ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року Справа № 910/19056/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та кредит"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 16.05.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.08.2016у справі№910/19056/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рено"до1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"провизнання поруки припиненоюза участю представників:від позивача: Кубрак Ж.Б.,від відповідача-1: Гаріна О.А., Бахмут Л.М.,від відповідача-2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/19056/15 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 (колегія суддів у складі: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), позовні вимоги задоволено повністю; визнано поруку за договором поруки №02-01-10/3 від 11.09.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит", Товариством з обмеженою відповідальністю "Рено" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", припиненою.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рено" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2010 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" (позичальник, відповідач-2) укладено кредитний договір № 02-01-10, відповідно до якого (в редакції додаткової угоди № 5 від 11.09.2012) банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 8 170 000 доларів 00 центів США, а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 30.06.2018 і сплатити за користування кредитними коштами проценти в наступному порядку:

- 10 % річних за період користування з 11.09.2012 до терміну повернення кредиту (пп. (а) п. 3.1);

- у разі порушення позичальником строків погашення кредиту, 15,0% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом;

- 15 % річних за період з терміну повернення кредиту, а також у випадку порушення строків повернення кредиту.

11.09.2012 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 02-01-10 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (кредитор), ТОВ "Рено" (поручитель) та ТОВ "Агрохолдинг" (боржник) був укладений договір поруки № 02-01-10/3, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному об'ємі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.4. договору поруки внесення змін та доповнень до кредитного договору, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без згоди з поручителем.

В подальшому 14.09.2012 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Агрохолдинг" укладено додаткову угоду № 6, якою внесено зміни до п. 2.1 кредитного договору шляхом викладення його в новій редакції, згідно з якою видача кредитних коштів здійснюється згідно з графіком збільшення ліміту: 5 670 000,00 доларів США - з дати підписання цієї додаткової угоди до договору (тобто з 14.09.2012); 8 170 000,00 доларів США - з 10.10.2012.

Додатковою угодою № 7 від 18.02.2013 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Агрохолдинг" виклали кредитний договір у новій редакції, відповідно до якої у п. 2.1 встановили, що видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 11.09.2012 до 30.05.2018 за письмовими заявками позичальника за згодою банку; видача кредитних коштів здійснюється згідно графіку збільшення ліміту: 5 670 000,00 доларів США - з 14.09.2012; 8 170 000,00 доларів США - з 10.10.2012.

Крім того, в додатковій угоді № 7 від 18.02.2013 позичальник зобов'язався сплатити за користування кредитними коштами проценти:

- у разі порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії 20% річних (замість 15 %, передбачених додатковою угодою № 5) від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом;

- 20% річних (замість 15,0%, передбачених додатковою угодою № 5) за період з терміну повернення кредиту, а також у випадку порушення строків повернення кредиту.

Звертаючись з даним позовом позивач посилається на те, що на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки припинився у зв'язку з тим, що відповідачами без згоди позивача було укладено додаткові угоди №6 та №7 до кредитного договору, якими збільшено обсяг відповідальності позивача як поручителя за кредитним договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

За змістом ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України (постанова Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11).

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (постанова Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15).

За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

У постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановивши, що внесені додатковими угодами № 6 і № 7 зміни у їх системному взаємозв'язку потягли до збільшення періодів нарахування процентів за користування кредитними коштами та, як наслідок, до збільшення загальної суми таких процентів, а відтак і до збільшення і відповідальності поручителя, а також врахувавши відсутність доказів, які б свідчили, що поручитель був обізнаний із умовами додаткових угод № 6 та №7 та надавав згоду на їх укладення, дійшли обґрунтованого висновку про те, що порука ТОВ "Рено" за договором поруки №02-01-10/3 від 11.09.2012 припинилась на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що як до укладення додаткової угоди №7, так і після, банк нараховує відсотки за кредитним договором за ставкою 10% річних, а тому збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни процентної ставки за вказаною додатковою угодою фактично не відбулось, оскільки за змістом ст. 559 ЦК України порука вважається припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок зміни кредитного договору обсягу відповідальності поручителя.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/19056/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова