ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 905/1274/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Бондар С.В., Карабань В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 у справі № 905/1274/16 господарського суду Донецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси"допублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні в сумі 42 281, 30 грн.,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Соколової В.П.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення 42 281, 30 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2016 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 державне підприємство "Донецька залізниця".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.09.2016 публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" визнано правонаступником державного підприємства "Донецька залізниця".

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача (публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця") на користь позивача 39 768, 58 грн. збитків. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, а також ухвалою місцевого господарського суду про заміну сторони правонаступником, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем (вантажовідправником) 29.12.2015 відправлено зі станції Воскресенська на станцію Волноваха для товариства з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" (вантажоодержувач) вантаж (антрацит) у вагонах № 67790220 масою 69 т. та № 67867085 масою 71 т., що підтверджується наявними у матеріалах справи залізничними накладними № 50969336 та № 50969286, зі змісту яких вбачається, що у зазначені напіввагони вантаж завантажено навалом, поверхня вантажу маркована вапном.

Під час приймання вантажу на станції призначення 05.01.2016 виявлено недостачу вантажу, про що складено комерційні акти AQ654529/1 та AQ654530/2.

Так, у комерційному акті AQ654529/1 (форма ГУ-22) зафіксовано, що залізничний вагон № 67790220 прибув на станцію Волноваха. Завантаження вантажу нижче рівня бортів на 10 см. Поверхня вантажу вкрита сніжним покровом, перевірити наявність та цілісність маркування немає можливості, в документі вказано маркування вапном. Над 7 люком наявне заглиблення довжиною 100 см, шириною 100 см, вглибину 100 см, протікання вантажу відсутнє. Вагон прибув у технічно справному стані, бездвірний, розвантажувальні люки закриті на запірний механізм. Контрольним переважуванням вагона на 150-тонних електронних вагах недостача підтвердилась: вага: брутто 89,5 т, тара 21,6 т, нетто 67,9 т, що менше зазначеного у залізничній накладній на 1,1 т.

У комерційному акті AQ654530/2 (форма ГУ-22) зафіксовано, що залізничний вагон № 67867085 прибув на станцію Волноваха. Завантаження вантажу нижче рівня бортів на 30-40 см. Поверхня вантажу вкрита сніжним покровом, перевірити наявність та цілісність маркування немає можливості, в документі вказано маркування вапном. Над 6-7 люками наявне заглиблення довжиною 600 см, на всю ширину вагону, вглибину 40 см., протікання вантажу відсутнє. Вагон прибув у технічно справному стані, бездвірний, розвантажувальні люки закриті на запірний механізм. Контрольним переважуванням вагона на 150-тонних електронних вагах недостача підтвердилась: вага: брутто 71,5 т, тара 21,7 т, нетто 49,8 т, що менше зазначеного у залізничній накладній на 21,2 т.

На підтвердження розрахунку заявлених вимог позивачем до матеріалів справи долучено договір на надання послуг зі збагачення вугілля № 0109 від 01.09.2015, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" та приватним акціонерним товариством "Гірничозбагачувальна фабрика "Краснолуцька", відомості обліку руху рядового вугілля та продуктів збагачення за листопад 2015 року та довідку про вартість вугільної продукції після переробки за листопад 2015 року.

Ухвалою від 27.09.2016 місцевий господарський суд, дослідивши витребувані матеріали реєстраційної справи, в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України визнав публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" правонаступником первісного відповідача - державного підприємства "Донецька залізниця".

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності факту недостачі вантажу внаслідок незабезпечення відповідачем його збереження на шляху слідування, у зв'язку з чим, з урахуванням норм природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто, задовольнив позовні вимоги, стягнувши з останнього на користь позивача 39 768, 58 грн. збитків. Одночасно апеляційний господарський суд зазначив про правомірність заміни державного підприємства "Донецька залізниця" правонаступником - публічним акціонерним товариством "Українська залізниця".

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частинами 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частиною 3 ст. 4 зазначеного Закону (в редакції на час розгляду справи місцевим господарським судом) встановлено, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Отже, лише з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису припинення юридичної особи остання вважається такою, що припинилася як суб'єкт господарювання, в той час як початок господарської діяльності новоутвореного товариства не є обставиною, з якою пов'язується перехід прав та обов'язків правопопередника до правонаступника в процедурі припинення. При цьому до правонаступника (у разі припинення шляхом злиття) переходять усі права та обов'язки припиненої юридичної особи лише з моменту внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про припинення.

Таким чином для визначення факту законності правонаступництва публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" суттєвого значення набуває одночасне існування одного з його правопопередників (державного підприємства "Донецька залізниця"), як самостійної (правомочної) юридичної особи, процедуру припинення якої не завершено, чим спростовується висновок апеляційного господарського суду про зворотне.

Разом з тим, виходячи з приписів ст. 104 Цивільного кодексу України, до внесення в Єдиний державний реєстр запису про припинення юридичної особи її цивільна правосуб'єктність не припиняється.

Проте апеляційний господарський суд встановивши, що державне підприємство "Донецька залізниця" перебуває у стані припинення, не спростував твердження скаржника про те, що підставою для правонаступництва є факт припинення юридичної особи, який пов'язується з днем внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку, що факт утворення та існування публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є самодостатньою підставою для висновку про наявність правонаступництва.

В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України апеляційним господарським судом також не надано належної оцінки постанові Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції", відповідно до якої на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604.

Пунктом 2 зазначеної постанови доручено Комісії з утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" разом з Міністерством інфраструктури після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно із законодавством.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд передчасно погодився з висновком місцевого господарського суду про заміну відповідача (боржника) у даній справі на його правонаступника, достеменно не з'ясувавши питання припинення цивільної правоздатності юридичної особи - правопопередника.

Колегія суддів касаційної інстанції також звертає увагу на те, що при визначенні належного відповідача за заявленими вимогами апеляційним судом було враховано чинність ухвали господарського суду Донецької області від 27.09.2016 про здійснення правонаступництва, та з цього приводу зазначає наступне.

Особливості апеляційного оскарження ухвал місцевого господарського суду містяться в ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, положення якої містять різні правові підходи щодо порядку апеляційного оскарження ухвал: окремо від рішення суду (ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України); заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, ухвала господарського суду може бути оскаржена або самостійно, або разом з рішенням суду. У частині 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Поряд з цим у пункті 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 11113 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що положення статей 11113 Господарського процесуального кодексу України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Відсутність у частині першій статті 106 Господарського процесуального кодексу України норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови суду не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такі ухвали.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відсутність ухвали про заміну сторони правонаступником у переліку ухвал, визначеному ст. 106 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що за своєю правовою природою така ухвала не має самостійного характеру та оскаржується одночасно з рішенням господарського суду.

Крім цього, при вирішенні питання стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал місцевого господарського суду слід звертати увагу на те, чи є суттєвим зміст оскаржуваної ухвали, чи має місце ущемлення прав і свобод суб'єкту оскарження та чи не матиме відмова в оскарженні ухвали юридичним наслідком порушення конституційного права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені Господарським процесуальним кодексом України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 у справі № 905/1274/16 скасувати.

Справу № 905/1274/16 передати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Бондар С.В. Карабань В.Я.