ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 908/2234/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Погребняка В.Я., Полякова Б.М.,

розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптандем" Мірошника І.В.на постанову у справіДонецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 № 908/2234/16 господарського суду Запорізької областіза заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптандем"проБанкрутствоза участю представників сторін: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптандем" - Мірошник І.В.

ВСТАНОВИВ :

23.08.2016 голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптандем" звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптандем" (далі - ТОВ "Сільгосптандем", боржник, банкрут) в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), у зв'язку із виявленням в ході добровільної ліквідації недостатності вартості майна для задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.08.2016 у справі № 908/2234/16 заяву голови ліквідаційної комісії ТОВ "Сільгосптандем" прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2016 порушено провадження у справі № 908/2234/16 про банкрутство ТОВ "Сільгосптандем" на підставі ст. 95 Закону про банкрутство.

Постановою господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 у справі № 908/2234/16 (суддя Дьоміна А.В.) визнано ТОВ "Сільгосптандем" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Мірошника Ігоря Вікторовича.

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції встановив, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Сільгосптандем" № 5 від 06.05.2016, у зв'язку з незадовільним фінансовим станом боржника, вирішено припинити діяльність товариства шляхом його ліквідації, створено ліквідаційну комісію, головою якої призначено Гордя Альону Андріївну. Також затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури, яким зокрема встановлений строк для пред'явлення вимог кредиторів у два місяці з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 17.06.2016 боржник перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників, про що внесено до реєстру відповідний запис. Строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлений до 17.08.2016.

Із документів бухгалтерської звітності, а також згідно заявленим кредиторами претензій, господарський суд встановив, що загальна сума кредиторської заборгованості, що не оспорюється боржником, складає 1 606 126,00 грн.

Заборгованість боржника по сплаті податків та зборів відсутня.

Заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства відсутня.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в ході ліквідаційної процедури була проведена інвентаризація активів боржника, за наслідками якої встановлено, що станом на 18.08.2016 основні засоби, товарно-матеріальні цінності, готова продукція, оборотні активи та дебіторська заборгованість, за рахунок яких можливо провести розрахунки з кредиторами, становить 1 509 505,00 грн.

Проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Сільгосптандем", складений станом на 18.08.2016, свідчить про перевищення пасиву над активом (актив - 1 509,5, пасив - 1 606,1).

Протоколами № 13 та № 14 від 18.08.2016 загальними зборами учасників ТОВ "Сільгосптандем" прийнято рішення затвердити проміжний ліквідаційний баланс боржника та зобов'язано голову ліквідаційної комісії звернутися до господарського суду Запорізької області із заявою про визнання ТОВ "Сільгосптандем" банкрутом в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Сільгосптандем", оформленим протоколом №16 від 22.08.2016, замість Горді Альони Андріївни призначено особу відповідальну за ліквідаційну процедуру - ліквідатора Мірошника Ігоря Вікторовича.

Крім того, учасниками товариства прийнято рішення, яке оформлено протоколом №15 від 18.08.2016, щодо покриття ними всіх судових витрат (у т.ч. виплату винагороди голові ліквідаційної комісії) відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство за рахунок власних заощаджень.

23.08.2016 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у Києві) боржником направлено заяву про припинення платника податків (за формою № 8-ОПП) та проміжний ліквідаційний баланс.

Враховуючи зазначене, згідно поданих документів, господарський суд дійшов висновку, що боржником дотримано встановлених законом вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника, зокрема, положень статей 104, 105, 110 та 111 Цивільного кодексу України.

Керуючись вимогами ст. 95 Закону про банкрутство, враховуючи встановлену господарським судом неспроможність ТОВ "Сільгосптандем", щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, виконати грошові зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання боржника - ТОВ "Сільгосптандем" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Не погодившись із прийнятою судом першої інстанції постановою, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась із апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст. 60 ГК України та ст. 1, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник апеляційної скарги посилається на те, що необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема, ч. 7 ст. 111 ЦК України, згідно якої для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі № 908/2234/16 (головуючий суддя: М'ясищев А.М., суддя Сгара Е.В., суддя Склярук О.І.) постанову господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 у справі № 908/2234/16 про визнання банкрутом ТОВ "Сільгосптандем" скасовано.

Провадження у справі № 908/2234/16 про визнання ТОВ "Сільгосптандем" банкрутом припинено.

