ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2016 року Справа № 913/612/16
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"на постанову від 04.09.2016 Донецького апеляційного господарського судуу справі№913/612/16 господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"до Управління державної казначейської служби України у Троїцькому районі Луганської областіпровнесення змін до договору
За участю представників сторін:
Від позивача - Юскевич Л.П. - дов. від 04.01.16,
Від відповідача - не з'явились,
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до Управління державної казначейської служби України у Троїцькому районі Луганської області з позовом (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) про внесення змін до договору від 04.04.2012 № 135 про постачання електричної енергії шляхом викладення додатку "Порядок розрахунків" до вказаного договору у новій редакції.
Рішенням від 31.05.2015 господарського суду Луганської області (суддя Масловський С.В.) позов задоволено, додаток до договору від 04.04.2012 №135 про постачання електричної енергії "Порядок розрахунків" викладено в редакції позивача. Рішення суду мотивовано посиланням на п.2.1 розділу 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 №3 "Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання" у якому зазначено, що судам слід враховувати, що оскільки нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, внесення змін до Правил користування електричною енергією, обов'язок додержання яких законодавчо встановлений статтею 277 ГК України, є достатньою підставою для внесення змін до договору в разі його невідповідності Правилам.
Постановою від 04.09.2016 колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду у складі головуючого: Стойка О.В., Радіонової О.О., Чернота Л.Ф. рішення господарського суду Луганської області скасовано, в позові відмовлено. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що внесення змін до договору у вигляді затвердження нової редакції додатку "Порядок розрахунків" не є приведенням Договору у відповідність до змін в п. 6.6 Правил, оскільки запропонована позивачем редакція Додатка "Порядок розрахунків" є не умовою, а сукупністю умов договору, більшість з яких не стосується спірного питання, до того ж, суперечить нормам чинного законодавства.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" у касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 188, 277 ГК України, ст. 12 Закону України "Про електроенергетику" .
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.04.2012 між ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" та Управлінням державної казначейської служби України у Троїцькому районі Луганської області укладено договір про постачання електричної енергії №135 від 04.04.2012, за умовами якого позивач взяв на себе постачати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електричних установок відповідача з загальною приєднаною потужністю 6,0 кВт, величини якої по кожному об'єкту зазначені у додатку до договору "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача" та "Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання споживача", а відповідач - оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі, згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.1).
Пунктом 2 Договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до п. 2.3.4 договору відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість електричної енергії за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за розрахунковим тарифом, та здійснювати інші платежі згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків".
Договір діє до 31.12.2012 року та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п.9.3 Договору).
Відповідно до п. 8 Додатку до Договору "Порядок розрахунків" розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків відповідач здійснює на підставі наданих позивачем рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію відповідач здійснює на підставі наданого позивачем рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки позивача.
Дію Договору продовжено в порядку наведеного пункту на 2016 рік.
16.02.2016 позивач звернувся до відповідача із вимогами про підписання додаткової угоди №6, за змістом якої, крім іншого, вимагав підписати нову редакцію Додатку "Порядок розрахунку".
Відповідач листом від 23.02.2016 проти підписання цих угод заперечував, посилаючись на невідповідність їх умовам бюджетного законодавства.
В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 12.03.2016 № 15-02/301 та від 13.04.2016 № 15-02/575 щодо укладення Додаткової угоди № 6, але отримував відмову.
Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" послалось на Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.10.2015р. № 2684 "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією", якою до п. 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 внесено зміни щодо встановлення передоплати в розрахунках за поставлену електричну енергію.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
За приписами ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно до ст. 1, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електроенергетику" під нормативно-технічним документом розуміється норми, правила, інструкції та стандарти, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану електричних, теплових, тепловикористовувальних установок та мереж
Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГК України передбачено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції у цьому зв'язку обґрунтовано взято до уваги те, що будь-яких вимог щодо порядку оплати Типовий договір про постачання електричної енергії як додаток №3 до Правил користування електричною енергією, не містить, а внесення змін до договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, внаслідок зміни в п. 6.6 Правил, призведе до обмеження права відповідача на здійснення оплати за фактично отриману електричну енергію, що прямо передбачено нормами закону та договору.
Також, судом враховано те, що п.6.6 Правил в новій редакції, крім попередньої оплати, передбачено порядок оплати у вигляді внесення планових платежів, застосування саме такого порядку рекомендовано в листі НКРЕКП від 12.05.2016 року за №4734 /202/7-16 у відповідь на запит Державної казначейської служби України, як порядок розрахунків між бюджетними установами та енергопостачальниками.
В той же час, питання щодо застосування порядку оплати плановими платежами, згідно п. 6.6 Правил сторонами не обговорювалося та позивачем не пропонувалось.
Правомірно апеляційним господарським судом не взято до уваги посилання позивача на Указ Президента України №876 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року "Про стан забезпечення енергетичної безпеки держави та невідкладні заходи щодо сталого проведення опалювального сезону 2014/15 року", оскільки Постанова НКРЕКП від 29.10.2015 року за №2684, якими внесено зміни до п.6.6 Правил не містить посилань на відповідне Рішення Ради Безпеки та зазначений Указ Президента відсутнє.
Окрім того, запропонована позивачем редакція додатка "Порядок розрахунків" містить зобов'язання відповідача при виникненні необхідності коригування обсягів договірної величини електричної енергії в сторону збільшення здійснювати оплату додатково необхідних обсягів ще до звернення із відповідною вимогою до позивача та у відсутності відповідного рахунку (абз.3 п.7 Додатка), ще до їх погодження позивачем, що суперечить приписам ст. 49 Бюджетного Кодексу України, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", Наказу Міністерства Фінансів України від 02.03.2012 № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", за змістом яких здійснення попередньої оплати електричної енергії можливо лише у разі погодження додаткового обсягу за договором та наявності рахунку на оплату.
Згідно з абз. 3 п. 6.11 Правил передбачено, що рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що додаючи новий пункт щодо покладення на відповідача обв'язку вносити попередню оплату на підставі рахунку позивача за п'ять днів до початку розрахункового періоду, тобто змінюючи строки оплати, які раніше були прив'язані до моменту отримання рахунку, позивачем не зазначений строк надання такого рахунку, хоча, виходячи із специфіки статусу відповідача, як бюджетної установи, строк внесення попередньої оплати має бути прямо пов'язаний із моментом його отримання (абз.1 п.7 Додатку), що суперечить наведеному вище пункту Правил, оскільки від відповідача вимагається сплачувати кожного розрахункового періоду вартість обсягу договірної величини споживання електричної енергії, тоді як у разі меншого обсягу фактичного споживання така різниця не буде враховуватися при внесенні попередньої оплати на наступний розрахунковий місяць.
Зміст пункту 9 Додатку щодо остаточного розрахунку за спожиту електричну має сенс тільки у разі перевищення обсягу фактичного споживання та не корегує розрахунки у разі фактичного споживання в меншому, ніж обсяг договірної величини у відповідному розрахунковому періоді, що є порушенням вимог п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", оскільки різниця попередньої оплати та фактично спожитої в розрахунковий період обсягу електричної енергії договірної величини не буде враховуватись протягом кожного розрахункового періоду, а отже і вийде за межі передбаченого цим пунктом граничного шестимісячного строку.
З врахуванням зазначеного вище, вмотивованим є висновок Донецького апеляційного господарського суду про відмову в позові.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" залишити без задоволення.
Постанову від 04.09.2016 Донецького апеляційного господарського суду у справі №913/612/16 господарського суду Луганської області залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді С. Бакуліна
О. Поляк