ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Справа № 904/3013/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі№ 904/3013/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення заборгованості у розмірі 22814, 64 грн.

за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 21198,84 грн. плати за користування вагонами та 1615,80 грн. збору за зберігання вантажу. Позов мотивовано несвоєчасним забиранням вантажу відповідачем, як одержувачем, на свою під'їзну колію, про що складено акти про затримку та акти загальної форми, та приписами статей 42, 46, 119, 125 Статуту залізниць.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що спірні правовідносини виникли між ним та Державним підприємством "Придніпровська залізниця", водночас, доказів заміни сторони у зобов'язанні або правонаступництва та переходу прав та обов'язків Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" позивач не надав; також відповідач зазначив про відсутність його вини у затримці вагонів, про що його представниками зроблено застереження про відмову в сплаті вказаної плати, а відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки підписані його представниками із зауваженнями; відповідач був готовий прийняти дані вагони, шляхи прийому були вільні; одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є взаємовиключним.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2016 (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 21198,84 грн. плати за користування вагонами, 1615,80 грн збору за зберігання вантажу, 1378,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (судді: Чимбар Л.В. - головуючий, Подобєд І.М., Березкіна О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України суди не надали оцінки доводам та доказам відповідача, з яких вбачається, що його вина відповідача у затримці відсутня, а затримка вагонів була спричинена саме залізницею; суди не перевірили правомірність дій диспетчера позивача щодо планування роботи станції, в зв'язку з чим позивач не довів факту неможливості подачі спірних вагонів; суди не з'ясували належним чином питання щодо правонаступництва та переходу прав та обов'язків Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", не врахували, що державна реєстрація Державного підприємства "Придніпровська залізниця", як сторони у спірних правовідносинах не припинилась, а, відтак, не з'ясували належність позивача у справі.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи навівши для прикладу відповідну практику Вищого господарського суду України щодо подібних правовідносин.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 28.11.2013 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії), уклали договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч, відповідно до пункту 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Відповідно до пункту 5 договору передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу 4,5 год.; передача розбірних поїздів за повідомленнями. Повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим, прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. Згідно з пунктом 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (пункт 8 договору). Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

Відповідно до пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за подачу, забирання вагонів згідно таблиці 1, таблиці 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (тарифне керівництво № 1); за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збитки і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами.

Суди також встановили, що в грудні 2015 року залізниця прийняла до перевезення на адресу одержувача ПАТ "ПІВДГЗК" порожні власні вагони та вагони з вантажем за накладними, наявними в матеріалах справи.

На шляху прямування на підставі наказів № 844 та №846 від 27.12.2015 дані вагони було затримано через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію. За наведеним фактом станціями затримки вагонів - Красний Шахтар та Кривий Ріг-Західний у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пунктом 9 Правил зберігання вантажів складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №№ 35,113 від 27.12.2015, акти загальної форми ГУ-23: №№ 35,119 від 27.12.2015. На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника №№ 7578, 7579, 7580,7581, 7582, 7583, 7584, 7585, 7586, 7587, 7588, 7590,7591, 7592, 7593, 7594,7595, 7596, 7603, 7615,7616, 7617, 7618, 7619, 7620, 7621,7622, 7623 стосовно зайнятості колій призначення вагонами у період, який охоплює період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію підходу Кривий Ріг і до закінчення їх затримки.

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівники відповідача підписали із застереженням про готовність прийняти вагони на під'їзну колію.

За весь час затримки вагонів на підходах до станції Кривий Ріг з вини вантажовласника нарахована та заявлена до стягнення з відповідача плата за користування спірними вагонами у загальній сумі 21198,84 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 1615,80 грн, яку відповідач відмовився сплатити.

Дослідивши заперечення відповідача, суди з'ясували, що відповідно до Інструкції "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху ВАТ "Південний ГЗК", узгодженої сторонами у справі, перегін Кривий Ріг - Допоміжна - є одноколійний, обладнаний релейним напівавтоматичним блокуванням. Планування та організація роботи з обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЖДТ "Південного ГЗК" за прямим міжстанційним зв'язком, або телефонному зв'язку.

Інструкцією "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг" визначено порядок відправлення поїздів на ст. Допоміжна. Згідно з пунктами 1- 4 зазначеної Інструкції ДСП ст. Кривий Ріг запитує сусідню станцію про відправлення поїзда по телефону, ДСП станції Допоміжна натискає кнопку "дача згоди", загорається зелена лампочка "отримання згоди". Після чого, ДСП станції Кривий Ріг натискає поїзну кнопку початку маршруту і здійснюється рух поїзда на ст. Допоміжна. Пунктом 8 договору "Про експлуатацію залізничної під"їзної колії ПАТ Південний ГЗК" передбачено обов'язок диспетчера цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомити старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг про готовність вагонів до забирання.

Суди попередніх інстанцій з'ясували, що накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу. Залізниця своєчасно повідомила відповідача про свою готовність передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника; відповідні записи-повідомлення відображені у Книгах форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Натомість за відсутністю згоди відповідача на прийняття вагонів на свою під'їзду колію, не включення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитуємі вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна, залізниця була позбавлена можливості виконати покладені на неї зобов'язання за договором, відтак, суди відхилили доводи відповідача про те, що відповідно до "Положення про зайнятість колій" у залізниці була можливість подати спірні вагони на колії станції Кривий Ріг, вказавши відповідно, що доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника відповідач також не надав.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, всупереч приписам статті 614 Цивільного кодексу України не довів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання належними та допустимими доказами; заперечення відповідача щодо відсутності доказів правонаступництва та переходу прав та обов'язків Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія зазначає, що за приписами статті 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із приписами статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно пунктом 8 Правил зберігання вантажів: "Збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо)" та пункту 2 Тарифного керівництва № 1 підпункту 2.1 "Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях справляється в розмірі 5, 90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної".

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділ) 1 Тарифного керівництва N 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно з пунктом 8 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Відповідно до пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Основні положення та порядок роботи залізниць України встановлені Правилами технічної експлуатації (ПТЕ) - нормативним відомчим документом Укрзалізниці, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854. В пункті 16.3 ПТЕ зазначено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно розпорядчий акт (ТРА) - нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки. Додатком № 3 до ТРА є Інструкція про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, зміст якої досліджено судами та відображено в судових рішеннях.

Суди також вірно взяли до уваги, що зайнятість прийомо-відправочних колій по станції Кривий Ріг згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції, та врахували надані позивачем з цього приводу пояснення поїзних диспетчерів, як осіб, які мають спеціальні знання. Згідно з пунктами 13.2.1, 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Також судова колегія зазначає, що відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворено постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, Додатком 1 до якої затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено позивача; до переліку, зокрема, увійшло Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ 01073828).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено статут позивача, відповідно до пункту 2 якого Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200; пунктом 12 Статуту визначено, що товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації. 21.10.2015 відповідно до чинного законодавства відбулася державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815). До даних "про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" увійшло й ДП "Придніпровська залізниця". Регіональна філія "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП 40081237) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи - ПАТ "Укрзалізниця".

18.08.2015 Міністерство інфраструктури України відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України затвердило передавальний акт Державного підприємства "Придніпровська залізниця", згідно з яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків підприємства після його реорганізації шляхом злиття переходять до позивача, а 01.12.2015 складено заключний передавальний акт, відповідно до якого позивач прийняв майно, правонаступництво щодо якого, у тому числі всі права та обов'язки, переходило до останнього.

Тобто, нова юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" була створена та набула право/дієздатності, зокрема, й у спірних правовідносинах, за визначеною законодавчими приписами процедурою.

За приписами частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам.

Враховуючи, що у разі злиття, поділу, приєднання підприємств перехід майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств здійснюється на підставі передавального або розподільного акта чи балансу, який може не співпадати у часі з моментом включення запису про припинення юридичної особи до державного реєстру, а приписи зазначених вище нормативних актів не визначають іншого моменту для набуття юридичною особою право/дієздатності, реалізація суб'єктом господарювання прав, фактично набутих у визначений законом спосіб, є безумовною підставою, зокрема, і для їх судового захисту.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, а зводяться до переоцінки належно встановлених судами обставин справи; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 904/3013/16 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Коробенко