Припиняючи провадження у справі № 908/2234/16 про визнання ТОВ "Сільгосптандем" банкрутом, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно приписів чинного законодавства, необхідною передумовою для звернення з заявою власником про застосування процедури банкрутства до боржника є дотримання ліквідатором (ліквідаційною комісією) вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення, згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, та складання проміжного ліквідаційного балансу.

Колегією суддів апеляційної інстанції із матеріалів справи встановлено, що боржником не виконані приписи ст. 105 ЦК України щодо оприлюднення інформації про ліквідацію підприємства та встановлених строків, щодо звернення до нього кредиторів з грошовими вимогами та завершення ліквідаційної процедури тощо, оскільки вони не містять в собі відповідних доказів.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ліквідатором ТОВ "Сільгосптандем", в порушення приписів ч. 7 ст. 111 ЦК України, не додано доказів подання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (на обліку якої був боржник на час прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності) та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, реєстрів бухгалтерського та податкового обліку, що, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позбавило органи державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись ч. 3 ст. 111 ЦК України, із матеріалів справи встановила, що факт закриття рахунку в ПАТ "Кредобанк" не підтверджений відповідною довідкою цієї установи, як і не підтверджено боржником наявність (відсутність) у підприємства рахунків та грошових коштів на них в інших банківських установах.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов в постанові від 21.11.2016 висновку, що справа про банкрутство ТОВ "Сільгосптандем" порушена господарським судом Запорізької області без достатніх правових підстав.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ліквідатор ТОВ "Сільгосптандем" Мірошник І.В. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі № 908/2234/16, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 105, 111 ЦК України, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 97 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 91 ГПК України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що учасниками у справі про банкрутство є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 16 вказаної статті визначено, що ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), органу доходів і зборів, місцевому загальному суду, відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 21.11.2016, ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2016 порушено провадження у справі № 908/2234/16 про банкрутство ТОВ "Сільгосптандем" на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Засідання суду призначено на 05.09.2016 о 10-40.

Копію зазначеної ухвали надіслано боржнику, Державному реєстратору Департаменту реєстраційних послуг ЗМР, Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Суд касаційної інстанції зазначає, що згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ст. 8 вказаного Закону, ухвала суду про порушення справи про банкрутство підлягає оскарженню.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду першої інстанції від 31.08.2016 про порушення справи про банкрутство ТОВ "Сільгосптандем" на підставі ст. 95 Закону про банкрутство заявник апеляційної скарги - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не оскаржував.

В даному випадку, як встановлено судом апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 05.09.2016 про визнання боржника - ТОВ "Сільгосптандем" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст. 60 ГК України та ст. 1, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник апеляційної скарги посилається на те, що необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема, ч. 7 ст. 111 ЦК України, згідно якої для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що спрощена процедура, що передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), обумовлена та випливає з процедури ліквідації юридичної особи за правилами ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, в тому числі і дотримання вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не надав правового аналізу тим, обставинам, що заявник апеляційної скарги - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається у скарзі на те, що необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема, ч. 7 ст. 111 ЦК України, вимоги якої на думку заявника апеляційної скарги були порушені та згідно якої для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування факту дотримання заявником названих вимог чинного законодавства, виходячи з норм ст. 16 та ч. 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відбувається у підготовчому засіданні на стадії порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство є самостійним процесуальним документом, який підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку. Враховуючи особливості спрощеної процедури банкрутства, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство, контролюючий орган, в разі наявності обставин порушення його права, що передбачено ч. 7 ст. 111 ЦК України, на своєчасне отримання первинних документів податкового обліку для проведення перевірок, має право оскаржити ухвалу суду першої інстанції про порушення справи про банкрутство.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 05.09.2016 про визнання боржника - ТОВ "Сільгосптандем" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 3 ст. 95 Закону кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа набуває статусу кредитора та має право оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом після звернення з дотриманням встановленого ч. 3 ст. 95 Закону порядку з заявою про грошові вимоги до банкрута.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд постанови суду першої інстанції від 05.09.2016 про визнання боржника банкрутом за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та приймаючи оскаржувану постанові від 21.11.2016, вищезазначеного не врахував, не з'ясував належним чином правового статусу заявника апеляційної скарги - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову про визнання боржника банкрутом ТОВ "Сільгосптандем", не встановив, чи зверталась Державна податкова інспекція з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, та чи містять матеріали справи докази звернення податкового органу з грошовими вимогами в установленому законом порядку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції від 21.11.2016 у справі № 908/2234/16 підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптандем" Мірошника І.В. задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі № 908/2234/16 скасувати. Справу № 908/2234/16 передати на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

Б.М. Поляков