 від 09.02.2015 були спрямовані на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.09.2014 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі №917/1272/14 (про що також зазначено в тексті додаткової угоди №1 від 09.02.2015), які в подальшому були скасовані Вищим господарським судом України за наслідком розгляду касаційної скарги відповідача.

При цьому судом апеляційної інстанції було встановлено обставини, які свідчать про хибний висновок місцевого господарського суду щодо відсутності між сторонами в даній справі неврегульованих питань, а саме:

- у письмових поясненнях від 10.08.2015, які подавались до господарського суду, відповідач зазначив, що проти позову заперечує, вважає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про підписання додаткової угоди до договору оренди землі з порушенням строків, встановлених ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" та умов договору оренди, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову ПП "Еліт";

- у рішенні Господарського суду Полтавської області від 06.10.2015 у даній справі також зазначено, що представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову;

- з відзиву на касаційну скаргу ПП "Еліт" від 16.03.2016 вбачається, що відповідач заперечував проти наявності підстав для поновлення договору, та просив рішення, яким відмовлено в задоволенні позову залишити без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення;

Тобто, відповідач вже після укладення вказаної додаткової угоди неодноразово заперечував проти позовних вимог ПП "Еліт" та зазначав про відсутність підстав для поновлення договору оренди від 30.04.2009, укладеного між ПП "Еліт" та Полтавською міською радою.

Окрім цього, позивач також заперечував факт врегулювання спору з відповідачем, про що, зокрема, вказував у своїй апеляційній скарзі на ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.07.2016, та зазначав, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий суд дійшов помилкових висновків.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що хоча справа № 917/1272/14 за позовом ПП "Еліт" до Полтавської міської ради про зобов'язання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі вже неодноразово розглядалась судами, проте спір між сторонами у справі вирішено не було.

За таких обставин, оскільки поновлення договору шляхом укладення додаткової угоди №1 від 09.02.2015 було здійснене на виконання судових рішень у справі, які в подальшому були скасовані Вищим господарським судом України, висновок місцевого господарського суду про відсутність предмету спору у справі визнається колегією суддів касаційної інстанції помилковим.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Доводи відповідача - Полтавської міської ради, викладені в касаційній скарзі, судовою колегією не приймаються, оскільки не обґрунтовані належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Водночас, розглянувши доводи скаржника - ТОВ "ВЕСО", як особи, яка не брала участі у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 107 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Тобто, відповідно до приписів ст. 107 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі звертаючись до касаційної інстанції повинні довести, що оскаржуване судове рішення стосується їх прав та обов'язків, які саме їх права та обов'язки порушені судом при прийнятті судового рішення.

У розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження. (п. 63 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України")

Оскаржуване незалученою особою судове рішення повинно безпосередньо стосуватися її прав та обов'язків. Тобто в рішенні суду має бути безпосередньо вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не повинен братися до уваги.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі №23/294).

Предметом позову в даній справі є поновлення договору оренди землі від 30.04.2009, укладеного між ПП "Еліт" та Полтавською міською радою.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлювалась наявність підстав для поновлення укладеного між сторонами договору оренди землі.

В свою чергу, скаржник не є стороною даних правовідносин, відтак не є учасником спірних правовідносин, що склались між ПП "Еліт" та Полтавською міською радою з приводу поновлення договору оренди землі.

Крім того, питання про права і обов'язки вказаної особи стосовно сторін у даній справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, будь-які висновки стосовно цього як в мотивувальній, так і в резолютивній частинах ухвали та постанови відсутні.

При цьому як вбачається з касаційної скарги, заперечуючи по суті проти прийнятої у справі постанови, за наслідком якої справа була скерована на розгляд до суду першої інстанції, скаржник також жодним чином не мотивує порушення своїх прав внаслідок прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаржник не є особою, права якої порушено постановою суду апеляційної інстанції, а відтак вказана особа не є суб'єктом оскарження відповідно до ст. 107 ГПК України, що унеможливлює подальше здійснення касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВЕСО" та є підставою для його припинення згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми права, а доводи скаржника - відповідача у справі не спростовують законності прийнятої у справі постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 80, 107, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСО" припинити.

Касаційну скаргу Полтавської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі № 917/1272/14 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі № 917/1272/14 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська