ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 926/1733/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівціна рішення від та на постанову відГосподарського суду Чернівецької області 13.07.2016 Львівського апеляційного господарського суду 17.08.2016у справі№ 926/1733/16Господарського судуЧернівецької областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4до1. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5провизнання договору укладеним

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача ОСОБА_6;- відповідачів 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

30.06.2016 Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання укладеним договору оренди нерухомого військового майна № 301/2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у редакції запропонованій позивачем.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2016 у справі № 926/1733/16 (суддя Гушилик С.М.) позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 у справі № 926/1733/16 (колегія суддів у складі: Зварич О.В. - головуючий суддя, судді Кузь В.Л., Юрченко Я.О.), рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2016 у справі № 926/1733/16 скасовано, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

До Вищого господарського суду України надійшли дві касаційні скарги: від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 у справі № 926/1733/16, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень до неї), скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 у справі № 926/1733/16, та прийняти нове рішення, яким визнати укладеним договір оренди нерухомого військового майна № 301/2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у редакції запропонованій Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці. Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

14.11.2016, через канцелярію Вищого господарського суду України, від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 надійшла заява, в якій останній просив провести судове засідання без його участі, та задовольнити касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 24.02.2016 в офіційному джерелі "Відомості приватизації" за № 16 (932) було розміщено оголошення про проведення Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці конкурсу на право оренди військового нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме нежитлові приміщення підвалу (№7-4, 7-5, 7-6, 7-7) загальною площею 615,60 кв. м. в будівлі № 4 (літ.А) військового містечка № 101, що знаходяться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці, вартість яких визначена на 31.10.2015 за незалежною оцінкою та становить згідно із актом оцінки 1521824,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до зазначеної інформації Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було подано заяву на участь у конкурсі на право оренди строком до десять років.

Переможцем конкурсу на право оренди зазначеного військового нерухомого майна визнано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, про що свідчить протокол № 9 конкурсної комісії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці від 16.03.2016.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до протоколу № 9 конкурсної комісії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці від 16.03.2016 позивача було визнано переможцем конкурсу на право оренди військового нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (нежитлові приміщення підвалу (№7-4, 7-5, 7-6, 7-7) загальною площею 615,60 кв. м. в будівлі № 4 (літ.А) військового містечка № 101, що знаходяться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці; за результатами конкурсу Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці повинен був укласти договір оренди з позивачем, у зв'язку з чим Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці надав позивачу 5 екземплярів договору оренди, які були підписані позивачем із протоколом розбіжностей, однак Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці своїм листом № 1275 від 23.05.2016 відмовив в укладенні п.10.1 договору в редакції орендаря, а саме: строк договору на 10 років. Враховуючи, що між сторонами не досягнуто згоди щодо врегулювання розбіжностей до договору, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просить визнати договір укладеним в редакції запропонованій ним.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення конкурсу на право укладення договору оренди вищезазначеного військового майна сторонами було дотримано вимоги Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України № 46 від 02.02.2010. Крім того, суд першої інстанції відхиляючи доводи Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці про те, що йому Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, як органом військового управління, на підставі довіреності, виданої Міністерством оборони України було надано дозвіл на передачу в оренду та укладення договорів оренди нерухомого майна строком на 3 роки, зазначив, що сам по собі дозвіл Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України на укладення КЕВ договору оренди з ФОП ОСОБА_4 є внутрішнім документом та не є обов'язковим для позивача.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спірного договору оренди є нерухоме майно, закріплене за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці.

За частиною другою статті 2 та статтею 318 ЦК України держава є учасником цивільних відносин та одним із суб'єктів права власності.

У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша, друга статті 326 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військовим вважається державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Правовий режим вільного у цивільному обороті військового майна має аналогічний характер з правовим режимом інших видів державного майна, зокрема у сфері орендних відносин, якщо інше не передбачене законом.

Сферу орендних відносин, предметом яких є державне та комунальне майно, врегульовує Закон України "Про оренду державного та комунального майна", у частині третій статті 1 якого передбачено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України". У частинах другій, третій, четвертій, п'ятій статті 7 останнього встановлено такі особливості передачі в оренду рухомого та нерухомого військового майна: порядок надання дозволу військовим частинам на передачу в оренду закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна встановлює Кабінет Міністрів України; забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки; передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі; оцінка вартості військового майна, що підлягає передачі в оренду, провадиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України (така правова позиція викладена в пункті 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.12.2009 № 31-рп/2009).

Відповідно до п. п. 4, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778, дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами). Військові частини визначають переліки військового майна, яке без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності може бути передано в оренду, і подають їх на затвердження Міністрові оборони. Відомості про майно, яке включено до затверджених переліків, підлягають опублікуванню у засобах масової інформації. Зазначена інформація є підставою для проведення конкурсів на передачу в оренду відповідного військового майна. Після проведення конкурсу військова частина у п'ятиденний термін з дати затвердження його результатів подає до Міноборони або до уповноваженого ним органу військового управління: лист-клопотання про надання дозволу на передачу військового майна в оренду; копію свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах; проект договору оренди військового майна; акт оцінки вартості військового майна, що передається в оренду; розрахунок орендної плати за перший місяць оренди після укладення договору оренди, здійснений відповідно до вимог законодавства і підписаний командиром (начальником) та головним бухгалтером (начальником фінансової служби) військової частини; копію, свідоцтва про державну реєстрацію орендаря як суб'єкта підприємницької діяльності. Подані матеріали щодо оренди рухомого військового майна розглядаються Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління у п'ятнадцятиденний термін. За результатами розгляду зазначених матеріалів Міноборони або уповноважені ним органи військового управління надсилають військовим частинам письмові дозволи на передачу цього майна в оренду та висновки до договорів оренди, які є обов'язковими для урахування військовими частинами під час їх підписання. У разі оренди нерухомого військового майна подані матеріали розглядаються Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління у місячний термін. Під час розгляду зазначених матеріалів Міноборони або уповноважені ним органи військового управління погоджують питання про надання дозволу на оренду майна та проект договору його оренди з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами) за місцезнаходженням цього майна. Фонд державного майна чи його регіональні відділення (представництва) розглядають надіслані матеріали та проекти договорів оренди нерухомого військового майна і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилають відповідно Міноборони або уповноваженим ним органам військового управління свої висновки стосовно надання дозволів на передачу військового майна в оренду та укладення договорів. Міноборони або уповноважені ним органи військового управління враховують зазначені у пункті 12 цього Порядку висновки під час підготовки дозволів на передачу нерухомого військового майна в оренду та висновку стосовно укладення договорів оренди. Дозволи на передачу рухомого військового майна в оренду оформлюються відповідними наказами Міноборони або керівників уповноважених ним органів військового управління і надсилаються військовим частинам разом з висновками стосовно укладення договорів оренди, які є обов'язковими для урахування ними під час підписання зазначених договорів.

Разом з тим, суд першої інстанції задовольняючи позов про визнання укладеним договору оренди нерухомого військового майна № 301/2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у редакції запропонованій позивачем, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не досліджував спірний договір на його відповідність висновкам Фонду державного майна чи його регіональних відділень (представництв) стосовно надання дозволу на передачу військового майна в оренду та укладення договору.

Водночас, суд першої інстанції зазначаючи про те, що дозвіл Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України на укладення КЕВ договору оренди з ФОП ОСОБА_4 є внутрішнім документом та не є обов'язковим для позивача не врахував, що відповідно до Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду дозволи на передачу нерухомого військового майна в оренду та висновки стосовно укладення договорів оренди є обов'язковими для урахування військовими частинами під час підписання зазначених договорів.

Крім того, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції зі змісту запропонованої позивачем редакції спірного договору вбачається наявність 12 додатків до нього, як невід'ємної частини договору, однак, при зверненні до суду з даним позовом позивач не надав цих додатків та вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виправив допущені місцевим господарським судом порушення.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що в силу ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідач-1 не вправі виступати орендодавцем нерухомого військового майна, загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів.

Однак, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшовши даного висновку не врахував частину третю статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України". У частинах другій, третій, четвертій, п'ятій статті 7 останнього встановлено особливості передачі в оренду рухомого та нерухомого військового майна саме військовими частинами.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2016 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 у справі № 926/1733/16 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Під час нового розгляду необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 у справі № 926/1733/16.

Справу № 926/1733/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.А. ГОЛЬЦОВА